Що пише світова преса про війну в Україні: 10 квітня

Великобританія

На більшості перших сторінок розміщено фотографії вчорашньої зустрічі Бориса Джонсона з Володимиром Зеленським у Києві.

Згідно з інтерв’ю з головою НАТО Єнсом Столтенбергом газеті Sunday Telegraph, альянс розробляє плани розгортання постійних повномасштабних збройних сил на своєму кордоні у спробі відбити майбутню російську агресію. Пан Столтенберг сказав газеті, що НАТО перебуває «у розпалі дуже фундаментальної трансформації». Він повідомив газеті, що альянс проводитиме «велике перезавантаження», щоб значно збільшити свою військову присутність у країнах, що межують із Росією. Посилені сили призначені для стримування спроб вторгнення в держави-члени, такі як Естонія та Латвія, повідомляє газета.

Він також каже, що лідери готуються змінити основний стратегічний документ НАТО, аби вперше згадати про потенційну загрозу з боку Китаю через тісніші відносини Пекіна з Москвою.

Прем’єр-міністр Борис Джонсон потискає руку президенту України Володимиру Зеленському на обкладинці Observer та кількох інших газет під час його несподіваного візиту до Києва у суботу. Прем’єр пообіцяв направити в Україну 120 одиниць бронетехніки та протикорабельних ракетних комплексів. Пан Джонсон сказав, що Великобританія «непохитно підтримує» Україну, додавши, що «ми в цьому надовго Observer пише, що лідер упереджено закликає НАТО безпосередньо втрутитися у справи України, щоб запобігти подальшим звірствам за участю мирних жителів

«Ласкаво просимо до Києва, мій друже» — заголовок на першій шпальті Sunday Express, що супроводжується фотографією рукостискання лідерів Великої Британії та України. Газета повідомляє, що Зеленський назвав британського прем’єра “одним із найважливіших противників російського вторгнення”.

Sunday Times. «Брати по зброї» надпис над фото під час прогулянки Києвом Джонсона та Зеленського.

Підпис під фото: Борис Джонсон підчас зустрічі с Володимиром Зеленським сказав, що Україна показала мужність лева. Прем’єр-міністр пообіцяв військову та економічну допомогу додавши: що це буде довгостроково».

Європа

Австрія. Газета «KURIER» – «Військовий візит з канцлером до Києва».

Підпис-анонс на фото: «Так пройшов «візит солідарності» Карла Нехаммера до президента України Володимира Зеленського. Там також був і «KURIER».

Видання «Kleine Zeitung». Три анонси:

• РЕДАКТОР ТБ ЗА СВІТ. Смілива у опорі. Ми поговорили з Мариною Овсянніковою, яка виступила на російському телебаченні з несподіваною акцією протесту проти війни.
• У ЗОНІ ВОЙНИ. Візит солідарності в Україну: Федеральний канцлер Карл Нехаммер у Києві та Бучі.
• Спокійний подвійний підхід. Український біженець грає у футбол у Граці, та ще й із росіянином у команді.

Газета «Neue». Заголовок: «Втеча з пекла війни».

Підпис під фото: «Ті, що бігли з війни. Великій родині Брагіних пощастило: вони вибралися з-під завалів в останній момент. Покрите попелом українське місто Маріуполь. Нині родина живе у Форарльберзі. Історія втечі».

Італія. Газета «La Stampa», заголовок фото: «Макаровская резня»

Косово. Видання «Koha Ditore» підпис фото: «Київ, 9 квітня. Прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон із неоголошеним візитом у суботу зустрівся із президентом України Володимиром Зеленським у центрі української столиці, Києві. “Я зустрівся зі своїм другом президентом Зеленським у Києві, щоб показати його непохитну підтримку народу України. «Ми робимо нові пакети фінансової та військової допомоги, як доказ прихильності нашої держави до боротьби з російським варварством», — сказав Джонсон після зустрічі з Зеленським».

Іспанія. Газета «SEGRE». Заголовок на фото: «Українці Лейди закликають до миру».

Видання «La Vanguardia». Анонс головного матеріалу заголовком: «Путін зміщує військове керівництво в Україні через провал своїх планів. Підпис біля фото: «Борис Джонсон їде до Києва з грошима та зброєю, коли Москва посилює цензуру та погрожує закрити YouTube».

Німеччина. Газета «FAZ» вийшла з підписом під фото: «Руйнування нагадує Грозний: спалені та розбомблені житлові будинки в Бородянці в Україні»

Головний матеріал: «Ви просто повинні знищити їх усіх».

Підзаголовок: «Жорстокість російської армії носить систематичний характер. 20 років тому в Чечні лютували московські солдати».

Шамат пережив війну у підвалі. Він прожив там п’ять місяців разом із шістьма іншими жителями свого будинку, трьома чоловіками та трьома жінками. Його сім’я залишила місто, коли впали перші російські бомби. Але Шамат не хотів відмовлятися від єдиного, що було в сім’ї: квартири у Грозному, столиці Чечні.

Люди у підвалі виходили лише за водою та дровами. Іноді Шамат прослизав до сусіднього підвалу подивитися, як справи в інших, обмінятися повідомленнями. У його підвалі було радіо на батарейках. «Повідомляли про перший, другий, третій етап антитерористичної операції. Ми вже не могли цього чути. Які етапи, коли сидиш у підвалі під градом бомб? Протягом кількох тижнів Шамат завжди боявся, що бомба може потрапити до будинку, він не знає, як це витримав, каже він. Якоїсь миті настала тиша. Чеченські бойовики відійшли із міста.

Тепер прийшли росіяни. То були молоді солдати. Вони запитали, чи є ще хтось у підвалі. Потім покинули гранати. Сім чоловіків та п’ять жінок жили у підвалі сусіднього будинку. До них приєдналися інші російські солдати. На наступний день Шамат знайшов сусідів бездиханими перед будинком. Росіяни вивели всіх із підвалу та розстріляли. «Тіла лежали там кілька днів, – каже Шамат. – Ти взяв на себе всі страждання. А потім просто стріляєш у них».

Шамат розповів свою історію у березні 2000 року, коли йому було 60 років. У той час Грозний був не чим іншим, як пустелею з каменю, лому та землі. Жоден будинок у центрі міста не вцілів після кількох тижнів ракетного обстрілу російською армією. З руїн зяяли чорні дірки. Це були картини, подібні до тих, що сьогодні знову можна побачити в Маріуполі. У будинках, які були повністю зруйновані, панувала розруха мародерів. Російські солдати вивезли все, що лишилося: меблі, електроприлади, побутові речі, одяг. Солдатські земляні вали були вкриті килимами. Інші жителі Грозного, переважно старі російські, годинами стояли в черзі за ковшем каші з МНС. Міністерство очолював тоді Сергій Шойгу, нині військовий міністр Росії.

У цей час у черзі стояв і Олександр. Його мати була вбита, коли піднімалася до квартири з підвалу.

Бомба потрапила до будинку, швидка, щаслива смерть, сказав тоді її син. Олександр поховав її у дворі під обстрілом. Коли бої припинилися, росіяни знову викопали її та поховали на цвинтарі.

На площі Хвилинки у Грозному від дев’ятиповерхівок панельних будинків залишилися лише купи каміння, начебто будинки підірвані. Навіть після відходу чеченських бойовиків бомбардування тривали. У боях за площу військове керівництво знищило сотні російських солдатів. Тому що Грозний мав пасти, перш ніж тодішній воєначальник, прем’єр-міністр Володимир Путін, зміг бути обраний президентом.

У Грозному на той час смерть була всюдисуща. Щодня навесні у будинках, підвалах та під завалами знаходили 2000 тіл. Є побоювання, що те саме станеться у Маріуполі та інших містах України. Так було не лише у Грозному, у Чечні.

Путін охарактеризував кампанію проти Чечні як антитерористичну операцію — термін, який зараз нагадує спеціальну військову операцію в Україні. Насправді це була безжальна внутрішня війна, яка залишила не лише розруху, а й глибоко поранену, спустошену націю. За оцінками, перша чеченська війна з 1994 по 1996 рік за попередника Путіна Бориса Єльцина забрала життя 80 000 людей. Це закінчилося перемир’ям, яке означало перемогу сепаратистів. Путін хотів стерти це неподобство. Він розгорнув усю російську військову машину проти чеченців, які населяли лише республіку розміром із Шлезвіг-Гольштейн. Вона боролася з нацією, яка здебільшого хотіла бути незалежною, але в якій також поширилися радикальні ісламісти та бандити. Чи хотіла Росія знищити чеченців? У місті Гудермесі в цей час був російський полководець генерал Олександр Столяров. Звичайно, не всі чеченські бойовики бандити, щонайбільше десять відсотків, сказав він в інтерв’ю.

Інші там тому, що теж носять зброю і хочуть стояти за своїх друзів, а також тому, що хочуть захищати свою батьківщину. Тим не менш, генерал вимовив дуже популярну на той час фразу: “Тільки треба їх усіх знищити”. За його словами, терористів у Чечні розтопчуть, як змій, а за потреби навіть “вб’ють у сортирі”. “Це війна не проти чеченських бойовиків, а проти народу”, – сказав тоді чеченський хірург із Гудермеської лікарні. Чотирьох дітей було доставлено того дня зі скаліченими ногами після гри з міною в сусідньому селі, старший, 14-річний хлопчик, невдовзі після цього помер. Війна ведеться виключно із політичних мотивів, сказав хірург.

“Здоров’я” в перекладі з російської означає здоров’я. Здоров’я – це також назва котеджного селища під Грозним. У лютому 2001 року тут було виявлено масове поховання із 50 тілами. Більшість убитих було вбито пострілами в голову, у багатьох були зав’язані очі та зв’язані руки. Про це повідомили співробітники забороненої правозахисної організації «Меморіал». Деякі трупи мали рвані рани на шиї та обличчі. Іншим відрізали вухо, з трупа зняли скальп. Деяких загиблих швидко впізнали. Це були чоловіки, раніше заарештовані вдома російськими солдатами і вивезені. Такі вбивства були такою ж частиною війни у ​​Чечні, як і систематичні тортури мирних жителів. За даними Amnesty International на весну 2000 р., у Чечні та сусідніх республіках діяло не менше 20 секретних в’язниць, де ув’язнених катували та вбивали. У «фільтраційних таборах» чоловіків, жінок і навіть дітей катували електрошоком, били дубинками та ґвалтували.

Коли чеченські бойовики пішли з Грозного, розпочалася жорстока партизанська війна. Російська армія вдавалася до так званих “чисток”, прочісуючи місця на наявність бойовиків. Масові вбивства відбувалися знову і знову, наприклад, 5 лютого 2000 року в Алди, передмісті Грозного. Там вирували від 20 до 30 людей з омоновського спецназу МВС, багато хто, кажуть, був п’яний. Жителів розстріляли без розбору. Щонайменше 92 мешканців було вбито, повідомили місцеві біженці на той час. Нібито лише інший російський підрозділ зупинив убивство. Повідомлень про такі масові вбивства надходили десятки. Багатьох перевірити не вдалося, бо ні журналісти, ні правозахисні організації ні спостерігачі не були допущені до міста подій. Влітку 2002 року, за оцінкою Міжнародної Гельсінської федерації з прав людини, щомісяця російські солдати вбивали від 50 до 80 чеченців. Вони були заарештовані під час так званих чисток, а потім безвісти зникли. Таким чином було вбито тисячі мирних жителів.

Саме це нестримне свавілля, що називається російською «беззаконня», характеризує дії російських солдатів. На війну в Чечні, як і в Україні, було відправлено багато молодих призовників, які були повністю придушені своїм завданням. Через погане поводження з собою та відчуття, що їх використовують як гарматне м’ясо, вони зганяють своє розчарування та розпач на беззахисних мирних жителях. Крім того, багато воєначальників нехтують усіма основними міжнародними угодами про ведення війни.

Приклад початку 2000 року у Грозному показує, як Росія справляється із цими зобов’язаннями. 22 новобранці були спрямовані на політичні збори, що проходили у польових умовах. Начальник зачитав статтю про військові злочини із Кримінального кодексу. Однак при гуркоті танка і шумі гелікоптера абсолютно нічого не можна було зрозуміти. “Все зрозумів?” — спитав офіцер наприкінці презентації. 21 новобранець відповів ствердно, тільки один непомітно похитав головою.

Брехня про власні втрати – теж частина російської війни. У Грозному у лютому офіцер повідомив, що втрат у його батальйоні немає. Трохи пізніше стало відомо, що у сутичках із чеченськими бойовиками загинуло 30 людей батальйону. Приховування дійсних втрат є правилом, офіційні дані не мають нічого спільного з дійсними цифрами втрат. Згідно з дослідженням тоді ще незалежного російського телеканалу NTW, на початку 2000 року в Чечні щодня гинули 50 російських солдатів. У це число прибули комітети солдатських матерів, посилаючись на свідчення російських офіцерів. На той час, у розпал боїв, це було б 1500 убитих солдатів на місяць. Офіційна статистика, навпаки, вказувала від 700 до 800 полеглих солдатів за півроку війни.

Захід критикував жорстоку війну. Але через якийсь час вона замовкла. Тоді Путіну вдалося представити війну як акцію проти ісламістських терористів. Насправді в кавказькій республіці закріпився ісламізм, який насправді не є рідним для Чечні, там була підтримка бойовиків з Саудівської Аравії та інших мусульманських держав, а деякі командири на кшталт йорданського Аль-Шаттабу виступали за зв’язок зі світовим джихадом. бойовиків, про якого завжди говорила кремлівська пропаганда, так і не побачили. Військові злочини чинила і чеченська сторона. А в період фактичної незалежності часто панував хаос та терор; Викрадення з метою здирства грошей були в порядку речей.

Путін використав це, щоб представити війну проти цілого народу як антитерористичну операцію. Захід погодився. Чечня була далекою. Тоді вже був військовий злочинець Путін. Але у вересні 2001 року йому дозволили виступити у Бундестазі, і депутати зустріли його оплесками.

Туреччина. Видання «OLAY». Заголовок: «ФРОНТ ЄС».

Євросоюз, який посилив санкції проти Росії, зробив ще один крок, який розлютить Путіна. Голова комісії Лейєн, яка вирушила в Україну, особисто передала Зеленському анкету, яку було прийнято за початок членства в ЄС. Лейєн також вирушив до міста Буча, де сталася різанина.

Президент Комісії ПА Урсула фон Дер Ляйєн: «Європейський союз із вами. Ми чинимо економічний тиск на Путіна, щоби він дорого заплатив за свої дії. Так вони гнитимуть. Експорт Росії скоротився на 71 відсоток, інфляція зросла на 20 відсотків, Росію залишило 700 великих фірм”, – сказав він.

Потім Лейєн надягла сталевий жилет і вирушила до Бучі і написала зі свого облікового запису в соціальній мережі: «Наша людяність була зруйнована в Буку. Моє послання до українського народу: Винні у звірствах будуть притягнуті до відповідальності. Ваша боротьба – це наша боротьба». Лейєн супроводжував Верховний представник ЄС Жозеп Боррель.

Стало відоме ім’я, що стоїть за різаниною на станції це генерал який був у Сирії

Стверджувалося, що російський генерал Олександр Дворніков наказав атакувати залізничний вокзал Краматорська, де були націлені очікувані евакуації. Дворніков – командир, який також служив у військах, відправлених Росією до Сирії.

Ізраіль. Газета «HAARETZ»

Заголовок: «Після російської окупації жителі Бучі починають збирати по шматочках». Підпис фото: «Братська могила у Бучі, четвер».

БУЧА, Україна — Більшість чоловіків, яких я зустрічаю в Бучі, виглядають так, наче п’ють останні півтора місяці. Обличчя у них червоні, мова пристрасна і не завжди ясна. Сергій, який мешкає у Бучі, ветеран війни на Донбасі, якого призвали до армії відразу після вторгнення росіян. Він отримав одноденну відпустку, щоб відвідати свій будинок та будинок своїх батьків. Він каже, що навіть якщо деякі з них були схильні до випивки у минулому, більшість із них не такі. Протягом усієї російської окупації Бучі алкоголь допомагав чоловікам, що залишилися там, залишатися в здоровому глузді. Сам Сергій захищав рідне місто, але відступив із товаришами у бік Ірпеня, де українським воїнам вдалося зупинити просування російської армії.

«Ми пішли, коли їхні броньовики увірвалися до міста, інакше нас би там поховали. Командир сказав: Ми нічого не можемо зробити проти бронетехніки. Якби це була піхота, то, можливо ми би їх зупинили, у нас були б штурмові гвинтівки, ми могли б воювати. Наша артилерія не могла допомогти, бо це був населений пункт, вузькі вулиці, багато людей.

Очевидно, вони цим скористалися — знали, що наша артилерія у місті не «працює». Він каже. «Тому ми пішли в торговий центр Giraffe Mall в Ірпіні. Їм було дуже важко просуватися там відносно широка дорога, і ми мали «Джавеліни» [Рототанкові ракети] і РПГ. Отже, далі цього вони просунутися не могли».

Вулиця Вокзальна — єдина, що веде з Бучі в Ірпінь мостом через річку Бучу, — стала пам’ятником невдалої спроби росіян просунутися на Київ. Уздовж дороги досі валяються бронемашини, що згоріли, а серед них блукають журналісти і кілька місцевих жителів, що вийшли з укриттів у своїх підвалах, щоб трохи позагорати після морозного Маршу темряви і страху.

США

Видання «LosAngelesTimes». Підпис під фото: «Найбільший у світі літак знищений після бою в аеропорту Антонова, де бачення перемоги Володимира Путіна сіло на мілину».

Колонка: «Помилка Росії у битві за Київ»

Опір українців у ключовому аеропорту призвів до того, що плани блискавичного удару впали.

ГОСТОМЕЛЬ, Україна — Через кілька днів після відступу російських військ із Києва північні околиці української столиці усіяні обвугленими залишками підірваних та покинутих російських танків, бронетранспортерів та іншої техніки.

Уламки — яскраве свідчення нападу, який мав скинути український уряд, але став принизливою помилкою для президента Росії Володимира Путіна.

Нездатність Росії взяти столицю пояснюється низкою неправильних розрахунків і стратегічних помилок: упором на вразливі бронетанкові колони, неадекватним використанням авіації, планом наступу, в якому лінії постачання були надмірно розтягнуті, і, що найважливіше, явним прорахунком була інформація про моральний дух і боєздатність ЗСУ.

“The New York Times”. Фото : «Співробітники поліції та судмедексперти провели ексгумацію тіл із братської могили у п’ятницю в Бучі, Україна. Правосуддя за військові злочини найчастіше застосовувалося завойовниками.».

Головний матеріал.

«Росія змінює військове командування по мірі у міру надходження західних озброєнь».

Підзаголовок: «На Сході України побоюються натиску»

Росія в суботу реорганізувала командування свого наступу на Україну, вибравши для місії генерала, якого звинувачують у наказі завдати ударів по цивільних кварталах у Сирії, оскільки західні країни ввели в країну більше зброї в очікуванні поновлення російського нападу на сході. .

Призначення генерала Олександра Васильовича Дворнікова головним командувачем на полі бою відбулося, коли Британія оголосила, що надсилає ракети, які націлюють літаки, танки і навіть кораблі, а Словаччина передала українським військовим С-300 великої дальності. системи протиповітряної оборони, з благословення Сполучених Штатів.

В чергову демонстрацію підтримки України прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон здійснив у суботу несподіваний візит до Києва, де зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським і обговорив «новий пакет фінансової та військової допомоги, “, – заявив британський уряд.

Пан Зеленський закликав інших західних лідерів аналогічним чином надати військову допомогу Україні та ввести додаткові санкції проти Росії.

«Іншим західним демократичним країнам слід наслідувати приклад Великобританії», – сказав Зеленський після зустрічі з Джонсоном.

Двоє лідерів пройшли переважно порожніми брукованими вулицями Києва, демонструючи впевненість, що українська столиця тепер у безпеці від російських атак. Біля магазину один чоловік тепло привітав їх, подякувавши пану Джонсону за підтримку Британії яскравою українською мовою, як перекладав пан Зеленський.

«За останні кілька тижнів світ знайшов нових героїв, і цими героями є народ України», – сказав пан Джонсон.

«Те, що Путін зробив у таких місцях, як Буча та Ірпінь, його військові злочини назавжди забруднили його репутацію та репутацію його уряду», – додав він. «Потрібно багато зробити, щоб Україна була успішною, щоб Україна перемагала, а Путін зазнав невдачі».

Зусилля пана Джонсона підтримати Україну з’явилися на фоні загострення побоювань нового наступу Росії.

Матеріал: «Путін, викорінюючи критиків війни, налаштовує росіян проти росіян»

Марина Дуброва, вчитель англійської мови з російського острова Сахалін у Тихому океані, минулого місяця показала своєму восьмикласнику надихаюче відео на YouTube, де діти російською та українською мовами співають про «світ без війни».

Після того, як вона зіграла її, група дівчат залишилася на перерві і розпитала її про її погляди. «Україна – це окрема країна, окрема країна, – сказала їм 57-річна Дуброва. “Більше ні”, – парирувала одна з дівчат.

За кілька днів до неї до школи в портовому місті Корсаків прийшли працівники міліції. У суді вона почула запис цієї розмови, зроблений, мабуть, одним із студентів. Суддя засудив до штрафу 400 доларів за «публічну дискредитацію» Збройних сил Росії. За її словами, школа звільнила її за «аморальну поведінку».

«Ніби всі вони впали в якесь шаленство», — сказала пані Дуброва в телефонному інтерв’ю, розмірковуючи про войовничі настрої навколо неї.

За прямої підтримки президента Володимира Путіна росіяни, які підтримують війну проти України, починають звертатися проти внутрішнього ворога.

Епізоди поки що не є масовим явищем, але вони ілюструють наростання параної та поляризації в російському суспільстві.

Громадяни звинувачують один одного в жахливому відлуні сталінського терору, що підстьобовується злобною офіційною риторикою держави і підтримується далекосяжними новими законами, що криміналізують інакодумство.

Є повідомлення про те, що студенти здають вчителів, а люди розповідають про своїх сусідів та навіть відвідувачів за сусіднім столиком. У торговому центрі на заході Москви саме через текст «немає війні», виставлений у магазині з ремонту комп’ютерів та повідомлений перехожим, власник магазину Марат Грачов був затриманий поліцією. У Санкт-Петербурзі місцеве агентство новин задокументувало галас з приводу передбачуваних прозахідних симпатій у публічній бібліотеці; він вибухнув після того, як співробітник бібліотеки прийняв зображення радянського вченого на плакаті за антивоєнну агітацію

Підготував Сергій ЧЕРНЯВСЬКИЙ