Навіть не дивно, що відома фраза «Йди ти в лазню!» — родом з Одеси. Але, як часто буває, до сьогоднішнього дня цей вислів дійшов у неповному вигляді. Як стверджують багато одеських краєзнавців, повністю він звучав «Йдити в лазню Ісаковича!», тобто передбачав цілком конкретну адресу. Навіть дві! І на будівлю лазні Ісаковича, і на обидві адреси можна подивитися навіть сьогодні, адже відома одеська водолікарня існує досі.
Побачити історичну лазню можна за двома адресами: Кузнечна, 57 і Преображенська, 45. Втім, хоча адреси і дві, а місце одне (загальний двір).
З боку Кузнечної будівля може «так собі», порожня. Щоправда, збереглися якимось дивом на його фасаді чудові скульптури купальниць у нішах. На будівлі читаємо охоронну табличку, що перед нами – «Лазня Ісаковича». Скульптури в нішах дали другу (народну) назву будівлі — Будинок із купальницями.
Власне і його «задник» (Преображенська, 45) — у такому ж стані, знаходиться всередині двору, а ось фасад будинку виглядає чудово. Біля входу теж охоронна табличка, яка говорить, що перед нами — «Водолікарня Ісаковича».
Тепер зрозуміло, куди одесити ходили «в баню» тоді. Але куди йти зараз? Шукайте відповіді в нашій добірці одеських лазень і саун!
Архітектурна фотобаза PhotoBuildings повідомляє нам про двоповерхову будівлю на Кузнечній: вона була побудована архітектором С. Ландесманом (початок будівництва – 1901 рік) у неороманському стилі. Призначення – «народна лазня С. Ісаковича).
Цікаво, що в 1924 році заклад іменувався вже інакше, хоча лазневе призначення було збережено: «Бані колишні Ісаковича, вул. Троцького, 45. У віданні Одгубвоєнсанпода». 1957 року воно іменувалося вже «Банею одеського гарнізону».
Ну а пізніше в лазневому комплексі на Ковальській довгий час розташовувався пошиття військового одягу…
Будинок є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення.
А от водолікарню Ісаковича будували як гімнастичний зал з басейном для купань. Це була «споруда для прийому водних процедур та водних видів спорту».
Взагалі ж гідропатичний заклад Ісаковича, яким він володів разом з дружиною, був спочатку заснований в 1867 році, пізніше перебудовувався. На охоронній табличці значиться вже 1876.
Будинок також є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення під назвою «Будівля водолікарні Ісаковича».
Одеський краєзнавець, геолог, дослідник Дмитро Жданов у нещодавній книзі «Історія води в Одесі: від Кочубієва до дністровського водопроводу» наводить цікаву деталь, пов’язану з лазнею Ісаковича:
«В історії міста є приклади, як питні колодязі використовували для незаконного видобутку каменю… Вапняк вирізали з питних колодязів, розташованих на прибудинковій території. І при цьому часто виходили за межі свого домоволодіння на ділянки сусідів, які не хотіли одного дня провалитися в гірський виробіток прямо у них під ногами. Тому за найменшої підозри на незаконний промисел одразу ж повідомляла міська влада… Одна з таких скарг датована червнем 1873 року. У ній сусіди мадам Ісакович (власниці лазні) повідомляли, що свої домівки та лазні вона спорудила з каменю, нарізаного в каменоломні, влаштованої в колодязі. Пчини поліції, які рибували на місце, дійсно зафіксували наявність каменоломні в колодязі лазень мадам Ісакович, проте в остаточному рапорті вказали, що камінь у каменоломні нарізали ще до заборони 1863 року…».
Одеський краєзнавець та екскурсовод Євген Гринкевич розповідає в одному з випусків своєї програми «Де йдемо?», що парова лазня Ісаковича була по суті справді гідропатичним закладом. Тут було велике загальне відділення, окремі номери, колосальний басейн та безліч ванних приміщень.
Ванни призначалися, в основному, для гідропатичного лікування та реабілітації. Тут можна було прийняти безліч мінеральних ванн — морських, лиманних, із лиманного бруду, сірчаних, мильно-відрубних, лужних…
До речі, Євген Гринкевич наголошує на тому, що той самий вислів «Іди ти в лазню Ісаковича» вимовлялося виключно як найдобріше побажання…
P.S. Милуватися купальницями в нішах старої будівлі зараз краще здалеку: не такі видні тріщини та інші чималі проблеми, якими «обросла» історична лазня Ісаковича. Воно потихеньку занепадає, якщо, звичайно, за неї не «візьмуться»…
Читайте також:
Фото автора
У селищі Бородіно ще до війни за підтримки держави був побудований соціальний Центр для постраждалих… Читати далі
На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі
14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі
Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі
16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі
Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі
