Вечорниці тепер не ті: як вони проходять зараз в Одеській області

Ключові моменти:

• У селі Обжиле жителі активно плетуть маскувальні сітки та в’яжуть носки для військових.
• Перша захисна сітка була виготовлена з футбольної сітки, але згодом перейшли на флізелін, який виявився більш практичним.
• Окрім сіток, жителі також роблять окопні свічки та адаптивні носки для поранених військових.
• Місцеві жителі, включаючи пенсіонерів та дітей, активно підтримують військових, жертвуючи кошти та працюючи над проектами у своєму будинку культури.

Перша захисна сітка: від футбольної сітки до флізеліну

– З першого дня великої війни ми не припиняємо плести сітки, — розповідає ініціатор ідеї, директор Обжильського будинку культури Василь Лопатюк.

Василь Лопатюк

Ідея плести маскувальні сітки виникла саме з його подачі. Перша була виготовлена з футбольної сітки. Тоді до справи приєдналися лише п’ять осіб, але з часом бажаючих стало значно більше.

Матеріал для роботи приносили самі жителі села, кожен привозив те, що міг. Пізніше, після консультацій з військовими, було обрано більш підходящу тканину — флізелін, який виявився набагато практичнішим в умовах бойових дій.

Читайте також: Саме час відродити посиденьки: або що робити ввечері без світла

Як навчились в’язати адаптивні носки і хто стоїть за цим проектом

– Є багато військових об’єктів, які потребують маскування. Тому потрібно розуміти завдання, які у кожного підрозділу свої. А тоді плести по необхідним розмірам і за призначенням. За ці роки ми навчилися не лише плести сітки, а й в’язати теплі носки для військових і адаптивні носки для тих, хто має поранення, — продовжує Василь Лопатюк.

Адаптивні носки

Окрім сіток, жителі Обжилого навчилися в’язати адаптивні носки, які використовуються для поранених солдатів. Ці носки, які забезпечують додатковий комфорт для тих, хто отримав травми, — ще одна важлива частина волонтерської роботи.

Волонтери: хто ці люди?

Це подружжя Дарина і Валерій Романенко, у яких обоє брати служать на передовій. Валерій також активно виготовляє окопні свічки, а його дружина Дарина та інші волонтери — такі як Оксана Москаленко, Інна Мазій, сестри Алёна і Людмила Григорецькі, пенсіонери Тамара Бережна та Софія Бондарчук — також активно беруть участь у проекті.

«Всіх не перелічити», — говорить Василь Лопатюк. Люди беруть додому сумки з матеріалами та нарізають смужки, а після отримання пенсій одразу заходять до Будинку культури, щоб пожертвувати частину своїх коштів. Навіть діти беруть участь, малюючи для солдатів ангелів-охоронців та картини.

Ще по темі: Ветерани, фронт і волонтери: як працює Любашівська громада під час війни

Василь Лопатюк: директор і майстер на всі руки

Василь Лопатюк не лише організовує волонтерську роботу, а й особисто допомагає військовим з електронікою. Він виготовляє ліхтарики, паяє павербанки, а також створює електричні грілки, які можуть працювати від будь-якого джерела живлення на п’ять вольт. Ця допомога виявилась дуже корисною для солдатів на передовій. Також необхідні припій, проводи та сигарети з металевим корпусом, які використовуються в ліхтариках.

Окрім того, в День Збройних сил України та на Святого Миколая працівники Будинку культури вітають військові підрозділи та дитячі садки концертами, підтримуючи дух і зв’язки з фронтом.

Раніше ми розповідали, як жителі Балти створюють квітучу красу у своїх дворах.