Відома калина та голуба стрічка
Чи знали ви, що, наприклад, «голуба стрічка в косі» означає, що мова йде про сироту. Адже в прадавні часи блакитні стрічки у коси вплітали якраз сироти. Це було такою собі позначкою, зокрема, й для хлопців, які обирали дружину: якщо тобі потрібна заможна, з гарним приданим, то краще не підходь. А якщо підійшов, то вже не ображай.
Розпрягайте, хлопці, коні
Та й лягайте спочивать.
А я піду в сад вишневий,
в сад криниченьку копать.
……
Вона ростом невеличка,
ще й літами молода.
Руса коса до пояса,
в косі стрічка голуба.
Ще одна відома пісня «При долині кущ калини». Нагадаємо слова:
При долині кущ калини
Нахилився до води,
Ти скажи, скажи, калино,
Як попала ти сюди.
Якось ранньою весною
Хлопець бравий прискакав,
Милувався довго мною,
А тодi з собою взяв.
Калина в піснях має кілька значень. Це і краса дівчини, і любов до Батьківщини, і кров, пролита воїнами за українську землю. В цьому випадку мова йде про розлучення. Пісня розповідає про дівчину, яка пережила невдале кохання, та не дивлячись на розставання і зраду, змогла вижити і як калина – розцвісти.
До речі, вже в сучасні часи до цієї пісні був написаний ще один куплет. Історики сперечаються з приводу того, чи був він від початку. Насправді вірш до пісні «При долині кущ калини» написала Матрона Смірнова у 1979 році. В його оригіналі більше російської мови і відомий фінал. Майже відразу ці слова переклав на чисту українську Анатолій Пащенко. Ні в тому, ні в іншому варіанті немає ось цих слів, хоча зараз люди дуже часто виконують і їх:
Трактористи землю риють,
рівно борозни кладуть.
Моє гілля не ламають,
цвіт калини бережуть.
«Ніч яка місячна»
Ця пісня є дуже відомою та популярною серед виконавців. Автором вважається Михайло Старицький, проте насправді він удосконалив її. Найбільш відома, осучаснена її версія належить кобзарям Василеві Овчиннікову та Андрієві Волощенку. Уперше згадується цей варіант у друкованому виданні 1914 року «Школа гри для бандури. Шевченко Василь». І ось що цікаво. Від початку була фраза: «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна». В часи Радянського Союзу слово «господи», звісно, вирізали. Також був ще один куплет, останній:
Сплять вороги твої, знуджені працею, –
Нас не сполохає сміх…
Чи ж нам, окраденим долею нашою,
Й хвиля кохання – за гріх?
Чому він зник – історики сперечаються. Є варіанти, що його вирізали разом зі словом «господи», аби не педалювати тему панства і тяжкої долі українців. Інші стверджують, що від початку мова йшла про заміжню дівчину. В ранній молодості її видали за старого, проте заможного пана, якого дівча так і не покохало. І ось з’явився козак та взаємне кохання, яке не може мати майбутнього.
«Гей, там на горі Січ іде»
У глибинах української пісенної спадщини відомі твори, що набули статусу справжніх символів національного духу. Одним з таких шедеврів є пісня «Гей, там на горі Січ іде». Цей марш, пронизаний патріотизмом і силою, народився в бурхливий період становлення української державності й до сьогодні не втрачає своєї актуальності. На прикладі пісні ми розглядаємо образи кошового, осавула, четарів та малинового стяга. Вони символізують організацію, силу і відданість справі січовиків.
Гей, там на горі Січ іде,
Гей, малиновий стяг несе,
Гей, малиновий, наше славне товариство,
Гей, машерує, раз, два, три!
Гей, на параді кошовий,
Гей, як орел той степовий,
Гей, а позаду осавул,
Гей, твердий хлопець, як той мур.
Гей, а по боках четарі,
Гей, то сторожі огневі.
Гей, отамане, батьку наш,
Гей, веди, батьку, вперед нас!
Пісня швидко набула популярності серед січовиків і стала невід’ємною частиною їхнього репертуару. Її патріотичний зміст і бадьорий маршовий ритм сприяли поширенню пісні за межами товариства «Січ». Після Першої світової війни вона стала відомою на всій території України і навіть за її межами.
У радянські часи пісня не заборонялася офіційною владою, однак її виконання часто обмежувалося. Та вона продовжувала жити в народі та передавалася з покоління в покоління.
«Ой, у вишневому саду…»
Лірична українська народна пісня розповідає про кохання, про те, як приходить весна в природу і в життя. Історичні традиції українських дівчат: цю пісню співає наречена в день весілля, а подружки проводжають у заміжнє життя. Звичай зберігся, і майже на кожному весіллі можна почути цю зворушливу пісню.
Ой, у вишневому саду
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
а він мене все не пускав.
…….
Коса моя розплетена,
Її подруга розплела,
А на очах блищить сльоза,
Бо з милим розлучилась я.Мамо моя, ти вже стара,
А я щаслива й молода,
Я жити хочу, я люблю,
Мамо, не лай дочку свою.
Слова цієї пісні прості й зрозумілі. Перше кохання, щирі почуття, дівоча сміливість і… розставання. Але і тут є прихований зміст. Наприклад, у розумінні вислову «розплетена коса». У давні часи це було ознакою втрати цноти. Тому і сенс твору розкривається у самому фіналі.
Схожий зміст має і пісня «Їхали козаки…». Де козаки дорогою з Дону додому підманули Галю і темної ніченьки «прив’язали до сосни косами».
Весільні українські пісні
Весільні українські пісні — це справжній культурний код, у якому зашифровані глибокі смисли, обряди та погляди на життя, родину й стосунки.
Перехід з одного стану в інший
Весілля – це ініціація: дівчина стає жінкою, хлопець – господарем. У піснях це зображається через мотиви «зрізання коси», «покривання голови», «прощання з дівоцтвом».
«Ой на горі два дубки, та й схилились до купки — прощається дівчинонька з матір’ю та з дружками»
Жаль за втратою дівочої волі
Багато весільних пісень звучать тужливо, ніби це не радість, а прощання з вільним життям. Наречену часто жаліють, мовляв, іде «в чужу сторону», де все буде по-іншому.
«Ой мати-мати, тяжко мені жити, ще тяжче буде замужем ходити»
Родинна єдність і роль батьків
У центрі пісень – роль матері, яка «відриває» від серця свою дитину. Батьківська хата – символ безпеки, любові й підтримки.
«Розвивайся, лозо, борзо, та й до мого роду — не так мені тяжко буде в чужому народі»
Народні уявлення про ідеальну дружину/чоловіка
Весільні пісні кодують очікування від шлюбу: працьовитість, покора, вірність, плідність. Є і жартівливі пісні, що висміюють лінивих чи сварливих чоловіків або жінок.
«Навари, милая, вареничків, а то до сусідки піду»
Магічне й обрядове
Пісні супроводжують ритуали, які мають захистити молодят, забезпечити щастя, добробут, багатодітність. Часто зустрічаються архетипні образи – дерево (доля), вода (очищення), хліб (достаток), рушник (життєвий шлях).
Ой вінчалася,
Ой славоньки зазнала,
Ой покрила головоньку
Та й журби набрала.
Вінчання – не просто церковний обряд, а публічне визнання переходу дівчини в дорослий стан. Слава тут амбівалентна: з одного боку – це повага, честь, з іншого – увага, яка може обтяжувати.
«Покрила головоньку»
За звичаєм в кінці весілля наречений (раніше це була свекруха, але з часом традиції змінилися) знімає з нареченої фату (в стародавні часи – вінок) і вдягає хустку під співи жалісливих пісень. Дівчина повинна тричі ухилитися – «тікати». «Ховається коса» (символ дівоцтва), замінюється на хустку (символ жіночності й скромності). Покривання голови хусткою означає втрату дівочого статусу. Символізує вхід у нову роль – тепер вона жінка, господиня, невістка.
«Та й журби набрала»
В одній фразі – вся жіноча доля: ззовні – весілля і радість, а всередині – тривога, страх перед невідомим. Це ще й колективна емоція, бо інші жінки співають це, співпереживаючи.
Словник українських пісень
- Серце – любов, душевний біль, щирість, туга.
- Доля – життєвий шлях, фатум, надія або випробування.
- Калина – символ України, дівочої краси, рідного краю.
- Мати/мама – тепло, дім, рідна земля, Батьківщина.
- Степ – воля, туга за домом, простір, війна.
- Очі – кохання, щирість, біль, душевний стан.
- Ніч – самотність, мрії, зустріч коханих або прощання.
- Дощ – сльози, очищення, смуток або новий початок.
- Сонце – надія, любов, щастя.
- Вітер – зміни, спогади, свобода або неспокій.
- Коса — символ жіночності, краси, цноти. Прив’язування саме косами підкреслює, що її жіночість і невинність стали причиною трагедії.
- Сосна — може символізувати природу як німого свідка трагедії або самотність і холод.
