Ну ось, шановні, ми з вами і добрели аж до останньої Суворовської вулиці – 15-ї. Тепер вона носить ім'я, без перебільшення, великого лікаря – Скліфосовського. І назва ця зовсім, медичними термінами кажучи, не за тестикули притягнута до Одеси, хоча й таке трапляється.
Скліфосовський не лише навчався в одеській гімназії №2, але й, ставши відомим лікарем, працював завідувачем відділення хірургії в міській лікарні. В Одесі здобув репутацію талановитого хірурга, активно публікувався в наукових журналах. Але все по порядку…
Микола Васильович Скліфосовський народився 6 квітня 1836 року на хуторі поблизу міста Дубоссари Тираспольського повіту в багатодітній родині дрібнопомісного дворянина. Він був 9-ю дитиною в родині з 12 дітей. Після смерті дружини Василь Скліфосовський під час епідемії холери в Дубоссарах був змушений віддати молодших дітей до одеського притулку, а незабаром і сам захворів і помер. Середню освіту Микола отримав в одеській гімназії №2, закінчив її з медаллю в 1854 році. Під час навчання заробляв приватними уроками. Можливо, долі батьків і підказали йому майбутню професію.
Стаття по темі: Перейменування в Одесі: дві вулиці назвали на честь «кривавих» лікарів
Поступив у 1855 році на медичний факультет Московського університету. Жив на стипендію від Одеського наказу громадського піклування. Був одним з кращих студентів, активно цікавився хірургією. Закінчив університет з відзнакою, повернувся в Одесу, працював у хірургії міської лікарні.
Через кілька років йому запропонували посаду головного лікаря, але він відмовився, надаючи перевагу практичній роботі. Вчений ступінь доктора медицини отримав у Харківському університеті в 1863 році. Наступного року був відправлений за кордон, два роки працював у Німеччині, Франції, Англії та Шотландії.
Повернувся в Одесу, став завідувачем відділення хірургії в міській лікарні. В Одесі здобув репутацію хірурга «від Бога», часто публікувався в професійних журналах. Випустив цілу серію праць, і в результаті на початку 1870 року за рекомендацією самого Пирогова був запрошений на кафедру хірургії в Київський університет.
Скліфосовський брав участь у кількох війнах: австро-прусській війні (1866-1868) у складі прусської армії як полковий лікар під час закордонного відрядження, франко-прусській війні (1870-1871) – хірург у госпіталях, сербсько-чорногорсько-турецькій війні (1876) та російсько-турецькій війні (1877-1878) військово-польовим хірургом, хірургом-консультантом госпіталів, провідним хірургом армії.
Практичний досвід (через його руки пройшло понад 10 тисяч поранених), накопичений у цих війнах, дозволив Скліфосовському значно вдосконалити способи та методи хірургічного лікування вогнепальних поранень та переломів. Він став знаковим військово-польовим хірургом своєї епохи.
Читайте також: Народився в тюрмі, але став великим чоловіком: історія Олександра Богомольця, на честь якого назвали вулицю в Одесі
Скліфосовський за європейським досвідом запровадив антисептику: зобов’язав лікарів та всіх учасників операцій носити чисті халати, ретельно мити та дезінфікувати руки, стерилізувати операційні приміщення та медичні інструменти.
Це мінімізувало ускладнення після операцій та зараження крові, поширені в той час. До цього стерильність у Росії вважалася непотрібною і навіть шкідливою. Від практики він не відступав: у 1879 році Скліфосовський вперше в країні успішно (з благополучним результатом) прооперував хворого на рак стравоходу.
Так, це був великий, від Бога, лікар – і як практик, і як організатор. Понад 70 наукових робіт з медицини! Він запровадив у хірургію антисептики для активного знезараження ран. Він першим у світі застосував розчин кокаїну для знеболення при операціях у роті.
Він сам створив апарат для підтримки наркозу під час операцій. Це дозволило продовжити операції, адже раніше без додавання наркозу навіть у складних випадках час операції був лімітований кількома хвилинами. А ще він запровадив у хірургію рентгенологію.
Але, як часто буває, «шевець без чобіт». Його сімейне життя – окрема тема. Першою його втратою після смерті батьків стала загибель від тифу його першої дружини: вона померла в 24 роки, будучи матір’ю трьох його дітей. Пережив великий медик і одного з них: Костянтин Миколайович (1869-1892), юрист, помер від запалення легень.
Друга дружина стала матір’ю його 6 дітей. Уже після смерті Скліфосовського вона разом з однією з дочок була вбита більшовиками в маєтку Яковці на Полтавщині в жовтні 1919 року. Їх зрадили жорстокій смерті, і це при тому, що існувала охоронна грамота за підписом Леніна: мовляв, родину Скліфосовського не чіпати. Пережив лікар трьох синів від цього шлюбу…
У 1902 році через інсульт він відійшов від справ, оселився в Яковцях. Коли трохи полегшало, зайнявся садівництвом. Діти з побудованої ним за свої кошти сільської школи практикувалися під його контролем у шкільному саду, куди він дарував багато саджанців.
Також активно займався громадською діяльністю, обирався мировим суддею. На жаль, покращення було недовгим, і 30 листопада 1904 року Микола Скліфосовський раптово помер у віці 68 років. Поховали його на кладовищі села Яковці.
На його пам’ятнику напис: «Світячи іншим, вигоряю сам». Що ж, це відповідає фактам його прожитого життя…
Вас зацікавить:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
Неділя, 17 серпня 2025 року, обіцяє бути в Одесі неспокійним: після невеликої перерви російські терористи… Read More
Серпень в Одесі – це спека, що палає, мов полуденне сонце, і літо, яке тане,… Read More
За даними синоптиків, завтра, в понеділок, 18 серпня 2025 року, в Одесі та Одеській області… Read More
В Одесі є Ланжеронівська вулиця, Ланжеронівський узвіз, нарешті перший міський пляж — Ланжерон. Історію Одеси… Read More
На території Одеської області до кінця вересня 2025 року діє заборона на вилов річкових раків… Read More
Під час війни експозиція археологічного музею була демонтована, цінності евакуйовані. Про те, як зберегти колекцію,… Read More