Сюрприз по-одеськи: повітряна тривога, бомбосховище та таїнство кохання (фото)

Диво – на повну

Ще недавно все відбувалося б як нічна екскурсія театром – форма, яка вже кілька років викликає у глядачів справжнє захоплення. Ще б пак: тут вам і про театр при світлі ліхтариків розкажуть, і багато таємниць розкриють, а ще й залучать до того, що зветься театральним дійством.

Нині – все інакше. І екскурсія вийшла радше вечірня, ніж нічна, і повітряна тривога переривала все, що відбувалося. Та й сприйняття якось саме замішується на внутрішню тривогу, що не залишає кожного з нас вже більше чотирьох місяців війни.

І все ж диво глядачеві було подаровано «на повну». Тому що йшлося про головне – про Любов.

О, це театральне таїнство, коли кожен крок супроводжується й зануренням у минуле театру, який так хотів відзначити свій поважний 75-річний ювілей із справжнім розмахом!.. Завадила війна.

Але війна все ж таки не завадила відчинити двері театру, і нова екскурсія затихлими коридорами чарівно пожвавлюється голосами його корифеїв – Євгенії Дембської та Ідалії Іванової. Вони разом із Михайлом Водяним (ах, як мріяв Мишко стати військовим льотчиком!) немов заговорили з нами з минулого, знову-таки даруючи любов своєму глядачеві.

Тут плелися сітки, тут писалися плакати

Ролі та костюми, театральні лабіринти та цехи… Тут висять костюми для прем’єри «Принцеси цирку», яка так і не відбулася через війну, а сам цех став шити спальні мішки та в’язати маскувальні сітки.

А в цій величезній залі народжуються декорації. І вивішено картини Сергія Баска, який тут же разом зі своїми побратимами-художниками писав плакати на злобу дня. Ті самі плакати, якими обвішано практично весь центр міста – і про корабель, і про Одесу-маму…

До Перемоги – з любов’ю

Сходинка, ще сходинка, ще… Ми підіймаємось і опускаємося по них. І весь шлях нас супроводжує не просто дивовижна розповідь, загорнута Тетяни Орел про театр, а якась сповідь про головне: до Перемоги – тільки з любов’ю в серці. До близьких, до справи, якою займаєшся. А ще з вірою в тих, хто тебе зараз боронить на фронті.

Повітряна тривога – і учасники екскурсії стають уже «громадянами, яким треба спуститися в бомбосховищі». Так, справжнісіньке, хоча все ще здається, що перед нами мелькають кадри з якогось старого-старого фільму про війну. Ні, реальність: і стільці стоять, і все вже продумано до дрібниць, бо тут і театральні репетиції відбуваються, коли виє чергова тривога.

І вічний Шекспір

Але ось перед нами вже зал для глядачів, і солістки театру (вони ж – учасниці Театрального батальйону) Ірина Гусак та Ірина Візиренко з радістю, гордістю та незвичайним запалом розповідають про свою участь у концертах для хлопців з Тероборони та воїнів ЗСУ. Блокпости, мішки з піском, хлопці у балаклавах зустрічають артистів, просять заспівати «щось най-саме»…

І не встигають учасники екскурсії «схаменутися», як і самі стають «військовою театральною бригадою», співають усі разом знамениту «Черемшину»… Так усе задумано: учасники екскурсій у Музкомедії ніколи не бувають просто слухачами, вони – співучасники.

Вже за кілька хвилин вони опиняються на сцені театру, репетируючи (ого!) сцени з «Ромео та Джульєтти» під чуйним керівництвом Дениса Фалюти у ролі Режисера.

О, як намагалися артисти (вони ж – учасники екскурсії) передати все диво англійської класики! Їх навіть одягли у справжні театральні костюми, всі відрепетирували і ось результат: щасливі Ромео та Джульєтта залишаються живими та здоровими, закоханими та щасливими.

У Шекспіра все було трохи інакше? А у нас перемогла Любов. Та сама, яка така необхідна для Перемоги, як Віра, як Надія.

Адже саме цьому присвячено незвичайну екскурсію в нашій одеській Музкомедії — театрі, який може все.

Читайте також:

• Чари по-одеськи: три події – заради однієї Перемоги;
• «Ви робите нас сильнішими»: концерт театрального батальйону одеської Музкомедії;
• Одеської Музкомедії – 75: театральний ювілей на воєнному стані;
• «Ти тільки повернися!»: соліст одеської Музкомедії вразив щемливою піснею-молитвою;
• В Одесской Музкомедии прозвучала пронзительная исповедь Владимира Кондратьева.

Фото Марії Котової, фото Дениса Фалюти – прес-служба одеської Музкомедії