Статті

«Я тобі мат за дві секунди поставлю»: на Одещині живе сім’я, де до шахів привчають з пелюшок

У нашій родині в шахи грають усі. Причому це завжди супроводжується мега-куражем: «Ну давай я тобі дитячий мат за дві секунди поставлю…» — «Хто хоче подивитися, як я старшого братика відправлю нервово курити?». Кожен намагається у процесі гри перевершити суперника ще й у словесному поєдинку.

Чому Тоня не стала Ноною?

Мій тато Хома Хомич Бондарев, старший у сім’ї, називав себе не інакше як «чемпіоном Бессарабії з шахів». І мав на те моральне право – він справді грав дуже сильно і був практично непереможним.

Мені, єдиній дівчинці в сім’ї, яка теж варилася в «шаховому соку», з трьох років пророкували славу Нони Гапріндашвілі. Для тих, хто не пам’ятає: вона стала першим міжнародним гросмейстером серед жінок (1977) та першою жінкою, якій присвоєно звання міжнародного гросмейстера серед чоловіків (1978).

Однак я розбила мрії сім’ї. Причому через безглузду ситуацію. Мене, домашню дитинку, у першому класі привели на шаховий гурток до Будинку піонерів, і викладач, відчитавши теоретичну частину, посадив мене за дошку з найстаршим своїм учнем, юнаком-десятикласником – у нього вже чорні вуса були! Я, малявка, так здрейфила перед цим дядьком (хоч і зіграла з ним внічию), що навідріз відмовилася ходити на гурток. Ні – і все, хоч стріляйте! А без серйозної теоретичної підготовки, як ви розумієте, замінити на світовому п’єдесталі Нону Гапріндашвілі було неможливо.

Це вам не в пісочниці сидіти

У дитинство свого сина шахи я ввела одразу після брязкальців. Вечорами ми часто грали. Благо, інтернету не було, і почалися відключення світла.

Я повела синочка на шаховий кружок, коли йому було п’ять років. Двічі на тиждень він ішов до дитячого садка з величезною для нього шахівницею (усю дорогу несла я, а перед входом до садка – він).

У такі дні на своїх однолітків син дивився згори: у мене все по-дорослому, це вам не в пісочниці сидіти.

Мало того, йому було дозволено піти з саду раніше та самостійно. Гном – шапочка з бубоном – гордо тупав з шахівницею на урок.

Пам’ятаю, директорка Будинку піонерів, зазирнувши до класу, здивувалася: «А це маля що тут робить?» – «Ви не дивіться на зріст: він тут усіх б’є, окрім мене та Ярослава», – став на захист викладач.

Як чемпіон недооцінив суперника

Якось мій батько, той самий «чемпіон Бессарабії», зайшов у гості, і мій син-першокласник запропонував діду зіграти партію. Той, глянувши на малявку, тільки засміявся: «Гаразд, іди розставляй фігури – не чемпіонська це справа».

Батько був у той день трохи напідпитку, ми весело балакали, ділилися новинами, він, не дивлячись, переставляв фігури, як раптом шестирічний гравець оголосив: «Діду, а тобі – мат!»

«Та ну? – засміявся чемпіон. – Ну, давай ще партію».

Наша розмова тривала, батько вже іноді навіть кидав погляд на дошку, але, як і раніше, не сприймав суперника всерйоз. А мій синочок над партією і червонів, і пітнів… І раптом: «Діду, тобі шах. Ти ще можеш закритися, але не врятує – мат».

Як?! Дійсно, другий мат. І тут мій тато протверезів!

Третя партія, як ви розумієте, тривала не довго і була на користь «чемпіона Бессарабії». Але результат є результатом, і від нього нікуди не дінешся: два один на користь першокласника!

Зібрались та пішли – від гріха подалі

…Минуло кілька місяців – ми відпочивали із сином на морі. Він мене дістав: ми грали в шахи і на пляжі, і в таборі під час сієсти. Зрештою, я не витримала: «Бачиш у альтанці два дядьки грають у шахи? Іди до них і запропонуй: хто вийде переможцем, з тим ти зіграєш».

Синочка — малюк у шортиках і маєчці — потопав до пузатих дядьків. А я нарешті могла почитати книгу.

Але не минуло й двох хвилин, як син, засмучений, повернувся назад. Що трапилося?

— Я підійшов, привітався, сказав, що хочу зіграти з переможцем. Дядьки чомусь почали сміятися, запитали, чи я вмію грати в шахи? Я відповів, що вже кілька років ходжу на шаховий гурток. Розповів, що у мене дід – чемпіон Бессарабії з шахів, а я в нього нещодавно виграв з рахунком два один. Мамо, я ж правду сказав? А дядьки чомусь одразу зібрали шахи і пішли…

Починаємо з повзунків

Мій онук, Бондарев-молодший, тільки навчився повзати, а йому вже підсунули шахи. Для нього поки що це не зрозумілі іграшки. Але, бачу, інтерес присутній. Будемо ростити нового чемпіона Бессарабії.

Share
Антонина Бондарева

Училась в Киевском национальном университете им. Т.Г. Шевченко, однако настоящим университетом для меня стала районная газета «Ренийский вестник». Исколесила все Придунавье, 14 лет работая собкором газеты «Одесские известия». В последние 7 лет увлечена созданием видеорепортажей (ютуб-канал «Новости Рени»). Сотрудничество с редакцией газеты «Одесская жизнь» для меня – это возможность рассказать, насколько интересен южный регион Одесчины, где живут и работают уникальные люди

Recent Posts

  • Новини

В Одесі не Черемушках на дереві знайшли змію

Жителів одеського мікрорайону Черемушки не на жарт злякала змія, яку місцеві жителі виявили на дереві… Read More

2024-11-03
  • Статті

Соцпрацівники в Одесі: які послуги надають і хто може звернутися по допомогу

Сьогодні, у День працівника соціальної сфери України, «Одеське життя» розповідає, хто такі соцпрацівники, яку вони… Read More

2024-11-03
  • Статті

«Попереду перших»: інженерні війська України відзначають своє професійне свято

Цього недільного дня, 3 листопада 2024 року, в Україні відзначають День інженерних військ – професійне… Read More

2024-11-03
  • Статті

Кому дадуть субсидію на оренду житла?

Через війну багато людей були змушені залишити свої будинки і переїхати до безпечніших регіонів. На… Read More

2024-11-03
  • Новини

Анекдот дня: чи став Ізя приватним детективом?

Усіх із добрим ранком! І дня недільного вам виключно легкого, приємного і позитивного! А щоб… Read More

2024-11-03
  • Новини

Сьогодні День Інженерних військ, День Ракетних військ і артилерії України: свята і події 3 листопада

3 листопада 2024 року в Україні поздоровляють захисників, які служать в інженерних, ракетних військах та… Read More

2024-11-03