Ключові моменти:
- Польський автор назвав Привоз «серцем Одеси» та головною гастрономічною емоцією міста
- Найкращим одеським сніданком він вважає рибу, свіжий сир, випічку та фрукти просто з ринкових прилавків
- У колонці згадується історія Привозу — від возів XIX століття до реконструкції 1990-х
- Автор переконаний: саме на Привозі туристи бачать Одесу без декорацій і «туристичних фільтрів»
У своїй авторській колонці польський журналіст Борис Тинка описує Привоз не як туристичний об’єкт, а як живий простір повсякденного міського життя. Автор побував на ринку зранку, поспілкувався з продавцями та покупцями, описав атмосферу рибних і молочних рядів та звернув увагу на те, як через звичайний сніданок розкривається характер Одеси.
Для довідкової частини матеріалу використані історичні дані про ринок Привоз, зокрема інформація про його заснування у XIX столітті, реконструкцію фруктового пасажу архітектором Федором Нестурхом та модернізацію ринку наприкінці 1990-х років.
Як прокидається Привоз
Відвідати Одесу і не побувати на знаменитому ринку «Привоз» було б майже смертельною образою для міста. Ніколи в цьому не зізнавайтеся. Це був би один із найбільших гріхів, скоєних вами у житті. А отримати прощення буде нелегко. Є місця, які оглядають, мов музей, а є такі, які потрібно відчути всіма органами чуття. Привоз, безперечно, належить до другої категорії. Бо це не просто ринок. Це своєрідна вистава. Можливо, трохи галаслива, але ж яка ароматна й сповнена емоцій!
Навіть якщо це незвичайне місце не схоже на елегантні європейські торгові павільйони чи стерильні супермаркети із запахом мийних засобів і холодом кондиціонерів, Привоз живе власним ритмом, який є відображенням ритму самого міста. А Одеса – це ж місто гучне, можливо, трохи хаотичне, зате неймовірно справжнє. Для туриста, який хоче відчути душу Одеси, день має початися саме тут – найкраще зі сніданку поміж ятками, повними риби, свіжого хліба, меду та фруктів.
Базар прокидається швидше за решту міста. Металеві ролети з гуркотом підіймаються вгору, ящики з овочами опиняються на прилавках, а торговці енергійно готуються до нового дня. Повітря пахне свіжим кропом, гарячою випічкою, солоною рибою та кавунами, розрізаними навпіл. Вузькі проходи заповнюються людьми, які прийшли сюди не лише за покупками. Привоз є частиною щоденного ритуалу мешканців Одеси.
Ринок розташований між паралельними вулицями Катерининською та Преображенською. Уже десятиліттями він залишається одним із найважливіших символів міста – можливо, не найкрасивішим, але, без сумніву, найхарактернішим. Бо Привоз не намагається нікого зачаровувати елегантністю. Він зачаровує своєю автентичністю.
Що найкраще смакує на Привозі
Вже від самого входу чути вигуки продавців, сміх покупців і той особливий стиль розмови, який одесити перетворили на справжнє мистецтво. Тут купівля сиру чи помідора рідко триває менше кількох хвилин, бо торгівля є лише приводом для розмови. Продавець запитає, звідки ви, чи вперше відвідуєте місто, і неодмінно порадить, які абрикоси сьогодні найкращі. За словами мешканців, саме тут народився знаменитий одеський гумор і характерний міський жаргон.
Найкращий сніданок на Привозі не потребує столика чи вишуканого меню. Найкраще він смакує стоячи, просто посеред ринкового гамору. Бо це не класична трапеза у традиційному ресторані. Натомість тут є спонтанність і смак міста, поданий просто з прилавка. Достатньо прогулятися між павільйонами.
Спочатку молочний відділ, де продають свіжий сир, сметану та солоні сири літні жінки, які виглядають так, ніби знають усіх покупців уже багато поколінь. Кожна переконує, що саме її продукти найкращі. За кілька кроків пахне свіжою випічкою, тож купуємо ще теплий хліб або духмяну булку з сусіднього прилавка. До цього мед, халва або сезонні фрукти.
Найбільше емоцій викликає все ж риба. Одеса завжди жила морем, тому тут вона є чимось більшим, ніж просто харчовим продуктом. Вона становить частину міської ідентичності, тож якщо хтось хоче відчути справжній смак портового міста, неодмінно має її скуштувати – слабосолену, копчену або мариновану за домашніми рецептами.
На Привозі аромати змішуються без жодного порядку: свіжі спеції, м’ясо, риба, кавун, кріп, випічка й морська волога, що десь витає у повітрі. Усе тут інтенсивне, подекуди навіть надто, але саме завдяки цьому базар впливає на відчуття сильніше, ніж більшість туристичних атракцій.
Довідка «ОЖ»: навіщо спалили Привоз
Історія цього місця така ж бурхлива, як і самої Одеси. Початки Привозу сягають 1827 року, коли він ще був частиною Старого базару. Тоді тут не було жодних споруд. Товари продавали просто з возів, привезених селянами з навколишніх сіл. Саме від цих возів, імовірно, й походить назва ринку. Згодом з’явилися дерев’яні ятки з м’ясом, рибою та морепродуктами, а Привоз перетворився на головний ринок міста й найважливішого годувальника його мешканців.
На початку XX століття базар пережив драматичний момент. Під час епідемії чуми з’ясувалося, що хворобу переносили щури, яких тут було безліч. Жахливі санітарні умови призвели до рішення спалити заражені ятки. Вогонь поглинув значну частину базару, а торговці були змушені тимчасово перенести торгівлю в інше місце.
Кілька років по тому архітектор Федір Нестурх спроєктував характерний фруктовий пасаж – мурований торговельний комплекс, що зберігся донині. У радянські часи Привоз був місцем майже легендарним. Тут можна було купити речі, недоступні у державних магазинах: іноземні товари, контрабанду, підробки та продукцію «з-під поли». Там, де з’являлися великі гроші, з’являлися й кишенькові злодії та шахраї, але це нікого особливо не відлякувало.
У період перебудови ринок дуже занепав. Лише наприкінці 90-х років розпочалася його реконструкція та модернізація. З’явилися нові рибні та м’ясні павільйони, а також комплекс під назвою Новий Привоз. Попри зміни мешканці Одеси й далі вважають це місце серцем міста.
Чому туристам треба відвідати одеський Привоз?
І, мабуть, саме тому сніданок на Привозі смакує інакше, ніж будь-де. І справа не лише в їжі. Йдеться про можливість побачити місто таким, яким воно є насправді – без декорацій і туристичних фільтрів. Біля одного прилавка хтось торгується за помідори, біля іншого точиться гаряча дискусія про політику, а за кілька кроків літній продавець пригощає перехожого шматочком халви «на пробу». У супермаркеті покупець залишається анонімним. На Привозі кожен є частиною вистави. Продавець пам’ятає, хто купує найкращі помідори і хто завжди торгується за кілька гривень.
Турист залишає Привоз ситим, але насамперед багатшим на досвід місця, яке вже майже два століття годує Одесу – буквально й метафорично. Бо прогулянка Привозом це не лише про їжу. Це прогулянка між історією та повсякденністю Одеси. І, можливо, саме тому одесити вважають Привоз серцем свого міста. Бо тут Одеса досі залишається собою – гучною, щирою, трохи хаотичною, але абсолютно незабутньою.
Раніше ми публікували роздуми Бориса Тинки про ситуацію, що склалася навколо Одеського зоопарку і про що вона говорить: Виживання чи деградація? Чому відставка директора зоопарку – це сигнал для всієї Одеси
Читайте також, як Борис Тинка потрапив до Одеси, закохався у місто, став гідом та написав п’ять книжок.
Автор – Борис ТИНКА; редактор – Іван СВИЩ; фото – Олексій ОВЧИННІКОВ
