Хіба жінка здатна лише борщі варити?

Поштарка дискує поле

Її батько – Іван Гроцький – протягом багатьох літ працював у Новокарбівському колгоспі «Родіна», а брат Іван обробляє ниви господарства «Новатор» в селі Шелехове Ананьївської громади. Надія змалечку полюбила техніку. Часто згадує батьківські тракторець МТЗ-80 та комбайн «Нива», на яких він трудився.

– Я людина села й дуже люблю землю. Батько змалку брав мене з собою, і я частіше бувала в полі, ніж на фермі, де моя матуся Зіна працювала дояркою. Бувало, татусь посадить мене на коліна і дає трішки покермувати. Дуже мені це подобалось, – розповіла пані Надія. – Але в механізатори не пішла, бо батьки не дозволили. А із заміжжям та народженням дітей бажання стати трактористкою відійшло на другий план. Та й чоловік Володимир зі свекром Михайлом були категорично проти. Чоловіки чомусь вважають, що жінка повинна лише борщі варити і хатніми справами перейматися. Вважаю, що це неправильно. Тракторист – професія не лише для чоловіків. Особливо в наше воєнне лихоліття, коли чоловічі руки на селі в дефіциті.

Не страшно ні манікюр зіпсувати, ні у мазуті забруднитися 

З чоловіком Володимиром
З чоловіком Володимиром

Майже п’ять років тому Надія Волошановська таки навчилась їздити на тракторі. Причому найперше, ніж на автівці, мопеді та мотоциклі. Спершу трішки культивувала лан, сіяла пшеницю, а потім сіла і за кермо комбайна.

– Тепер мій чоловік, який обробляє наші і родичів паї зі своїм 69-річним батьком, дозволяє допомагати їм. І я з радістю долучаюся до жнив, не зважаючи, що можу нігті зламати та забруднитися в мазуті.

поштарка

Надія Волошановська вже проконсультувалась з викладачами Ісаївського професійного аграрного ліцею, де навчався її чоловік та вчиться зараз син, майбутній агроном. Навіть відвідала заклад, де полюбувалась технікою, яку у 2023-му в межах реалізації «Програми екстреного відновлення» за підтримки Японського агентства міжнародного співробітництва ліцеїсти отримали для навчання та роботи: трактор, дискову борону, плуг, культиватор та сівалку.

Про що пише Одеське життя

Також спонукає Надію здобути омріяну професію загроза закриття пошти у Троїцькому. Відділення поки що вдалося відстояти місцевим жителям від київських реформаторів, хоча розпорядок роботи пошти скоротився до трьох днів на тиждень. Проте сотні троїчан вчасно отримують передплачені 300 екземплярів періодичних видань, зокрема газети «Одеське життя» та «На пенсії», які їм доставляє досвідчена поштарка Наталя Рязанцева.

А Надія Волошановська у вільні від роботи дні сідає на мопед та мчить 15 кілометрів до Чайковецького, де колосяться налитим зерном хлібні лани, виплекані дбайливими трударями Волошановськими.

Читайте також:

Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі