Опалення в Одесі: платіжки, торговий центр і глобальне потепління

Привоз без покупців? Ну, це, звісно, ​​я загнула. Але в суботу, коли народ зазвичай повинен кинутися на легендарний ринок, продукти на тиждень запасати, традиційної штовханини не було. І радісні обличчя окремих громадян, які обирають копченості в «багатому» корпусі, сприймалися гнітючим дисонансом з похмурими фізіономіями покупців, що небезпечно наближалися до контейнерів із товарами за «соціальними цінами». Чи, як і раніше, вони сьогодні соціальні? І наскільки?

Тут, у зв’язку з загрозою російської агресії, про яку завзято застерігають розвідки Великої Британії та США, сірниками та салом запасатися треба. А більшість громадян після новорічної ейфорії намагається до зарплати дожити.

Натомість поряд із Привозом відгрохали величезний торговельно-розважальний центр. Навіть із безкоштовним — поки що — туалетом. А мешканці прилеглих будинків сюди грітися ходять.

Зустріла тут приятельку з дитиною. Електрики в будинку немає — майже добу електрики усувають аварію. А в опалювальний сезон мама із сином обігріваються електрокаміном. На газовій трубі висить пломба. І розплатитися з боргом в найближчому майбутньому майже неможливо.

Зате в інших будинках – центральне опалення! Щоправда, платіжка за нього прийшла на чотири з половиною тисячі. І розрахунок економічно обґрунтований – тепловики за глобальне потепління борються. Наочний приклад перманентної боротьби можна побачити у районі Одеської ТЕЦ. Але міські котельні від процесу не відстають.

Раніше у Блогах «Одеського життя» ми писали: Недоступне тепло: про одеські тарифи та дрова, які дешевші.

Навіть не ставлячи за мету глобально вивчити це питання, легко помітити, що 10-12% труб, що подають теплоносій споживачеві, знаходяться, як кажуть фахівці, без теплоізоляційної сорочки. Атмосферу гріють, наближаючи царство субтропіків на Одещині.

До того ж на волонтерських засадах обігрівають колонії поселенців без певного місця проживання. Прямо птахи божі – не сіють, не жнуть, а дорогими теплоносіями безкоштовно користуються. Так само, як і котики, котрі облюбували тепломережі на кінцевій 242-ї маршрутки — за 500 метрів від котельні, що опалює селище суднобудівників. Та й повітряне середовище вздовж Адміральського проспекту.

Щоправда, тепловики запевняють, що втрати у таких місцях незначні. Водночас, згідно з нормативами, втрати в системі опалення на шляху від виробника тепла до споживача, враховуючи витрати транспортування, не повинні перевищувати 5-7%. Це при непорушеній теплоізоляції. З нашими ж «напівроздягненими» трубами — збитки вдвічі більші.

Але чомусь ні керівництво Одеської ТЕЦ, ні КП «Теплопостачання міста Одеси» це питання не турбує. Кубометри дорогоцінного газу постійно спалюються, щоб обігріти атмосферу. А платіжки виставлять нам із вами!

Тож глобальне потепління – не за горами. Це, зважаючи на все, наше світле завтра — коли в минуле підуть проблеми з опаленням і нервування з його оплатою.

Раніше у Блогах «Одеського життя» ми писали: Ялинки-дрючки: від новорічного базару до альфатера.