Одесити, обережно – як би вам отруйну рибу не впарили!

Ключові моменти:

• У Чорному морі зафіксовано смертельно отруйну рибу-кулю (тетраодон або фугу). Тетраодон містить смертельний нейротоксин – тетродотоксин.
• Вона потрапляє в наші води через баластні води кораблів або природні зміни солоності.
• Існує ризик, що цю рибу можуть продати на ринку під виглядом «звичайної».

Неочікувані «гості» у дніпровських водах

Пам’ятається, таке ж спекотне літо видалося якось в один із «доковідних» років. Я тоді кайфував на Придніпровському пляжі у рідному Херсоні. А що ще потрібно для повного щастя типовому Раку, народженому на Дніпрі? Тим паче, якщо пляж не десь там на «рукаві», а прямо на руслі широченного красеня — зовсім поруч із містом.

Начебто й не перегрівся на сонечку, ще рано було, а дивлюся — на мілководді риба-голка пливе, як удома. Морська ж, начебто, тварина?! Далі — більше. Через кілька днів у таку ж ранню пору, коли вода ще не помутніла від ніг численних відпочивальників, дивлюся — і очам своїм не вірю: морський коник гребе кудись!

І якщо з “голками” я був знайомий із самого дитинства (кілька разів “мотав строк” у піонерському таборі у Скадовську, це Джарилгацька затока Чорного моря), то морських коників я й там не зустрічав. А тут раптом у Дніпрі біля Херсона.

Від міста до гирла річки, тобто до місця її “стикування” з Дніпровським лиманом, де водиця вже “підсолена”, близько 30 км. Ймовірно, був вітер — “низовка”, він знизу вгору по Дніпру погнав воду — разом із морською живністю. До речі, як виявилося, поява в річці таких морських мандрівників — зовсім не новела.

До будівництва гребель (у 1930-ті роки) морські види могли підніматися значно вище Херсона. Осетрові доходили до Києва і навіть вище! Оселедець, тюлька регулярно траплялися в середній течії.

Після будівництва каскаду ГЕС греблі сильно скоротили шляхи міграції морських риб, багато видів не могли пройти вище Каховської ГЕС. Тепер можуть, будь прокляті орківські “мігранти” під триколором!

Теоретично є ще один шлях потрапляння у воду сторонньої фауни — це скидання з суден баластних вод поблизу портів (трохи пізніше одесити — народ у тільняшках зрозуміють, чому я тут розумнічаю).

Уточню: коли судно розвантажилося в порту і йде кудись під завантаження порожнє, в нього закачують морську воду для баласту, для більшої осадки, тому що з порожніми трюмами або танками воно в океані бовтатиметься, як “це саме” в ополонці.

А як дісталися до порту призначення — баластну воду скидають. Існує спеціальна міжнародна конвенція з контролю та управління баластними водами. Заборонено скидання необроблених баластних вод у портах та прибережних водах (потрібна фільтрація, УФ-обробка, хлорування тощо).

Недешеві це процедури. І можна не сумніватися, що в нинішньому світі, де, як у Мефістофеля, “люди гинуть за метал, сатана там править бал”, завжди знайдуться охочі заощадити і тихенько злити баластні води десь у морі.

Тетраодон: небезпечний прибулець

Дозволено припустити, що саме такий чийсь вчинок і викликав днями справжнє інформаційне цунамі у багатьох ЗМІ України: “У Чорному морі не вперше фіксують появу смертельно отруйної риби – сріблястого тетраодона”.

Батьківщина цієї істоти — Індо-Тихоокеанський басейн, тож, чи то своїм ходом, чи то в баластних водах через Суецький канал вона проникла до Середземного моря, а далі вже й у ваше Чорне, панове одесити. Особливі прикмети — може роздуватися як куля.

Отже, тетраодон сріблястий, або риба-куля – смертельно отруйний вид, який, як бачимо, вже фіксується в Чорному морі. Він містить тетродотоксин – сильну отруту, що вражає нервову систему. Навіть мізерна доза — і, як говорили в Стародавньому Римі, “Memento mori” (ні, це не “моментально в море”, як жартували в одній нашій кінокомедії, це “Пам’ятай про смерть”).

Більш того, у цієї колючої кулі дуже міцні щелепи, вона пошкоджує рибальські сіті, встигаючи перед цим зжерти в цих сітях представників місцевої фауни, що призводить до збитків рибалок. Загалом, окупант, як і належить окупанту, витісняє місцеву фауну, харчуючись молюсками, ракоподібними та дрібною рибою.

Коротше, ніякої від нього користі, крім шкоди. І шкода ця з роками все зростає і зростає. У Чорному морі ця зараза з’явилася близько десятка років тому, і вчені відзначають, що з потеплінням клімату її ареал все розширюється і загроза біорізноманіттю, та й людям, все збільшується.

Фугу по-одеськи? Краще ні!

Майте це на увазі, шановні одесити, якщо вам на “Привозі” раптом ненароком спробують “впарити” таку істоту під виглядом нового сорту бичка чи рачка.

Час, напевно, підлити масла у вогонь і повідомити, що тетраодон — це родина риб також відомих як фугу! Так-так, саме та смертельно небезпечна при вживанні риба, готувати яку в Японії вчаться ТРИ РОКИ, і тільки після цього отримують сертифікат на право готувати та подавати фугу в закладах, як у нас колись говорили, громадського харчування.

У деяких регіонах Японії цей іспит вважається особливо складним, і його складають лише близько 30–40% кандидатів з першої спроби.

Отрута тетродотоксин міститься у внутрішніх органах і шкірі, а іноді — у м’язах. Печінка — особливо небезпечна, містить високу концентрацію тетродотоксину. Ікра — теж часто отруйна. Шкіра — у деяких видів отруйна.

Кайф від поїдання фугу в Японії — це не стільки смак, скільки гострі відчуття та статус. Фугу асоціюється з небезпекою: отрута смертельна навіть у мікродозах, і думка про те, що ти їси потенційно смертельну страву, викликає приплив адреналіну.

Деякі гурмани стверджують, що відчувають легке оніміння язика та губ — начебто отрута “трохи на межі”, хоча це, швидше за все, безпечний ефект, якщо у кухаря в голові не тирса і руки не з ж… ростуть.

М’ясо фугу дуже ніжне, його часто подають як сашимі, нарізаючи настільки тонко, що шматочки майже прозорі. Також готують у гарячих супах (набе), смажать у фритюрі. У Японії фугу — це висока кулінарія, символ майстерності кухаря та традиції.

Вживання фугу — часто частина ділових вечерь, свят, елітних зустрічей. Це дорого і подається в преміум-ресторанах, що додає статусності. Фугу оточена аурою таємничості та поваги: у минулому її їли самураї, а імператору Японії за законом заборонено їсти фугу — щоб не ризикувати життям монарха. Це не просто їжа, а випробування, майже як ритуал: “я з’їв це і вижив”. Типу “рулетки” з револьвером біля скроні, тільки на витончений японський манер.

На цьому тлі залишається лише висловити надію, що з появою цього “чуда в пір’ї” у водах поблизу Одеси ніхто з підприємливих нащадків Остапа Бендера не надумає десь на Малій Арнаутській відкрити забігайлівку, де страви з фугу безстрашно готуватиме кухар після 3-тижневих “курсів крою та шиття з правами будівельного технікуму” (це з “12 стільців” Ільфа і Петрова, тобто теж про Одесу).

За темою: У сіті одеських рибалок потрапила рідкісна риба з крилами (фото)

Схожі випадки

І на завершення — про реальні, документально зафіксовані факти забруднення водойм прибульцями з баластних цистерн. Так, зеброподібний дрейссена — дрібний двостулковий молюск (походження — басейни Чорного, Каспійського та Азовського морів) масово потрапив до Великих озер США та Канади в 1980-х з баластними водами європейських суден.

Пізніше поширився по всій східній частині США. Він масово заселяє та засмічує труби, водозабори, турбіни електростанцій. Вартість очищення — мільйони доларів щорічно. Ще й сприяє цвітінню токсичних водоростей.

Або мнеміопсис — гребневик. Занесений з Атлантики через баластні води суден у Чорне, Азовське, пізніше — Каспійське моря. Масово пожирає зоопланктон, личинки риб. Зруйнував популяції тюльки, хамси, кільки. Таких прикладів — маса. Коротше, куди не кинь, а всі непрохані гості — мерзота.

Читайте також:

• На одеському узбережжі виявили диво-рибу
• Обережно, риба! Місцеві одеські морепродукти можуть бути небезпечні

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса