Новини Одеси та Одеської області

Книжкова полиця одесита: ода Власа Дорошевича нашому місту

Книжкова полиця одесита: ода Власа Дорошевича нашому місту

Влас Дорошевич приїхав до Одеси 1893 року – на той час він був молодим журналістом із дуже гострим язиком. Щоправда, спочатку щось пішло не так, і з міста його буквально вигнали.

Але він повернувся і, розібравшись у місцевих традиціях, присвятив нам цілу книгу під назвою “Одеса, одесити та одеситки”. А виїхав із Одеси він із заслуженим титулом «король фейлетонів». Тепер докладніше про те, чому його вигнали та що це за присвята.

За що вигнали з Одеси Власа Дорошевича?

Наприкінці XIX століття в журналістських колах подейкували, що Дорошевич мав традицію приїжджати в нове місто і публікувати в одній з місцевих газет досить різкий нарис про голову міста.

Серія виходила під назвою «Кому в (такому місті) жити добре». І всюди чекав на Дорошевича успіх. Але в Одесі за таку статейку автора не похвалили. Адже присвятив він її, не розібравшись, не абикому, а Григорію Маразлі.

Були там зауваження про любов міського голови Одеси до балів, шикарного життя і все в такому дусі. Але не знав Дорошевич про найважливіше: нескінченну любов до Одеси, меценатські нахили Григорія Григоровича та розумне керування містом протягом більше 10 років. А одесити знали. І таке ставлення до улюбленого градоначальника нікому не сподобалося. Тож розгубленому журналісту «запропонували полишити місто протягом двох днів».

Він продовжив дистанційно співпрацювати з газетою «Одесский листок», потім повернувся, придивився до міста та городян, і вже 1895 року видав книгу «Одеса, одесити та одеситки».

Про що книга «Одеса, одесити та одеситки»?

Ця книга, до речі, стала бібліографічною рідкістю і лише кілька років тому була перевидана в Одесі. І треба сказати, вона того варта. Взяти хоча б назви перших чотирьох оповідань, що увійшли до цієї збірки:

  • «Одеситки про одеситів»
  • «Одеситки»
  • «Одеська мова»
  • «Одеса через 100 років»

Що показово, і сьогодні, понад сотню років після першої публікації, ці історії актуальні. Невдоволені одеськими чоловіками, одеситки говорять про них уїдливо, але не відпускають:

«… Що ж зробити з цим племенем (чоловіками – прим.ред), яке не годиться навіть для маскарадів?

«Виходити за них заміж! — радить „Вдова“. — Це вірний, старий, випробуваний засіб!»

«Якщо хочеш їм подобатися, то грайся з ними як кішка з мишкою, утискай їх на кожному кроці!» – радить „Незнайомка“…».

Окреме місце у книзі, звичайно, віддано манері одеситів висловлюватися. І це не та маловикористовувана сьогодні одеська мова, хоч розповідь саме так і називається. Це обороти, які й сьогодні нам зрозумілі, природні та логічні.

«Гейне каже, що чорт, бажаючи створити англійську мову, взяв усі мови, пережував і виплюнув. Ми не знаємо, як було створено одеську мову. Але в ній ви знайдете по шматочку будь-якої мови. Це навіть не мова, це вінегрет із мови».

Дорошевич рішуче не розуміє, чому в Одесі скучають “за театром” (тобто в одеському варіанті російської мови – Ред.), адже за театром знаходиться готель “Сєверний” і там ніхто ніколи не скучає. А правильно скучати “по театру” (російською – Ред.). Але ці пояснення незрозумілі вже одеситам. Або фраза «Смеяться с него»:

«… Ах, я ужасно смеялась с него!

— Как?!

— Я смеялась с него. Что же тут удивительного? Он такой смешной!

— Да, но, всё-таки, смеяться «с него»! Можно смеяться над кем-нибудь, но смеяться «с кого».

— В Одессе всегда смеются с кого-нибудь.

Г-да фельетонисты здесь очень много смеются, например, «с городской управы», но с городской управы это как с гуся вода. Может быть, отсюда и взят этот предлог «с»!

— Вообразите, — говорят вам, — я вчера сам обедал!

«Чёрт возьми, — думаете вы, — неужели этот город так богат, что здесь даже обедают через адвоката!»

— Я сама хожу гулять.

— Да, madame, но вы уж, кажется, в таком возрасте, что пора ходить «самой»!

Впрочем, иногда, для ясности, одесситы бывают так любезны, что прибавляют:

— Сам один!

Но это только снисходительность к приезжим, не понимающим ещё всех тонкостей одесского языка.

Затем, вы услышите здесь несуществующий ни на одном из европейских и азиатских языков глагол «ложить». Везде детей «кладут спать», — и только в Одессе их «ложат спать». Вероятно, так одесским детям удобнее.»

В оповіданні «Одеса через 100 років» головний герой прокидається в 1995 році і, звичайно, автор не вгадав усього, що на той час сталося, але деякі замальовки дуже актуальні. А ось легенду про те, як Бог створив одеситку, і переказати не можна – її просто необхідно прочитати. Особливо дівчатам. Особливо чоловікам.

Втім, вся книга Власа Дорошевича «Одеса, одесити та одеситки» принесе вам задоволення і однозначно підніме настрій. Тому що читати не нудно)

Читайте також: Книжкова полиця одесита – одна з найкращих книг Валентина Катаєва

Авторка Марія Котельникова

Актуальна інформація ЗА Одесу у нашому Telegram каналі! Новини, фоторепортажі та історични факти про Одесу.
Читайте нас у Viber! На каналі «Комуналка» розповідаємо про комунальні платежі, тарифи, пільги та субсидії.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Висловіть вашу думку. Це важливо.
Ще за темою
Всі новини
Вибір редакції
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: