Американський пірат у Херсоні: як Джон Пол Джонс воював на Чорному морі

Ключові моменти:

• Джон Пол Джонс, один із засновників ВМС США, брав участь у бойових діях на півдні України.
• У 1788 році він командував вітрильною ескадрою в Дніпровсько-Бузькому лимані.
• Американського моряка офіційно прийняли до запорозького козацтва.
• Події Лиманської кампанії згодом лягли в основу європейських пригодницьких романів.

Історія перебування Джона Пола Джонса на українських землях добре задокументована в мемуарах, архівних джерелах і дослідженнях істориків, присвячених російсько-турецькій війні кінця XVIII століття. Його участь у Лиманській кампанії підтверджується як європейськими, так і американськими історичними джерелами.

Автор цього матеріалу — журналіст і публіцист Валерій Боянжу — упродовж багатьох років працює з темами історії півдня України, Чорноморського регіону та козацької спадщини. Текст ґрунтується на відомих історичних фактах, мемуарних свідченнях самого Джонса та загальновизнаних дослідженнях подій того періоду.

Публікація не є художнім переосмисленням і спрямована на популяризацію маловідомих сторінок регіональної історії, що поєднують український, європейський та американський контексти.

«Пірати» проти Путіна

Парадоксальною у своїй зухвалості стала реакція головного бандита сучасності путлера на захоплення «його» танкерів американськими військовими: він назвав це піратством. А нещодавня атака його безпілотників на танкер під панамським прапором, що очікував заходу до Одеського порту (судно прибуло по вантаж рослинної олії), — це не піратство?! А того ж дня й у тому ж місці атака на судно з вантажем кукурудзи під прапором Сан-Марино, яке виходило в море, — це не піратство?!

І честь та хвала тим сучасним «піратам», які зупиняють російські нафтовози! Тим більше, що не «Веселий Роджер» із черепом і кістками майорить на їхніх флагштоках, а зірково-смугастий стяг.

А ми з вами сьогодні згадаємо справжнього, класичного американського пірата, якого його морська, причому далеко не завжди піратська доля закинула в наші краї. Зокрема — до мого рідного Херсона.

Звали його Джон Пол Джонс, і нині його ім’я з честю носить американський есмінець (ескадрений міноносець) USS “John Paul Jones”. Ба більше, у XVIII столітті, після смерті цього моряка — одного із засновників ВМС США — моря й океани борознив вітрильник з іменем цього національного героя — USS “John Paul Jones”.

Уточню, що USS — це не назва, а державна належність: United States Ship, тобто «корабель Сполучених Штатів». До речі, аналогічний підхід мають англійці — там перед назвою корабля звучить HMS (His/Her Majestic Ship, тобто корабель Його/Її Величності).

Работорговець і «пірат за законом»

Народився цей чоловік у Великій Британії у 1747 році. У 13 років пов’язав своє життя з флотом, ставши юнгою, у 18 — уже був старшим помічником, а ще за три роки — капітаном і власником трьох вітрильників, що займалися работоргівлею. У 1772 році він прибув до Філадельфії, успадкував плантацію старшого брата й, продавши свої кораблі, осів на суходолі.

Однак із початком війни США за незалежність знову став моряком і офіцером, командував кораблями в операціях проти британських торговельних суден. Французи дозволили йому базуватися в Дуврі. До 1779 року він уже мав звання капітана першого рангу, під його командуванням перебувало 15 суден, які атакували й грабували британські порти та каравани.

Фактично він займався «дозволеним» піратством, тобто був капером. Каперство — це напади озброєних приватних суден воюючої держави з її дозволу (каперські свідоцтва) на ворожі торговельні судна або судна нейтральних держав, що перевозили вантажі для противника.

Британці на території США не отримували підкріплення й постачання, тож Британія була змушена піти на мир. За роки війни Джон Пол Джонс захопив загалом 56 суден, за що його прозвали «Чорним корсаром».

Дослужившись до контрадмірала, у 1783 році він оселився у Франції. Саме там у 1788 році його розшукав посланець російської імператриці з пропозицією повоювати з турками на Чорному морі.

Чорне море, козаки та іноземний пірат

У травні того ж року «Павло Джонес», як було зазначено в документах, прибув до Херсона «пред ясні очі» Григорія Потьомкіна. У бойових діях американець брав участь разом із Чорноморською козацькою флотилією (якою командували Сидір Білий та Антон Головатий). А Пол Джонс керував вітрильною ескадрою в Дніпровсько-Бузькому лимані.

Він двічі відвідував козацький табір, потоваришував із кошовим отаманом Білим, із задоволенням курив козацьку люльку. Його урочисто записали до запорожців і подарували козацьку уніформу. «Павло» гордо носив шаровари й червоний кунтуш, шапку та чоботи. За поясом, як і належить, мав два пістолі й дорогий османський ятаган — також подарунки.

18 червня 1788 року Джон Пол Джонс зробив вагомий внесок у розгром турецького флоту під Очаковом, за що був нагороджений орденом Святої Анни. Однак через недосвідченість у підкилимних іграх російської політики він вступив у конфлікт із наближеними до фаворита імператриці Григорія Потьомкіна. Унаслідок цих суперечок Пол Джонс швидко опинився в немилості й у самого головнокомандувача.

Інтриги та немилість

Потьомкін негайно «настукав» Катерині: «Джонс пропустив у себе під носом три турецькі судна. Я наказав йому спалити їх, а він двічі повертався назад, боявся турецьких гармат. Дав я йому ордер, щоб він цю справу залишив, а наказав запорожцям. Полковник Головатий із 50 козаками негайно спалив».

Наприкінці 1788 року Джона відкликали до Петербурга під приводом переведення на Балтійський флот. Однак інтриги тривали, він залишився без призначення, конкуренти плели проти нього змови, і влітку 1789 року він залишив Росію, розчарований і озлоблений.

У травні 1790 року він знову оселився в Парижі. Невдовзі побачили світ його мемуари «Нариси Лиманської кампанії», які згодом стали матеріалом для пригодницьких романів Фенімора Купера та Олександра Дюма.

Пам’ять про Джона Пола Джонса у світі та в Україні

У червні 1792 року Джонса призначили консулом США в Алжирі. А вже в липні він несподівано помер у Парижі від ниркової недостатності… Його тіло помістили в герметичну труну й залили спиртом. У 1905 році заспиртоване тіло Джона Пола Джонса переправили до США й із найвищими почестями перепоховали на території Військово-морської академії в присутності президента Теодора Рузвельта.

Десь високо в небі століттями літатиме астероїд №9258, названий Джонполджонсом. А чи зберігся пам’ятний знак на честь Джона Пола Джонса та козацького полковника Опанаса Ковпака, відкритий у жовтні 2016 року в гирлі Дніпра, неподалік лиману, в селі Стара Збур’ївка Голопристанського району Херсонщини, автору цих рядків невідомо: там тимчасово господарюють окупанти…

Про те, як грецький пірат став мером Одеси, ми розповідали в статті — Чому вулиця 25-ї Чапаєвської дивізії стала Інглезі: історія Чапаєва й одеського мецената

Читайте також:

• Оперну знаменитість розстріляли за любов до української музики: ким був Михайло Донець
• Диплом з одеської барахолки, або як радянський чиновник застрелився через українську мову

Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса