У селі Осички працюють цілі три волонтерські центри: «Невтомні руки», «Плетіння сіток» та «Бджілки». Хоча назвати їх, скоріше, можна жіночими батальйонами. Якими подарунками потішили волонтерки своїх воїнів-земляків напередодні Різдва – читайте у нашому матеріалі.
Ключові моменти:
З перших днів війни в Осичках налагодили виробництво м’ясних та рибних консервів, каш та паштетів за перевіреними рецептами.
Староста села Світлана Павленко розповіла, що всі жителі села допомагають забезпечувати наших воїнів, насамперед, калорійними домашніми стравами, випічкою, маскувальними сітками та окопними свічками.
Консервний цех розгорнули у школі – там майстрині наповнювали півлітрові скляні банки та закатували. Потім в трьох автоклавах готували в оселі односельця Сергія Бережка.
А коли заняття у школі відновилися, гастрономічний гурт, названий «Невтомні руки», отаборився в садибі Василя і Людмили Шпитків.
Інший волонтерський осередок – «Бджілки» – розмістився в іншому кутку Осичок, у дворі Галини Жоловської.
Звідси смачні страви, випічка, смаколики, маскувальні сітки та інші речі вирушають на всі фронти до бійців із Савранщини.
– Спочатку, з травня 2022-го, більше року посилки з Осичок в гарячі точки відвозив на власному бусику водій-волонтер Микола Яровий. Останнім часом дівчата самі відправляють посилки «Новою поштою». Більше 1400 посилок доставлено адресатам з двору Шпитків та майже 600 – із подвір’я Жоловської, – розповіла староста Світлана Павленко.
Зазвичай це Херсонський, Донецький, Луганський, Харківський, Запорізький напрямки, Суми, Павлоград, Куп’янськ, Дніпро, Покровськ, Миколаїв, Одеса тощо.
Бувало, готувались особливі посилки, які можна було скидати з дронів прямо в окопи наших захисників, які воюють безпосередньо на лінії зіткнення.
До підготовки відправлень долучаються небайдужі жителі села. Хтось допомагає коштами, продуктами, живністю, дехто – своєю працею та майстерністю.
Не стоять осторонь й учні Осичківського ліцею. На початку грудня в межах благодійної акції «Тиждень добрих справ для ЗСУ» діти вкотре зібрали продукти, теплі речі та засоби гігієни. Допомогу разом зі святковими малюнками, листами та подяками бійцям передали Осичківським господиням для відправки на фронт.
Останні в цьому році 22 різдвяно-новорічні посилки попрямували на передову 14 грудня в бойове розташування десяти бригад.
Кожному з адресатів односельці відправляють по дві великі посилки. Одну зі смаколиками, чаєм, кавою, засобами гігієни, іншу – стравами домашнього приготування, щоб земляки, які ними смакуватимуть разом із побратимами, підтримували бойовий дух й відчували тепло рідної хати.
– Це нагадування хлопцям, що про них турбуються, їх люблять, вдома про них пам’ятають і чекають, – додала вправна господиня з Осичок Людмила Шпитко.
Асортимент страв, які готують Осичківські кулінари для воїнів, різноманітний.
Це картопля з м’ясом, капуста, налисники, бабка, м’ясні трикутники, деруни, голубці, холодець, вінегрет, десятки сортів випічки і печива, пироги, рулети з різноманітною начинкою, калачі, короваї, вертути тощо.
– Тушонку ми замінили котлетками, бо хлопцям вони краще смакують з картоплею чи капустою, ніж армійські сухпайки чи консерви. До великих свят готуємо традиційні українські страви. Так, на Паску обов’язково запікаємо домашній сир в печі, паски, великодні баранчики, коптимо домашню ковбаску. До дня Незалежності випікаємо короваї, на Різдво обов’язково варимо запашну кутю з медом та горішками, печемо маківники, солодкі баранчики, – розповіла очільниця «Невтомних рук» Людмила Шпитко.
Жінка каже, що особливо смакує нашим воїнам ароматна та пікантна намазка на хлібець зі свіжого сала та спецій. Корисний і поживний перекус, коли у бійців немає часу на повноцінний обід.
Усіма продуктами кухарів-волонтерів забезпечують жителі села, підприємці, фермери й навіть таємні благодійники. Зокрема, небайдужі осичківці вже пожертвували чимало кілограмів сала, підчеревини, м’яса та ще й п’ять вгодованих кабанчиків. Обробляти обсмалені туші свиней на підмогу Людмилі Шпитко найперше поспішає її сусідка, завідувачка клубу Людмила Радченко.
Безпосередньо над приготуванням страв та випічки щоразу працює волонтерська команда з десяти жіночок.
Працювати біля гарячої печі – робота важка і відповідальна. По чотири дні поспіль біля спекотного горнила чаклує особисто господиня волонтерської оселі пані Людмила, щоб пироги, калачі, короваї, печиво та рулети вийшли вдалими й не пригоріли.
Потім волонтерки пакують посилки для захисників. Донедавна їх відправляли «Новою поштою» за свій рахунок або пожертви земляків. Зараз їх відвозить у Савранське відділення водій Анатолій Ткачук, а оплачує ветеран війни Володимир Мельничук, який повернувся з російського полону.
– Наступну партію смачних страв та випічки плануємо відправити 16 січня. Якраз встигнемо наколядувати, нащедрувати й вкотре наварити та напекти для наших мужніх хлопців смачних домашніх гостинців, – зазначила Людмила Шпитко.
Також із перших днів війни в Осичківському сільському клубі розгорнувся волонтерський штаб з плетіння маскувальних сіток для захисту бойових позицій, артилерії та бронетехніки.
Завклубом Людмила Радченко, яка відповідає за цю важливу справу, розповіла, що сільські плетярі вже виготовили та передали на передову майже 11 кілометрів маскувальних сіток. Спочатку робили примітивний камуфляж, а зараз дають майстер-класи всім охочим з плетива маскування для фронту.
Плетивом займаються більше 20 людей – школярі, молодь, жінки поважного віку. Найстаріша з них – 76-річна Марія Арсентьєва, яка все життя працювала шкільною медсестрою.
Також в Осичках мешкає найкраща майстриня Савранщини з виготовлення окопних свічок Любов Вододюк. Пані Любов з кожної десятикілограмової партії парафіну, яку їй доставляють із Саврані, виробляє 108 бліндажних свічок. А скільки їх нею змайстровано за час війни – й не перерахувати.
– На початку грудня до нас завітав земляк Олександр Шевченко, який нещодавно поповнив лави ЗСУ, а до служби був активним волонтером нашої громади, щоб привітати нас із Днем волонтера. Юнак висловив вдячність усім землякам, які плетуть маскувальні сітки, готують смаколики, роблять окопні свічки, підтримують захисників теплом і турботою, – розповіла Людмила Радченко. – Приємно, що кожен із волонтерів нашої сільської громади отримав подяки від влади за свою працю. Та найбільше наповнюють наші серця вірою та силою подяки від військових. Бо коли бійці кажуть «дякую», ми ще більше надихаємося й переконуємось у тому, що кожна сітка, кожен пакет смаколиків і кожна свічка важливі для наших хлопців.
Читайте також:
Масовані атаки по енергетичній інфраструктурі Одещини залишили без електрики десятки тисяч родин. Аварійні бригади працюють… Read More
В Одеській області правоохоронці затримали депутатку однієї з міських рад. Будучи головою земельної комісії, вона… Read More
Помилки в підручниках – це не просто друкарські огріхи, а системна проблема. Дмитро Жданов, відмінник… Read More
Поки майже вся країна активно переходить на українську мову в цифровому просторі, Одеська область демонструє… Read More
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Ігор Бею – одеський активіст, підприємець – зрозумів, що Південь… Read More
Україна та Тарутинщина зокрема переживають важкі блекаути через постійні атаки росіян на енергооб’єкти. У режимі… Read More
