7 грудня в Україні та світі святкують Всесвітній день української хустки. Перші хустки, які носили в Україні, мали білий колір. А кольорові прийшли до нас із Туреччини.
У давні часи українські жінки мали хустки на всі випадки життя: святкові, в яких йшли до церкви, і буденні, в яких працювали у полі чи по господарству. Хустки, як і вишиті рушники, супроводжують українців впродовж усього життя.
Їх традиційно використовували при народженні немовляти, при хрещенні. Обов’язково перев’язували юнаків, відправляючи в армію. Вона залишається невід’ємним атрибутом й у весільному обряді: наречений пов’язує обраниці хустку на руку, щоб вони були нерозлучні. Переводячи наречену у статус заміжньої жінки, її тричі покривають вишуканим головним убором.
Зараз хустка перестає вважатися пережитком минулого. Дизайнери цілого світу перетворюють барвистий шмат тканини на модний жіночий аксесуар.
У народних обрядах хустка була оберегом, символом жіночої мудрості.
В шафах у наших бабусь було по двадцять, а то й більше хустин.
Орнамент на них був переважно геометричний, а у ХVІІІ столітті увійшов у моду рослинний – квіти рожі, васильків, гвоздик. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення півників та голубів.
У Любашівці в етнографічному музеї «Оберіг» демонструється чи не єдина на Одещині вишукана колекція унікальних українських хусток. Її зібрав заслужений працівник освіти, вчитель історії Любашівського ліцею №2 Валерій Бондаренко.
Більше сотні автентичних та рідкісних хустин зібрано краєзнавцем в селах Любашівщини. Серед експонатів – хустки домашнього та фабричного виробництва: з льону, бавовни, вовни та шовку, оздоблені тканими та вибійчаними візерунками.
Невтомний дослідник історії й традицій може годинами розповідати про кожен експонат. Свої розповіді він доповнює приказками та виконанням народних тематичних пісень під акомпанемент баяну. «Ой, Покрово-Покровонько, покрий мою голівоньку хоч хусткою, хоч калиною…»
— Українська хустка різна, легка, тепла і для кожної жінки рідна. Бо зазвичай хустка переходить від матері до дочки, — розповідає Валерій Бондаренко. — Саме мамина хустка як оберіг, як пам’ять роду супроводжує і не дає забути традиції нашого народу.
Читайте також:
1 июля норвежский медийщик Нильс Риисе отправился в поход из столицы своей страны Осло в… Read More
Вважається, що історія одеського трамвая починається з 1910 року, коли запустили першу електричну лінію. Але… Read More
З 25 по 27 липня Одеса прийматиме третій фестиваль української культури «Виделкаfest». Три фестивальні дні… Read More
Співак з Одеси MELOVIN заявив, що мобілізувався до ЗСУ і стане частиною музичного колективу прикордонної… Read More
Музей сучасного мистецтва Одеси повідомив про несподівану смерть Володимира Петровича Наумця - видатного українського художника,… Read More
Іноді просто немає сили. Робочий тиждень був виснажливий, холодильник майже порожній, а друзі вже на… Read More