В одеський парк ім. Т.Г.Шевченка завітала пані осінь — і, здається, все тут змінилось: царюють лише тиша і спокій. Та це тільки здається…
Так, тільки здається, бо воєнний стан є воєнний стан, і його ознаки чи не на кожному кроці. Тут можна знімати, там — не можна… Огороджувальні стрічки, металеві «їжаки», покажчики з написом, де знаходиться найближче укриття… Здається, навіть звикаєш до цього.
Чути постріли. Жінка дивиться на мене, каже:
— Тривоги немає. То наші хлопці тренуються…
Спокійно так каже, немов мова йде про те саме «звичне»…
Згадую, як у серпні була тут. Стояла немилосердна спека, з ледь помітними осінніми ознаками.
Тепер все інакше. Перша декада жовтня — позаду, тож і бачимо примхи природи по-одеськи: одні дерева ще зовсім зелені, інші вже пожовтіли-побагровіли, а деякі поквапились струсити з себе листя. От так й здається: тут — ще літо, там — золотава осінь, а ще далі — осінь зовсім пізня.
Працюють маленькі кав’ярні, ті, хто прогулюється, вже обирають для відпочинку «сонячні» лавки, досить багато людей з дітьми, є і велосипедисти…
І панує така осіння краса, яка, здається, робить все можливе, аби хоч трохи «відірватися» від війни, надихатись свіжим повітрям! Намилуватися усім побаченим: деревами з різним «настроєм», прибраними доріжками, артоб’єктами, які все ще приємно дивують, хоча й з’явились вони не сьогодні й не учора.
А ще порадіти. Хоча б пташиним годівницям. До речі, в одному з куточків парку ми помітили ціле «містечко» отаких годівниць. Хтось дуже постарався…
Читайте також: Жовтень по-одеськи: осінні прикраси на вулицях міста (фоторепортаж)
Фото: Марія Котова
