І ось ввечері ви гортаєте ютубчик і шукаєте «Чого б такого подивитися для душі?». І випадково бачите знайомий будинок – на другому поверсі колись жила подружка Лєнка, на першому – теж Лєнка, але вона була старшою, тому була Лєнка Велика, вона гуляла зі старшою компанією, а на вашу, з Лєнкою Малою, увагу не звертала. Хтось у відео проходить вулицею, якою ви колись щодня пленталися до інституту зранку, а ввечері неслися на дискотеку. І ви ловите себе на тому, що вже не стільки дивитися сюжет, а розглядаєте – чи цілі ще ворота на моєму дворі? Чи не зрізали дерево біля зупинки? А що це?.. Будинок навпроти відремонтували?! Ой всьо, краще б не чіпали, аніж такий ремонт! Набудували тут цар-балконів!
Бо це все так і залишиться вашим, навіть якщо ви давно не там. Ми часто бачимо це в коментарях під нашими відео. «Я поїхала з Одеси 20 років тому, але дивлюся кожен випуск», «Покажіть, будь ласка, мій район» та «Дякую, ніби вдома побував!».
Іноді люди пам’ятають місто таким, яким ми його вже не застали. Розповідають, що було в цьому будинку п’ятдесят років тому, де продавали найсмачніші домашні пиріжки і яким трамваєм їздили до моря. І в цей момент наші відео стають трохи більшим, ніж просто сюжети – вони стають віконцем додому. Не до інстаграмно-тіктокової Одеси, якою її бачать блогери, а до вашої.
Ми запустили спільноту «Одеського життя» саме для людей, яким важливо не втрачати цей зв’язок. Для тих, хто зараз далеко, але хоче знати, чим живе рідне місто. А воно живе ж не тільки новинами про обстріли та політичні скандали. Звичайна Одеса, її вулиці, історії, люди, будинки та містечка з області нікуди не поділися! Тому, підтримуючи нашу спільноту, ви допомагаєте нам продовжувати це знімати та показувати. Ми поїдемо туди, куди ви зараз не можете приїхати самі, та знайдемо місця, які ви пам’ятаєте. Розкажемо про людей, у яких ви впізнаєте своїх сусідів, родичів або, можливо, себе.
Долучитися можна оформивши підписку на нашу Монобазу ось тут або ставши спонсором безпосередньо на нашому YouTube-каналі. А ми продовжимо показувати вам Одесу. Бо Одеса – досі ваша. І ви – теж наші, навіть якщо між нами зараз тисячі кілометрів.
І ось ввечері ви гортаєте ютубчик і шукаєте «Чого б такого подивитися для душі?». І випадково бачите знайомий будинок – на другому поверсі колись жила подружка Лєнка, на першому – теж Лєнка, але вона була старшою, тому була Лєнка Велика, вона гуляла зі старшою компанією, а на вашу, з Лєнкою Малою, увагу не звертала. Хтось у відео проходить вулицею, якою ви колись щодня пленталися до інституту зранку, а ввечері неслися на дискотеку. І ви ловите себе на тому, що вже не стільки дивитися сюжет, а розглядаєте – чи цілі ще ворота на моєму дворі? Чи не зрізали дерево біля зупинки? А що це?.. Будинок навпроти відремонтували?! Ой всьо, краще б не чіпали, аніж такий ремонт! Набудували тут цар-балконів!
Бо це все так і залишиться вашим, навіть якщо ви давно не там. Ми часто бачимо це в коментарях під нашими відео. «Я поїхала з Одеси 20 років тому, але дивлюся кожен випуск», «Покажіть, будь ласка, мій район» та «Дякую, ніби вдома побував!».
Іноді люди пам’ятають місто таким, яким ми його вже не застали. Розповідають, що було в цьому будинку п’ятдесят років тому, де продавали найсмачніші домашні пиріжки і яким трамваєм їздили до моря. І в цей момент наші відео стають трохи більшим, ніж просто сюжети – вони стають віконцем додому. Не до інстаграмно-тіктокової Одеси, якою її бачать блогери, а до вашої.
Ми запустили спільноту «Одеського життя» саме для людей, яким важливо не втрачати цей зв’язок. Для тих, хто зараз далеко, але хоче знати, чим живе рідне місто. А воно живе ж не тільки новинами про обстріли та політичні скандали. Звичайна Одеса, її вулиці, історії, люди, будинки та містечка з області нікуди не поділися! Тому, підтримуючи нашу спільноту, ви допомагаєте нам продовжувати це знімати та показувати. Ми поїдемо туди, куди ви зараз не можете приїхати самі, та знайдемо місця, які ви пам’ятаєте. Розкажемо про людей, у яких ви впізнаєте своїх сусідів, родичів або, можливо, себе.
Долучитися можна оформивши підписку на нашу Монобазу ось тут або ставши спонсором безпосередньо на нашому YouTube-каналі. А ми продовжимо показувати вам Одесу. Бо Одеса – досі ваша. І ви – теж наші, навіть якщо між нами зараз тисячі кілометрів.
