Якось зовсім по-новому ми вже чотири місяці сприймаємо поняття «сюрприз»... Але зараз той випадок, коли сюрприз звучить у його класично-позитивному розумінні. Можна все, що відбувається в Одеському академічному театрі музичної комедії ім. М.Водяного назвати ще й подарунком глядачеві. Справжнім! Театральним!
Ще недавно все відбувалося б як нічна екскурсія театром – форма, яка вже кілька років викликає у глядачів справжнє захоплення. Ще б пак: тут вам і про театр при світлі ліхтариків розкажуть, і багато таємниць розкриють, а ще й залучать до того, що зветься театральним дійством.
Нині – все інакше. І екскурсія вийшла радше вечірня, ніж нічна, і повітряна тривога переривала все, що відбувалося. Та й сприйняття якось саме замішується на внутрішню тривогу, що не залишає кожного з нас вже більше чотирьох місяців війни.
І все ж диво глядачеві було подаровано «на повну». Тому що йшлося про головне – про Любов.
О, це театральне таїнство, коли кожен крок супроводжується й зануренням у минуле театру, який так хотів відзначити свій поважний 75-річний ювілей із справжнім розмахом!.. Завадила війна.
Але війна все ж таки не завадила відчинити двері театру, і нова екскурсія затихлими коридорами чарівно пожвавлюється голосами його корифеїв – Євгенії Дембської та Ідалії Іванової. Вони разом із Михайлом Водяним (ах, як мріяв Мишко стати військовим льотчиком!) немов заговорили з нами з минулого, знову-таки даруючи любов своєму глядачеві.
Ролі та костюми, театральні лабіринти та цехи… Тут висять костюми для прем’єри «Принцеси цирку», яка так і не відбулася через війну, а сам цех став шити спальні мішки та в’язати маскувальні сітки.
А в цій величезній залі народжуються декорації. І вивішено картини Сергія Баска, який тут же разом зі своїми побратимами-художниками писав плакати на злобу дня. Ті самі плакати, якими обвішано практично весь центр міста – і про корабель, і про Одесу-маму…
Сходинка, ще сходинка, ще… Ми підіймаємось і опускаємося по них. І весь шлях нас супроводжує не просто дивовижна розповідь, загорнута Тетяни Орел про театр, а якась сповідь про головне: до Перемоги – тільки з любов’ю в серці. До близьких, до справи, якою займаєшся. А ще з вірою в тих, хто тебе зараз боронить на фронті.
Повітряна тривога – і учасники екскурсії стають уже «громадянами, яким треба спуститися в бомбосховищі». Так, справжнісіньке, хоча все ще здається, що перед нами мелькають кадри з якогось старого-старого фільму про війну. Ні, реальність: і стільці стоять, і все вже продумано до дрібниць, бо тут і театральні репетиції відбуваються, коли виє чергова тривога.
Але ось перед нами вже зал для глядачів, і солістки театру (вони ж – учасниці Театрального батальйону) Ірина Гусак та Ірина Візиренко з радістю, гордістю та незвичайним запалом розповідають про свою участь у концертах для хлопців з Тероборони та воїнів ЗСУ. Блокпости, мішки з піском, хлопці у балаклавах зустрічають артистів, просять заспівати «щось най-саме»…
І не встигають учасники екскурсії «схаменутися», як і самі стають «військовою театральною бригадою», співають усі разом знамениту «Черемшину»… Так усе задумано: учасники екскурсій у Музкомедії ніколи не бувають просто слухачами, вони – співучасники.
Вже за кілька хвилин вони опиняються на сцені театру, репетируючи (ого!) сцени з «Ромео та Джульєтти» під чуйним керівництвом Дениса Фалюти у ролі Режисера.
О, як намагалися артисти (вони ж – учасники екскурсії) передати все диво англійської класики! Їх навіть одягли у справжні театральні костюми, всі відрепетирували і ось результат: щасливі Ромео та Джульєтта залишаються живими та здоровими, закоханими та щасливими.
У Шекспіра все було трохи інакше? А у нас перемогла Любов. Та сама, яка така необхідна для Перемоги, як Віра, як Надія.
Адже саме цьому присвячено незвичайну екскурсію в нашій одеській Музкомедії — театрі, який може все.
Фото Марії Котової, фото Дениса Фалюти – прес-служба одеської Музкомедії
У селищі Бородіно ще до війни за підтримки держави був побудований соціальний Центр для постраждалих… Читати далі
На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі
14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі
Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі
16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі
Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі
