Майже три роки тому при Тарутинському краєзнавчому музеї запрацював гурток плетіння шкарпеток і килимків-підстилок для українських захисників. Тоді для початківців майстер-клас влаштувала Марія Никитченко. Гурток швидко набрав популярності здебільшого серед жінок пенсійного віку, які знайшли в ньому віддушину від буденного клопоту, новий сенс життя, а головне – реальну можливість допомагати нашим хлопцям-військовим.
Саме під час майстер-класів і виникла ідея створити клуб волонтерів.
Так з’явився Перший тарутинський жіночий волонтерський клуб, який згодом розрісся до волонтерської мережі по селах і селищах Бессарабської (колишньої Тарутинської) і Буджацької (колишньої Бородінської) громад. Керівником клубу стала Алла Буркацька – добре відома багатьом в колишньому Тарутинському районі активна жінка, яка багато років очолювала районну профспілку вчителів.
Аллу Володимирівну разом із Ольгою Маглою, волонтеркою, яка працює в клубі від дня заснування, я застала за пошиттям теплих ковдр.
За три роки клуб вже має неабияку історію – усі стіни приміщення завішані подяками з фронту, листами, почесними грамотами, світлинами хлопців з посилками. Увагу привернула велика грамота від лікарні імені Мечникова (м. Дніпро) «За рятування людського життя». З’ясувалося, що з цією лікарнею волонтерки співпрацюють з початку великої війни. Саме туди відправляють постільну білизну, рушники, ковдри, засоби гігієни, перев’язувальний матеріал, ліки тощо.
Усе приміщення заставлене зібраними з усього району речами, постільними комплектами, ковдрами, консервами, домашніми смаколиками, гігієнічними засобами. Речі, білизна перебираються, за потреби – перешиваються, потім пакуються та відправляються на фронт.
– Наш клуб об’єднав усі школи двох громад, які влаштовують збори гуманітарної допомоги, благодійні ярмарки, а потім усе передають нам. А ми відправляємо хлопцям на фронт, – розповідає Алла Буркацька. – Також в багатьох селах у нас з’явилися помічники. Особливо хочу відмітити Раїсу Время з Єлизаветівки (Бородінська громада), яка займається тваринництвом і передає нам бринзу, сало, м’ясо. Від Раїси Ташкіної, яка є власницею аптеки в Бессарабському, йдуть ліки для хлопців. Допомогу надають аптеки сіл Красне, Серпневе, Рівне, Соборне (Тарутинська громада). Тетяна Новікова (с. Бессарабське) в’яже шкарпетки, родина Преда з Височанського (Бородінська громада), в якій воював батько, а зараз воює син, передає домашнє копчення, рибу, ковбаси. Збирають допомогу сестри Віра Шатіло і Світлана Кустовецька – їхній брат також на фронті. Підприємниця Валентина Сараф забезпечує пакувальним матеріалом, адже усе треба добре запакувати, щоб до хлопців усе дійшло неушкоджене. Велику допомогу у вигляді гуманітарних вантажів з Німеччини передає керівник громадської організації «Бессарабські німці» Світлана Крук.
Постійно допомагає військовим підприємець з Бессарабського Ігор Коєв. Жителька Бессарабського Марія Мороз зібрала у своєму магазині жінок, які плетуть сітки. Взагалі плетіння сіток – це дуже трудомістка праця. Для того, щоб нам її полегшити, працівники Бессарабського відділу освіти Віталій Бабін і Ігор Мельниченко зробили власноруч спеціальний станок. А які смачні смаколики, пиріжки, міліни печуть у школах, дитсадках вчителі, техпрацівники!
Влітку ми ще збираємо лікарські трави, які пакуємо в мішечки з етикеткою «Бессарабський чай для захисників України». Якось хлопці надіслали нам листа, де написали: «Сьогодні ми прийшли з нуля, де було справжнє пекло. Такий смуток був на душі, а тут в бліндажі нас чекали ваші посилки – ми помилися, одягли ваші теплі шкарпетки і сіли пити бессарабський чай з бессарабською випічкою. І так тепло стало, спокійно».
Розповідь Алли Володимирівни перервав телефонний дзвінок: «О, наш хлопець з фронту дзвонить – Василь Кустовецький», і поставила на гучний зв’язок:
– Алло Володимирівно, посилки отримали, все дійшло ціле, навіть банки з домашньою консервацією не побилися. Я одразу все роздав хлопцям, бо їм було треба їхати на передову. Передавайте від мене і від хлопців усім вашим помічникам щиру вдячність. Велике вам спасибі!
– Такі дзвінки в нас часті. Нам дуже важливо, щоб хлопці відчували нашу турботу, заради цього ми готові працювати вдень і вночі. Хочу відзначити волонтерів нашого клубу: Олександру Сичевську, Ольгу Гусак, Надію Башли, Анну Миколаєву, Тетяну Перендишлі, Тетяну Урсакі, Петра Башка, Ольгу Магла, Сергія Солдата, Ольгу Господінову, бібліотекарів. Постійну допомогу надає депутат громади Дмитро Марашлець. Завжди йде назустріч Сава Чернєв, голова Бессарабської громади. Ось і сьогодні придбані ним на власні кошти ізраїльські турнікети, бандажі і двошарові устілки ми відправимо нашому земляку Олександру Коростильову, який зараз воює на Харківському напрямку. Взагалі ми не відправляємо посилки «на хутір дідусеві», посилки їдуть до наших земляків, а вони вже поширюють серед своїх побратимів.
З початку цього року ми відправили вже 15 великих посилок в зону бойових дій. За три роки з нашого клубу пішли на фронт тонни вантажу. Ми розуміємо, що це крапля в морі, однак знаємо, що цю «краплю» там чекають і для наших хлопців вона дуже важлива.
Волонтери Першого жіночого клубу працюють безкоштовно. Для них волонтерство – це мова серця і те, що дає можливість змінювати життя на краще.
Читайте також:
«Одеське життя» поцікавилося в одеситів про їхнє особисте ставлення до Дональда Трампа, який нещодавно став… Read More
Одесити зустрічають ранок по-різному. Хтось варить каву, хтось збирає дітей до школи. Звісно, це при… Read More
Процес обʼєднання українських вишів набирає обертів. Не є виключенням і Одеса, яка традиційно вважалась студентською… Read More
Житловий масив Таїрова найближчим часом отримає новий водопровід. Проривів, аварій та припинень водопостачання стане набагато… Read More
Управління капітального будівництва Одеської міськради оголосило тендер на ремонт покрівлі будинку за адресою Тараса Кузьміна,… Read More
В Україні з кожним роком стрімко зростає кількість неоплачених штрафів за порушення правил дорожнього руху.… Read More