Пилип Коновал народився на Поділлі, емігрував до Канади та став солдатом британської армії. Читач дізнається, як українець самотужки атакував німецькі позиції, за що отримав Хрест Вікторії та чому під час зустрічі з ним англійський король мав першим віддавати честь.
Ключові моменти:
У своєму блозі журналіст Валерій Боянжу розповідає про українця, чиє ім’я сьогодні відоме далеко не кожному, хоча його подвиг свого часу вразив британську армію. Пилип Коновал народився на Поділлі, емігрував до Канади, а під час Першої світової війни опинився на європейському фронті.
Український солдат самотужки пішов проти німецьких позицій і зумів змінити ситуацію на ділянці фронту. За цей вчинок Коновал отримав найвищу військову нагороду Британської імперії — Хрест Вікторії, який йому особисто вручив король Георг V.
Ні в кого, мабуть, язик не повернеться сказати, що зараз у нас у найрізноманітніших ЗМІ мало публікацій про наших героїчних захисників, які ламають хребет російським окупантам. Так, таких публікацій чимало, і з часом їх обов’язково буде ще більше. Але, думаю, і це не привід для суперечки про те, що при цьому нам не слід забувати й наших героїв із минулого.
Ось, наприклад, я лише зовсім недавно дізнався, хто такий Пилип Коновал. Не чули про такого? Зараз розповім. Тільки спочатку нагадаю казку Андерсена про подорож Нільса з дикими гусьми (за нею ще й мультфільм класний зробили). Там Гном пообіцяв Нільсу, що диво станеться, «коли король оголить голову, а ти залишишся в капелюсі». Так ось, за аналогією, під час зустрічі з українцем Пилипом Коновалом англійський король мав першим привітатися і першим віддати честь!
Народився цей чоловік у 1888 р. у Подільській губернії (нині — Хмельниччина), був хліборобом, каменотесом. У 1908 році потрапив на службу «царю-батюшці», став інструктором багнетного бою. Служив так серйозно, що його навіть представили до Георгіївського хреста — найвищої солдатської нагороди.
Після служби повернувся додому, одружився, але, щоб утримувати сім’ю, у 1913 р. емігрував до Канади й працював там лісорубом. Почалася Перша світова війна, і українець вступив до канадського експедиційного корпусу, який невдовзі увійшов до складу британської армії. Тож артилерист-капрал Коновал воював із німцями.
Якось у Франції його батальйон потрапив в оточення. Кулеметний вогонь — голови не піднімеш! І тоді Коновал зголосився стати тим, що зараз є символом військової доблесті та хоробрості, — ДРГ (диверсійно-розвідувальною групою).
Зрозуміло, у групі він був один, але із завданням упорався на славу. Непомітно діставшись ворожих окопів, він вирізав 19 німців і знищив три кулеметні гнізда! Тож самотужки українець, незважаючи на отримане кульове поранення, змінив ситуацію на цій ділянці фронту. Про подвиг повідомила преса, відреагувала й британська влада.
Пилип Миронович Коновал став єдиним кавалером (східноєвропейського походження) найвищої нагороди імперії — Хреста Вікторії. Перед Букінгемським палацом у Лондоні в жовтні 1917 року, на великому військовому параді, сам король Георг V вручив йому нагороду зі словами: «Ваш подвиг — найвідважніший і найгероїчніший у моїй армії! За це прийміть мою подяку».
Слід зазначити, що Хрестом Вікторії за приблизно півтора століття його існування було нагороджено лише близько тисячі військових. За його статутом, під час зустрічі з кавалером ордена англійський монарх має першим привітатися та віддати честь.
У 1919 році Коновал був почесно звільнений з армії. Його дружину та доньку, які на той час ще залишалися на радянській території, занапастили комуністи. Коновал продовжив служити в генерал-губернаторській гвардійській піхоті, потім приставом у канадському парламенті.
Там на нього звернув увагу канадський прем’єр-міністр Вільям Маккензі та запросив до себе на службу. Там Пилип Коновал і пропрацював до самої смерті у 1959 році. Похований він в Оттаві. Його нагороди спочатку зберігалися в Товаристві канадських українських ветеранів, а потім були передані до Канадського військового музею.
У рідних Кутківцях Хмельницької області у 2000 році йому відкрили пам’ятник.
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
В Одесі готуються до Вишиванкового фестивалю, який пройде 22-24 серпня. Цього року організатори окремо нагадали… Read More
Три українки з Одещини розповіли, як живуть за кордоном під час війни, підтримують рідних і… Read More
Сьогодні, у суботу, 22 серпня 2026 року, прямо в ці хвилини Одеса та область перебувають… Read More
Лідії Жигайло 82 роки, але майже щодня вона вирушає до сільського Будинку культури на репетиції.… Read More
Вихованці одеського дитячого будинку №1 після початку війни були евакуйовані до Вільнюса. Там для них… Read More
Куяльницький лиман роками отримує морську воду, щоб не пересохнути, але разом із нею накопичує сіль.… Read More