Бути чи не бути вулиці Валленберга в Одесі? Як швед врятував 30 тисяч євреїв і був викрадений СРСР

Угорщина, Гітлер і євреї

13 січня 1945 року, тобто рівно 80 років тому, Червона Армія взяла столицю Угорщини – Будапешт. Але наша розповідь сьогодні не про це, а про подію, яка там сталася через 4 дні – 17 січня. Відзначимо тільки, що радянські медалі тієї пори “за міста” інших країн були двох типів: за звільнення, у разі столиць країн-“побратимів” (Прага, Варшава) і за взяття, у випадку нацистських держав (Будапешт, Берлін).

Так, Угорщина, про зовсім не братське ставлення якої ми й сьогодні так багато розмірковуємо, тоді була відверто нацистською та расистською. Ну і, звісно, ставлення до євреїв там було чисто гітлерівське.

З приблизно 800 000 євреїв, що проживали на території Угорщини до 1941 року, лише близько 200 000 пережили Голокост. Тобто за роки Другої світової в Угорщині було знищено за різними джерелами від 500 тисяч до 600 тисяч євреїв.

Дипломат – рятівник

Так ось, вбитих там було б, як мінімум, на ТРИДЦЯТЬ ТИСЯЧ більше, якби не людина на ім’я Рауль Валленберг, якого 17 січня 1945 року в Будапешті заарештували співробітники радянської контррозвідки СМЕРШ.

Він народився в 1912 році недалеко від Стокгольма. Батько – офіцер військово-морського флоту Швеції. Мати – дочка професора медицини. Під час Другої світової, не будучи кар’єрним дипломатом, працював у дипломатичній місії Швеції в Будапешті. І, користуючись статусом дипломата, а також широкими зв’язками, рятував євреїв від концтаборів, видаючи їм шведські паспорти.

На думку дослідників цієї теми, Валленберг врятував від 20 до 30 тисяч життів. Також є думка, що Валленбергу вдалося шляхом погроз покарання за військові злочини переконати деяких німецьких генералів не виконувати накази Гітлера щодо вивезення євреїв до таборів смерті.

Таким чином він запобіг знищенню будапештського гетто в останні дні перед наступом Червоної Армії. Якщо ця версія вірна, то Валленбергу вдалося врятувати не менше 100 тисяч угорських євреїв.

В одному тільки будапештському гетто на момент приходу радянських військ знаходилося 97 тисяч євреїв. Коли в Будапешт увійшли радянські війська, Рауль направився на зустріч із їх командуванням і … зник.

Читайте також: «Лікар неможливого» з Одеси рятував людей у Бухенвальді і в ГУЛАГу

Викрадення Валленберга

8 березня 1945 року будапештське “Радіо Кошут”, яке знаходилося під радянським контролем, повідомило, що Рауль Валленберг загинув під час вуличних боїв у Будапешті. Потім стало відомо, що він затриманий радянською спецслужбою.

Колеги спочатку не дуже турбувалися. Коли в 1945-му шведській місії настав час виїжджати до Стокгольма, маршалу Родіону Малиновському (він проводжав їх) задали питання: де ж Валленберг!? У відповідь пролунало: він, мовляв, у нас, а ви їдьте, він у Стокгольмі буде швидше за вас.

У тому ж році мати Валленберга звернулася із запитом про долю сина. Відповіла їй посол СРСР у Швеції Олександра Коллонтай: не метушіться, це тільки зашкодить вашому синові. Він у надійних руках у СРСР.

Вже влітку 1946 року посол Швеції в СРСР перед завершенням своєї каденції мав зустріч зі Сталіним і поставив питання щодо Валленберга. Той, типу, без поняття і прізвища такого не чув, але з’ясую.

Більш, ніж через рік вже наступний посол Швеції з МЗС СРСР отримав відписку: “Валленберга в СРСР немає і нам про нього нічого не відомо”. І наступні 10 (!) років кремль дотримувався цієї версії. І лише на початку 1957 року москва вперше визнала, що Валленберг був її полоненим, і влітку 1947 року помер у Луб’янській в’язниці. Слідчо-архівна і тюремна справи Валленберга були знищені.

“Похмура сторінка історії”

Шведи нарешті “зняли локшину з вух” і почали вимагати повернення свого громадянина. Але, як каже похмура істина, “пізно алохол пити, якщо печінка відпала”… Влітку 1986 року на правозахисній конференції в Парижі представник СРСР назвав справу Валленберга “похмурою сторінкою радянської історії” і визнав, що шведа вбили.

Ось слова історика Льва Безіменського, автора книги-дослідження “Будапештський месія: Рауль Валленберг”: «Яковлєв (член найближчого політичного оточення Михайла Горбачова, один із головних ідеологів Перебудови – В.Б.) передав мені свою розмову з Крючковим (голова КДБ СРСР у 1988-1991 рр. – В.Б.) у 1989 році. Той без жодних сумнівів сказав: “Розстріляли ми його, дуже багато знав”. Я вирішив сам поговорити з Крючковим. Він все підтвердив і ще додав: “Чудова була людина… фатальна помилка з нашого боку”.

Чим же завинив цей нещасний швед? Щоб рятувати євреїв, він контактував із нацистською спецслужбою, на яку його вивели спецслужби США. За всім цим із зацікавленням спостерігали радянські ГБшники. Валленберга схопили і почали його вербувати: кремлю потрібен був вагомий агент впливу “за річкою” (так на сленгу ГБшники називали Атлантичний океан). Валлленберг співпрацювати категорично відмовився…

Так загинув Рауль Валленберг, який боровся з однією тиранією – гітлерівською, а став жертвою іншої – сталінської.

Читайте також: Німецьких нацистів судили в Нюрнберзі: де відбудеться суд над Путіним і рашизмом?

Праведник народів світу

За заслуги перед людством Валленбергу поставлені пам’ятники в багатьох містах світу, зокрема у Стокгольмі, Будапешті, Нью-Йорку, Лондоні, Тель-Авіві, Братиславі, Сантьяго і, (звичайно!), у москві.

У 1963 році ізраїльський Інститут Катастрофи і героїзму Яд ва-Шем надав Валленбергу звання Праведника народів світу. У 1981 році американський конгресмен Том Лантос, один із врятованих Валленбергом в Угорщині, став ініціатором присвоєння Валленбергу звання почесного громадянина США. Він також є почесним громадянином Канади, Угорщини та Ізраїлю. Ім’я Рауля Валленберга носять вулиці в багатьох містах Ізраїлю, у Берліні, Вашингтоні, Батумі, Мукачеві, Будапешті, Торонто, Празі тощо.

Може, і Одесі варто подумати про такий варіант? Бо часом тут трапляються такі перейменування топонімів, що аж волосся дибки стає…