Як справжній міст став подарунком рідній тітці і всім мешканцям Вилкового

Про тітоньку Мотрьону із роду Ізотових

Мотрьона Ізотова – одна з довгожителів міста Вилкове. Їй виповнилося 90 років. З цієї нагоди до ветеранки праці прийшли представники Вилківської президії ради ветеранів із віншуваннями та вітальним адресом, прикрашеним гербом Вилкового.

Род Ізотових, до якого належить Мотрьона Іванівна, – один із самих давніх у Вилковому. В сорокових роках XVIII століття її прадід був першим посадським головою міста. Батько нашої героїні став першим головою Вилківського рибного колгоспу після другої світової війни, коли край було звільнено від румунської окупації.

Мотрьона Ізотова, як і більшість жінок міста на воді, усе життя працювала на Вилківському рибозаводі. У вільний час обробляла чималий фруктовий сад на острові Анкудинов у дельті Дунаю. Торгувала яблуками на ринку в Ізмаїлі, щоб заробити додаткову копійку, як багато вилківчанок.

Сьогодні Мотрьона Іванівна радіє життю у колі своїх рідних – внучатого племінника Олега Дудка і його батьків Вадима та Олександри. Вони – її сім’я.

Тітка Мотрьона дуже пишається своїм племінником: він підприємець і працює в Одесі, але ніколи не забуває рідне місто. І ось недавно на знак пошани до старшого покоління побудував міст.

Як добратися у магазин?

У Вилковому живуть переважно люди поважного віку, чиї садиби розкинулись на кілометри від центру. Замість вулиць – канали з водою.

На тему: Вилкове: місцеві не можуть потрапити на свої городи закриті під час війни

Восени і взимку, коли настає негода, людям тяжко по кладках – настилах із дошок замість тротуарів – добиратися у магазин за хлібом та іншими покупками. А є навіть така глибинка, з якої можна вибратися тільки човном.

Щоб скоротити шлях до центру принаймні тим, хто мешкає вздовж Білгородського каналу, підприємець Олег Дудко та його однодумці вирішили збудувати металевий міст, і направили на цей проєкт кошти з благодійного фонду «Відродження дельти».

І ось цей красень, вигнутий дугою – щоб каналом без перешкод проходили човни, – став прикрасою міста на воді і даниною пам’яті старовинному роду Ізотових. За рахунок конструкції міцний металевий велетень виглядає легким та витонченим.

І головне – ця добра справа Олега Дудка, який не забуває про місто, де пройшло його дитинство, дуже полегшує життя його батькам, тітоньці Мотрьоні та ще багатьом людям.

Читайте також: Міст через Дунай між Одеською областю та Румунією можуть почати будувати вже цього року.

Тетяна СІЛАКОВА, підготувала Антоніна БОНДАРЕВА