Статті

Військові кораблі в Одесі: коли ми їх побачимо та яку кількість?

Точна кількість одиниць військового флоту країни не підлягає оприлюдненню під час війни. Натомість «ОЖ» вирішило розповісти про типи та класи кораблів і катерів, які захищатимуть, зокрема, і Одещину. І про найголовніше – звідки вони з’являться?

Для чого потрібні військові кораблі?

Попри відсутність потужних боїв на морі протягом останніх десятиліть, значення військового флоту для країни, що має вихід до моря, переоцінити важко. Захист акваторії, узбережжя, повітряного простору, цивільних суден, розмінування та інші – завдань вистачає.

Наскільки дієвим може бути захист військовим флотом звичайних суден, чудово показує результат роботи «зернового коридору».

– Від початку роботи «коридору» вже понад чотири тисячі суден пройшли через Босфор і трохи більше — через Дунай, – розповідає Дмитро Плетенчук, речник ВМС. – Це більш ніж сто мільйонів тонн вантажів, переважно українське зерно, яке є критично важливим для надходження валютного виторгу, наповнення українського бюджету. Ці завдання ми виконуємо якісно. Інколи це складно, адже є російська авіація в акваторії та балістика, якою ворог працює з території тимчасово окупованого Криму, і не тільки.

Окрім того, важливу роль флотські екіпажі відіграють у знищенні російських повітряних цілей, що летять на Одесу й передмістя.

– Анексія Криму і м. Севастополя призвела до зменшення кількості кораблів, і цю ситуацію необхідно виправляти. Кілька років тому було прийнято спеціальний документ – «Концепцію розвитку ВМС», у якому заплановано збільшення кількості кораблів і катерів, – наголошує Дмитро Плетенчук.

Звідки брати нові кораблі?

Окрім основних шляхів поповнення корабельно-катерного складу: власне виробництво або купівля, Україна доволі успішно використовує ще один – модернізує та опановує допомогу від іноземних партнерів.

На замовлення України

Кілька років тому було укладено контракти на будівництво за кордоном двох сучасних корветів типу ADA «Гетьман Іван Мазепа» та «Гетьман Іван Виговський». Минулого року вже відбулися державні випробування корвета, під час яких сучасними системами озброєння провели артилерійські стрільби. За результатами випробувань було посилено засоби протиповітряної оборони та удосконалено бойові можливості корвета загалом.

Цей тип корабля зроблений з використанням технології малопомітності, а встановлене озброєння дозволить знищувати надводні, підводні та повітряні цілі на великих відстанях.

Що нам передали іноземні партнери?

Одразу кілька країн протягом останніх років передавали кораблі та катери для потреб ВМС України: Велика Британія, США, Естонія та інші.

Наразі триває підготовка трьох протимінних кораблів класу Alkmaar, ще два протимінні кораблі класу Sandown («Чернігів» та «Черкаси») знаходяться в Шотландії, вони вже у складі нашого флоту. Також у 2024 році на патрульних катерах «Ірпінь» та «Рені», переданих Естонією, було піднято прапори ВМСУ.

– Щодо решти, ми не можемо розкривати всіх подробиць, – зауважив Дмитро Плетенчук, – але країни-партнери надають нам різноманітні зразки техніки: десантні, патрульні та протимінні засоби. Частина з переданого вже працює під час протимінних дій, повітряних ворожих атак поблизу Одеси, на річці Дніпро і на Херсонщині.

Чому кораблі не можуть потрапити в Україну?

Хоча зазначені корвети і катери Україні вже належать, фізично поблизу Одеси ми їх не можемо бачити, принаймні зараз. Річ у тому, що це суперечить Конвенції Монтре 1936 року. Документ забороняє кораблям країн, що воюють, проходити протоки Босфор і Дарданелли, а іншого морського шляху потрапити у наші територіальні води немає. До того ж у разі прибуття в Україну нові кораблі одразу стануть ласою мішенню для ворога.

Чим наші кораблі займаються за кордоном?

Хоч наші кораблі й перебувають поза межами України, але вони не «байдикують».

– По-перше, триває складний і довгий процес підготовки членів екіпажу, а це сотні осіб, – розповідає Дмитро Плетенчук. – Спочатку треба опанувати мовну підготовку, далі – індивідуальну. Корабель має багато бойових частин, і кожна з них, яка відповідає, наприклад, за зв’язок, навігацію, озброєння тощо, має підготуватися за своїм напрямом. Після цього необхідно зробити так, аби усі бойові частини навчилися працювати спільно (колективна підготовка). Додатковий, так би мовити, «бонус» для наших кораблів і екіпажів – співпраця з іноземними флотами. Це важливо, адже нам разом і спільного ворога стримувати, і займатися розмінуванням.

Так, наприклад, влітку 2023 року українські екіпажі кораблів «Черкаси» та «Чернігів» взяли участь у навчаннях Сі Бриз у Великій Британії. Тренування були проведені для напрацювання спільних навичок у пошуку та знешкодженні вибухонебезпечних предметів.

Доцільність витрат на будівництво та модернізацію кораблів

«А може, краще кошти витрачати на піхоту або дрони?» Таку позицію можна почути час від часу. Звісно, будівництво, модернізація і навіть ремонт кораблів потребують чималих коштів. Проте необхідно враховувати специфіку нашого регіону й стратегічні цілі України як морської держави.

Одещина – головні ворота морського імпорту та експорту, від якого дуже залежить економіка України. Цивільне судноплавство, яке наповнює бюджет та створює робочі місця в регіоні, має бути безпечним: без мін і наслідків агресивних дій сусіда на морі. Досягти цього без участі кораблів ВМС неможливо.

Процес будівництва й випробувань нових кораблів, підготовка їхніх екіпажів займають роки, тому займатися цим необхідно вже сьогодні. Після закінчення війни ми повинні мати потужний військовий флот для захисту власних інтересів на морі та виконання ще одного надважливого завдання – зробити Чорне море безпечним, адже знешкодженням «подарунків» росіян у вигляді вибухонебезпечних предметів ми будемо займатися ще не одне десятиліття.

Читайте також:

Ольга Магазинська

Авторка видання "Одеське життя". Військова журналістка з 23-річним досвідом. Писала для радіо та телебачення в Криму, Одесі й Києві. Нагороджена відзнакою Президента України «За участь в АТО». З 2025 року — кореспондентка «Одеського життя». Лавреатка конкурсу «Українська мова – мова єднання».