Міф-то він, звичайно, міф, і цьому є переконливі докази, але прожив він благополучно більше трьох з половиною століть. Інакше не організували б двічі (!) в Україні відречення від присяги, нібито даної московському царю.
Причому, якщо вперше це було понад століття тому (в 1919 р. отаман Зелений), то вдруге – відносно недавно (у 1992 році В’ячеслав Чорновіл, обраний тоді гетьманом України). Коротко – передісторія.
Йшла національно-визвольна війна українців під прапором Богдана Хмельницького, була низка перемог. Навіть поляки, які контролювали чималу частину України, визнали Гетьманщину (так називали частину України, контрольовану козаками) реальною силою.
Хоча останнім було нелегко воювати на три фронти: поляки з заходу, Османська імперія та Кримське ханство з півдня і московський цар з північного сходу. З’явилась у українців необхідність у нестандартному СИТУАЦІЙНОМУ рішенні.
А тепер трішки “від себе”. Так уже склалося, що двічі (у 1970-му, а потім в 1971 році) я у вишах вчив історію КПРС, конспектував “першоджерела”. І понині пам’ятаю статтю Леніна “Про компроміси”. Ось її зміст коротко: якщо у тебе є 2 вороги, зроби вигляд, що ти миришся з одним з них, удвох ви “замочите” другого, ну а потім вже ти і сам “приговориш” решти.
Схоже, “злизав” Ілліч цю ідею з Хмельницького, хоча, чесно кажучи, стара вона, як світ. Московія була православною, як і Гетьманщина, на відміну від католицької Речі Посполитої і мусульманської Османської імперії. Ось ще у 1648 році “Хміль” і направив листа московському царю.
Шість років (!) судили-рядили, українці грамотно “тягнули кота за хвіст”, викручуючи своє. І викрутили: 18 січня 1654 року відбулась Переяславська рада, на якій обговорювалося НЕ приєднання, а лише протекторат московії над Гетьманщиною, що закріплював незалежність від поляків.
При цьому повинні були зберігатися всі державні атрибути і свободи козаків, обмеження були лише у зовнішній політиці: заборонялося Гетьманщині мати відносини з Річчю Посполитою і Османською імперією.
До речі, московити настояли на тому, щоб процедура пройшла у Софійському соборі Києва, але Хмельницький не погодився. Так ось, того дня у Переяславі на вірність царю присягнули “аж” 284 особи. Після цього царські посланці об’їхали 117 міст і містечок України, де зібрали ще якусь кількість присяг.
При цьому більша частина населення Гетьманщини, а також багато з козацької старшини відмовилися давати присягу царю. Не присягали також цілі території, наприклад – Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський, Уманський козацькі полки, деякі міста, зокрема – Чорнобиль, українське духовенство на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим, Запорозька Січ.
Отже це була не угода, а присяга частини козацтва царю. Присягнув у церкві Переяслава і Богдан Хмельницький. Але присягнув він не царю, а на вірність своєму слову щодо союзу з московією! При цьому боярин – голова московської “виїзної бригади” – не захотів присягати від імені царя: мовляв, цар своїм холопам не присягає.
Сучасні науковці, аналізуючи цю ситуацію, запевняють, що ця історія була так само малоцікава “Хмелю”, як і царю. Гетьману потрібен був великий, але ТИМЧАСОВИЙ козир проти поляків, а не нова кабала. Ну а москві потрібна була Україна у значно більших масштабах, ніж це передбачалося тим “договірником”.
До речі, оригінал його тексту не зберігся, залишилися тільки рукописні копії та чорновики. Що цікаво, на початку 1990-х Борис Єльцин привіз до Києва “щось”, що намагався “впарити”, як фрагмент оригіналу, що викликало іронію у українських істориків.
“Жоден договір з росією не вартий паперу, на якому він підписаний”. Ця думка німецького канцлера Бісмарка не висосана з пальця: незабаром після підписання “переяславська домовленість” була порушена московією, яка всіляко обмежувала права і свободи жителів України.
Порушення мали місце і у зовнішній політиці: у 1656 році Московія провела сепаратні угоди з поляками за спиною України, був підписаний мирний договір між Річчю Посполитою і московитами. Згідно з ним, сторони ставали союзниками, що грубо порушувало Переяславську угоду.
В результаті українська сторона задумалась про вихід із союзу з московією. Смерть Богдана Хмельницького у 1657 році посилила ці думки, і у 1658 році новий гетьман України Виговський розірвав договір з московією 1654 року і уклав союз з Річчю Посполитою.
Вже через 5 днів московія почала війну проти Гетьманщини, після чого навряд чи можна вірити в те, що союз між ними продовжував мати хоч якісь підстави.
Автор цих рядків – як і ви, читачі, рядовий обиватель, ніколи не надував щоки для солідності і вважає себе, скоріше, “політолухом”, а не політиком. А тому підсумую вказане вище з уточненням, як у нас кажуть, “на мій хлопський розум”. Так ось, у народженні переяславського міфу москву звинувачувати не слід. Ніхто ж не звинувачує, пробачте, купу гною, в тому, що вона видає сморід. Ось якби букет бузку гноєм смердів – це вже з ряду геть. Але якщо гній гноєм смердить – це нормально, просто потрібно це безпомилково прогнозувати.
Хмельницький же, схоже, помилився тоді з вибором союзника, нехай навіть тимчасового. Ось і народився міф, “псував повітря” в Україні більше трьох століть. Адже анексія Західної України у 1939 році – це явні відгомони міфу про “добровільне возз’єднання України з росією”.
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон-Одеса
Батько підлітка, який зник під час купання в Чорноморську, оголосив голодування біля міського відділу поліції.… Read More
В ніч на 18 серпня в результаті атаки російських дронів-«шахедів» істотно постраждала нафтобаза компанії SOCAR… Read More
18 серпня на трасі Одеса – Рені, в Білгород-Дністровському районі, сталася ДТП за участю вантажівки… Read More
Це питання активно обговорюється одеситами у соціальних мережах. Нові, сучасні трамваї полюбилися містянам та гостям… Read More
Косметологи та дерматологи радять використовувати для догляду за тілом та обличчям якісну косметику та обходити… Read More
В Одесі триває робота над створенням Меморіалу загиблим воїнам. На даному етапі влада аналізує пропозиції… Read More