Щоранку у призначений час Тетяна Гавриленко відчиняє двері волонтерського центру. У Кілії для нього виділено два приміщення на центральній площі. В першому, що надала міськрада, розташовано центр накопичення та видачі гуманітарної допомоги. В другому, що безкоштовно надав підприємець Ігор Капітан, працює цех із виготовлення засобів маскування для підрозділів ЗСУ.
Кікімори для маскування снайперів
Волонтери Кілійської громади, яких об’єднала громадська організація «Захистимо разом», налагодили виготовлення маскувальних сіток: вони плетуть їх приблизно 800 квадратних метрів на тиждень! Але особлива їхня гордість – кікімори. Ці засоби маскування необхідні і для снайперів, і для розвідувально-диверсійних груп та інших підрозділів ЗСУ. Вони дозволяють бійцям «розчинятися» в оточуючому ландшафті настільки, що вороже око фізично не може їх виявити.
За рік війни свою майстерність волонтери довели до такого рівня досконалості, що не припиняють отримувати подяки від захисників та нові замовлення.
— Днями ми отримали чергове замовлення з Херсонської області на 30 кікімор, — розповідає голова громадської організації «Захистимо разом» Тетяна Гавриленко. – Ми розробили модель оптимального розміру. Кікімора плететься з тонких ниток, а лісовик («лєший») — з клаптиків, він ніби з листя. Ще ми виготовляємо маскувальні нашоломники — вони теж потрібні на фронті. І накидки для снайперських гвинтівок.
На початку широкомасштабної війни волонтери починали із плетіння сіток під умовною назвою «казковий ліс», але згодом значно вдосконалили свої вироби. Мистецтво маскування вимагає враховувати особливості місцевості: одна справа – південний напрямок фронту, інша – східний. Необхідно змінювати кольорову гаму залежно від пори року: потрібні маскувальні сітки та костюми під соковиту весняно-літню зелень чи осінню траву, під засніжену зимову місцевість.
— До зими мешканці Кілійської громади нав’язали дуже багато маскувальних сіток, — розповідає Тетяна. – Так багато, що не всі розійшлися. Дівчатка навіть засмутилися. Але ж нічого ще не закінчилося: запакували зимові сітки, склали на складі – хай краще буде запас.
Нещодавно волонтери з Кілії зробили партію маскувальних сіток за спеціальним замовленням для флоту – кольорова гама тут була інша, знадобилися сині та блакитні клаптики.
Матеріали для виготовлення засобів маскування збирає вся громада. Сітки приносять місцеві рибалки. Ріжуть бабусі, не шкодуючи, свої кофтинки та спідниці. Нещодавно велику партію рибальських сіток надіслали з Норвегії колишні жителі Кілії самі шиють і постачають про запас.
Днями Тетяна Гавриленко виклала у соцмережах серію фотографій, зроблених на берегах весняного Дунаю: старенькі верби над водою, залишки торішнього очерету, свинцевого кольору вода. Жителі цього регіону вміють відчувати природу, всі її відтінки та стани. І зливатися з нею. Напевно тому засоби маскування – це те, що у кілійських волонтерів виходить якнайкраще. Скільки ж вони врятували життів наших захисників!
Дитячі малюнки – це обереги
Серед волонтерів, які допомагають ЗСУ, – вчителі та культармійці, працівники сфери обслуговування та пенсіонери, часто тут можна бачити і школярів. Допомагають навіть малюки.
У кожній посилці на фронт, що вирушає від ГО «Захистимо разом», є дитячий малюнок. У волонтерському центрі є великий запас дитячих робіт. Як його зробили?
Якось прийшла до волонтерського центру посилка з Італії – півтори тисячі шоколадок.
– Ми вирішили не просто їх роздати, а провести акцію, – розповідає Тетяна Гавриленко. – Зібрали інформацію, скільки у дитячих садках та школах громади дітей, попросили директорів організувати творчі заняття. Кожна дитина за свій малюнок отримала шоколадку, таким чином у волонтерському центрі виявилося майже півтори тисячі дитячих малюнків. Ми знаємо, що цими малюнками наші бійці прикрашають свої бліндажі. Їм важливо бачити, хто за спиною, кого вони захищають. Я неодноразово чула від бійців, що для них дитячі малюнки на фронті – це обереги.
А захисники натомість передають у Кілію експонати з фронту: у волонтерському центрі започаткований музей — щоб зберегти для майбутніх поколінь усі події сьогодення.
Тонна печива та льодяники на паличці
У кожного волонтера – своя доля та своя історія. Переселенка з Миколаєва Ксенія приїхала до Кілії з дітками, влаштувалася на роботу експедитором, а весь вільний час робить льодяники на паличках та шоколад. Солодощі реалізує через магазин, усі виручені гроші приносить до волонтерського центру. До речі, там зуміли знайти для Ксенії мікрохвильову піч, що необхідна для виробництва солодощів.
У мешканки Кілії Алли на фронті син та брат. Від своїх жіночих переживань вона «забувається» біля духової шафи – вдень і вночі пече печиво. Каже, що так їй легше переносити очікування та тривоги. За рік до волонтерського центру Алла принесла близько тонни печива. А скільки ще сама відправила на фронт синові та його побратимам!
ГО «Захистимо разом», якщо хтось жертвує продукти, частину передає Аллі – для її печива. До Великодня жінка взяла зобов’язання спекти для воїнів ЗСУ 100 пасок.
ГО «Захистимо разом» працює за багатьма напрямами. Періодично Тетяна Гавриленко через соціальні мережі оголошує про збір коштів – для придбання тепловізорів, бронежилетів та на інші потреби бійців. Суми великі, і для громади видаються непідйомними. Але – от диво! – іноді не минає і тижня, як Тетяна оголошує: збір коштів закритий, суму зібрано. І невдовзі викладає фотозвіт: що придбали.
– Ми відкриті до співпраці з усіма, хто любить нашу країну, – каже лідерка волонтерського руху. – Наш девіз — «Допоможіть нам допомагати».
Білий велосипед
Громадською діяльністю Тетяна Гавриленко та її соратники займаються у Кілії з 2014 року. Благоустрій, озеленення, культурно-освітні програми. Реалізовано багато цікавих проектів, у тому числі зроблена серія арт-об’єктів.
На одній з центральних вулиць Кілії стоїть білий велосипед, який напередодні того чи іншого свята відповідно прикрашають.
Прийде час — і білий велосипед буде прикрашено прапором перемоги. А зараз щодня треба крутити педалі. І доки ми крутимо педалі – ми не впадемо, ми рухаємося до своєї мети.
