Король мав першим віддати йому честь: неймовірна історія українського солдата

Ключові моменти:

• Пилип Коновал народився на Поділлі та емігрував до Канади.
• Під час Першої світової війни він самотужки атакував німецькі окопи.
• Коновал знищив 19 солдатів і три кулеметні гнізда.
• Король Великобританії Георг V особисто вручив українцю Хрест Вікторії.

У своєму блозі журналіст Валерій Боянжу розповідає про українця, чиє ім’я сьогодні відоме далеко не кожному, хоча його подвиг свого часу вразив британську армію. Пилип Коновал народився на Поділлі, емігрував до Канади, а під час Першої світової війни опинився на європейському фронті.

Український солдат самотужки пішов проти німецьких позицій і зумів змінити ситуацію на ділянці фронту. За цей вчинок Коновал отримав найвищу військову нагороду Британської імперії — Хрест Вікторії, який йому особисто вручив король Георг V.

Український солдат у Канаді

Ні в кого, мабуть, язик не повернеться сказати, що зараз у нас у найрізноманітніших ЗМІ мало публікацій про наших героїчних захисників, які ламають хребет російським окупантам. Так, таких публікацій чимало, і з часом їх обов’язково буде ще більше. Але, думаю, і це не привід для суперечки про те, що при цьому нам не слід забувати й наших героїв із минулого.

Ось, наприклад, я лише зовсім недавно дізнався, хто такий Пилип Коновал. Не чули про такого? Зараз розповім. Тільки спочатку нагадаю казку Андерсена про подорож Нільса з дикими гусьми (за нею ще й мультфільм класний зробили). Там Гном пообіцяв Нільсу, що диво станеться, «коли король оголить голову, а ти залишишся в капелюсі». Так ось, за аналогією, під час зустрічі з українцем Пилипом Коновалом англійський король мав першим привітатися і першим віддати честь!

Народився цей чоловік у 1888 р. у Подільській губернії (нині — Хмельниччина), був хліборобом, каменотесом. У 1908 році потрапив на службу «царю-батюшці», став інструктором багнетного бою. Служив так серйозно, що його навіть представили до Георгіївського хреста — найвищої солдатської нагороди.

Після служби повернувся додому, одружився, але, щоб утримувати сім’ю, у 1913 р. емігрував до Канади й працював там лісорубом. Почалася Перша світова війна, і українець вступив до канадського експедиційного корпусу, який невдовзі увійшов до складу британської армії. Тож артилерист-капрал Коновал воював із німцями.

Якось у Франції його батальйон потрапив в оточення. Кулеметний вогонь — голови не піднімеш! І тоді Коновал зголосився стати тим, що зараз є символом військової доблесті та хоробрості, — ДРГ (диверсійно-розвідувальною групою).

Зрозуміло, у групі він був один, але із завданням упорався на славу. Непомітно діставшись ворожих окопів, він вирізав 19 німців і знищив три кулеметні гнізда! Тож самотужки українець, незважаючи на отримане кульове поранення, змінив ситуацію на цій ділянці фронту. Про подвиг повідомила преса, відреагувала й британська влада.

Пилип Миронович Коновал став єдиним кавалером (східноєвропейського походження) найвищої нагороди імперії — Хреста Вікторії. Перед Букінгемським палацом у Лондоні в жовтні 1917 року, на великому військовому параді, сам король Георг V вручив йому нагороду зі словами: «Ваш подвиг — найвідважніший і найгероїчніший у моїй армії! За це прийміть мою подяку».

Слід зазначити, що Хрестом Вікторії за приблизно півтора століття його існування було нагороджено лише близько тисячі військових. За його статутом, під час зустрічі з кавалером ордена англійський монарх має першим привітатися та віддати честь.

У 1919 році Коновал був почесно звільнений з армії. Його дружину та доньку, які на той час ще залишалися на радянській території, занапастили комуністи. Коновал продовжив служити в генерал-губернаторській гвардійській піхоті, потім приставом у канадському парламенті.

Там на нього звернув увагу канадський прем’єр-міністр Вільям Маккензі та запросив до себе на службу. Там Пилип Коновал і пропрацював до самої смерті у 1959 році. Похований він в Оттаві. Його нагороди спочатку зберігалися в Товаристві канадських українських ветеранів, а потім були передані до Канадського військового музею.

У рідних Кутківцях Хмельницької області у 2000 році йому відкрили пам’ятник.

Читайте також:

• Андрій Мельник: чому його ім’я опинилося в тіні Бандери
• Ордена Богдана Хмельницького: український і радянський, єдиний з українським написом
• Як одеський шевець «взув» увесь світ: історія творця легендарних Timberland

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса