Ключові моменти:
- Назва М’ясоїдівської походить від прізвища одеського купця Дементія М’ясоїдова.
- Вулиця кілька разів змінювала назву, але одесити повертали їй історичне ім’я.
- Єврейська лікарня отримала рентгенівський апарат ще 1908 року.
- Знаменита пісня про М’ясоїдівську народилася в одеському ресторані.
М’ясоїдівська давно стала одним із символів одеської Молдаванки. Її історія поєднує міські легенди, підприємницькі хитрощі, розвиток медицини, торгівлю та музику. За різними будинками й перехрестями стоять історії людей, які по-своєму впливали на місто.
Цей матеріал створено за відео проєкту «Одеські історії» на YouTube-каналі «Одеського життя». У роботі над відео використані матеріали Лілії Мельниченко, Євгена Голубовського, Тетяни Донцової, Олега Крепосняка та Едуарда Ратушняка.
Звідки взялася назва М’ясоїдівська
Історія назви починається не з м’яса, а з прізвища конкретної людини — одеського купця Дементія М’ясоїдова.
1816 року Будівельний комітет виділив йому пустир на межі Молдаванської слобідки. Місто тоді відчувало гостру нестачу питної води, тому купець відкрив тут броварний та квасний заводики.
Невдовзі його земля опинилася на шляху майбутньої поштової дороги на Тирасполь. Ділянкою зацікавився і міщанин Кондрашов, а суперечка зрештою дійшла до Херсонського військового губернатора графа Ланжерона.
Міську межу змінили, землю М’ясоїдову залишили, але зобов’язали забудувати її за півтора року. Саме по цій межі згодом пролягла вулиця, а 5 липня 1841 року назву М’ясоїдівська офіційно закріпили на одеській мапі.
Сам купець не поспішав виконувати вимоги міста. Його адреса за короткий час офіційно змінювалася тричі — у реєстрах фігурували 1816, 1823 та 1844 роки. На іншій своїй ділянці М’ясоїдов навіть виростив сад на 500 дерев, а потім вигідно переуступив землю.
Зрештою епідемії чуми та пожежі зруйнували його бізнес. Купець розорився й помер, залишивши борги, проблемну забудову та молоду вдову з двома дітьми.
Вдова, яка перемогла Сенат
Після смерті М’ясоїдова ситуація для родини здавалася безнадійною. Але його вдова Парасковія виявилася не менш підприємливою.
Жінка була неписьменною, проте подала до Будівельного комітету грамотно складений план. Обжиту частину з будівлями вона пропонувала залишити дітям, а пустир, де збиралися безхатьки та траплялися крадіжки, віддати під нову забудову.
Парасковія довела справу до Урядового Сенату в Петербурзі, який став на її бік. Вдові вдалося погасити чоловікові борги, а на розі М’ясоїдівської та Прохорівської вона швидко звела новий будинок.
Родинний будинок М’ясоїдових простояв близько 130 років. У ньому довго працювала пекарня, а знесли споруду вже у 1980-х роках, коли тут звели обласне управління МНС.
М’ясоїдівська змінювала назви
За свою історію вулиця встигла побути не лише М’ясоїдівською.
Спочатку назва закріпилася 1841 року. Згодом окрему ділянку від Прохорівської до Болгарської перейменували на Єврейсько-лікарняну, а пізніше вона отримала назву Госпітального провулка.
Радянська влада назвала вулицю на честь Шолом-Алейхема. Під час окупації Трансністрія повернула дореволюційну назву, а після приходу радянської влади М’ясоїдівська знову стала Шолом-Алейхема.
В незалежній Україні вулиці остаточно повернули історичне ім’я. Втім, місцеві мешканці й раніше продовжували називати її М’ясоїдівською.
Читайте також: Як в Одесу контрабандою завозили розум: місто, яке стало книжковою столицею
Єврейська лікарня: від шести ліжок до рентгену
Одна з найважливіших історій М’ясоїдівської пов’язана з Єврейською лікарнею.
Її історія почалася ще 1802 року з невеликого притулку на шість ліжок. 1829 року лікарня переїхала на Молдаванку, на розі М’ясоїдівської та нинішньої вулиці Богдана Хмельницького.
Масштаб змін показують цифри: 1829 року тут було шість ліжок, 1865-го — 120, а 1894-го — 240. Головний корпус, у якому лікарня працює й нині, добудували через 35 років після переїзду.
Тут було 16 палат на 120 ліжок, працювали три ординатори, діяли аптека, молитовний дім і притулок для літніх людей. Лікування коштувало 7 рублів 50 копійок на місяць, але з незаможних грошей не брали, а ліки видавали безкоштовно.
Особливо важливою стала подія 1908 року. Член опікунської ради Соломон Пуріц придбав для лікарні рентгенівський апарат разом із технологією виготовлення плівок. Так Єврейська лікарня стала одним із ранніх медичних центрів, де рентгенодіагностику застосовували системно.
Наприкінці 2021 року під час ремонту головного корпусу під старою штукатуркою знайшли написи дореформеною російською абеткою та івритом. Це виявився список людей, які свого часу пожертвували гроші на лікарню.
Пісня, яка прославила М’ясоїдівську
М’ясоїдівська відома й завдяки пісні, яку тривалий час вважали народною. Їй навіть приписували авторство Леоніда Утьосова та композитора Матвія Блантера.
Насправді пісня народилася в Одесі, у ресторані «Тополь» неподалік від М’ясоїдівської.
Автором тексту був одеський поет та інженер Моріс Бенімович. За переказом, 1962 року він написав вірш просто на серветці за ресторанним столом.
Мелодію створив керівник ансамблю «Гноми» Михайло Блехман, поклавши слова на мотив популярної тоді пісні «Парамела». Увесь процес зайняв приблизно годину-півтори — ансамблю терміново був потрібен новий номер.
Оригінал тексту зберігається в Одеському літературному музеї, а Морісу Бенімовичу встановили меморіальну дошку на Другому Християнському кладовищі.
Читайте також: Не лише дорогі будинки: темна історія Чубаївки в Одесі (ВІДЕО)
М’ясоїдівська без одеських міфів
Вулиця встигла обрости численними легендами, і деякі з них мають реальне зерно, а деякі — ні.
Одна з найвідоміших пов’язана з Мишком Япончиком. Одесити довго розповідали, що знаменитий нальотчик народився саме на М’ясоїдівській. Насправді архівні дані вказують на Голту — нинішній Первомайськ. Його дитинство минуло на сусідніх вулицях, але зв’язок із М’ясоїдівською справді існував.
1917 року в будинку №6 Япончик відкрив ресторан-кабаре «Монте-Карло», де проводив свої зустрічі.
Ще одна легенда стосується Соньки Золотої Ручки. Нібито саме на М’ясоїдівській діяла її «воровська академія», де кишенькарів навчали красти гаманці з манекенів, обвішаних дзвіночками.
Історія звучить дуже по-одеськи, але підтверджень їй немає. Софія Блювштейн була гастролеркою, яка працювала далеко за межами Одеси, тому існування стаціонарної школи суперечить відомому маршруту її життя.
Є й інша містифікація — зв’язок вулиці із Шолом-Алейхемом. Саме його ім’ям М’ясоїдівську назвали за радянських часів, однак твердження, що письменник жив тут із 1860 року, не відповідає дійсності. Родина Шолом-Алейхема переїхала до Одеси значно пізніше й мешкала на Канатній, 28.
Вулиця, де зустрілися торгівля, медицина та музика
М’ясоїдівська цікава своєю різноплановістю. Тут історія купецької Одеси сусідить із Єврейською лікарнею, старими ринками, міськими легендами та музичною культурою.
Поруч із нею колись вирувала легендарна Толкучка, або Толчок — величезний ринок із торговими рядами. До нього прилягав Болгарський, він же Градоначальницький городок. Тут продавали найрізноманітніші товари, а частина торговців навіть жила над своїми лавками.
Не всі сторінки цієї історії були світлими: санітарний стан ринку погіршувався, а під час епідемії чуми Болгарський городок неодноразово потрапляв у трагічні хроніки.
У ХХ столітті М’ясоїдівська стала частиною культурної Одеси. Тут жив і працював рок-музикант Ігор Ганькевич, лідер гурту «Бастіон». Саме на М’ясоїдівській він створив «Прогулянку Одесою» — пісню, яка стала неофіційним гімном міста.
Так на одній вулиці зустрілися купець, який роками сперечався з міською владою, його вдова, яка домоглася свого через Сенат, лікарня з одним із ранніх системних рентгенів, легендарні одеські ринки та пісні, що пережили своїх авторів.
Повну історію М’ясоїдівської можна побачити у відео проєкту «Одеські історії» на YouTube-каналі «Одеського життя». Там залишилися деталі, які не ввійшли до статті, — вони допоможуть скласти повнішу картину цієї незвичайної вулиці.
Що є у відео, але не висвітлено в статті
- історія будинку №2, нічліжного притулку та кримінальної справи в сусідньому будинку;
- нереалізований кінотеатр «Підпільник» на М’ясоїдівській, 24;
- підпільна робота хіміка Едуарда Лопатто під час окупації Одеси;
- історія притулку для бідних єврейських дітей у будинку №19;
- «Першокласна похоронна контора» в будинку №44;
- історія Толчка, Болгарського городка та вуличного бунту на Молдаванці;
- повна історія Соньки Золотої Ручки;
- історія п’єси «Вулиця Шолом-Алейхема, будинок 40»;
- виконання Ігорем Ганькевичем першого куплета «Прогулянки Одесою».
Читайте також:
- Від продажу верблюдів до барахолки: як змінювався Старокінний ринок в Одесі
- 5 найбагатших сіл Одещини: звідки вони отримують свої статки (ФОТО, ВІДЕО)
