Рашистський «прильот» у тихому одеському центрі: горе, скло, гар (фоторепортаж)

Після пекельної одеської ночі

Третя пекельна ніч позаду. Знову була атака. Знов — горе. Ми побували на цьому місці ще до зливи, яка, здається, намагалась «змити» цей кошмар. Але ж як це можна змити?..

Усюди — уламки скла. Комунальники прибирають його постійно — і на початку Канатної, і у дворах, і в провулку Нахімова. Спеціальні служби збирають дані від постраждалих, волонтери пропонують воду і їжу. Тхне гар’ю… Час від часу люди нахиляються, намагаються хоч якось позбутися скла, яке «збирає» по дорозі їхнє взуття.

Одна техніка змінює іншу. Машини вистроїлися по Канатній — чекають своєї черги, аби включитися до роботи з «прибирання наслідків «прильоту».

Багато будинків без вікон — і ліцей № 2, і будівля Морехідного училища ім. Маринеска, і, і, і…Страшно дивитися на дитячий садочок,на інші будівлі і двори.

«Хлопець загинув — от де горе»

Будинок № 2 по вул. Канатній — теж в дрібних уламках скла. Дуже дрібних. Лежать ліворуч і праворуч, навіть сніг нагадують. Між ними — доріжка для проходу.

Моя співрозмовниця — 75-річна Тамара Григорівна, живе в цьому домі з дня народження.

Та це вже не скло, це — так, — каже вона. — Великі уламки вже прибрали. Гахнуло ж так, що … Та навіть не знаю, з чим порівняти. Страшно. Але ж головне — ми живі. Хоча коли воно вночі гахнуло… От не знаю, як я це витримала з моїм тиском і серцем. Живу ж на ліках…

Жінка та її син Сергій розказують, що в їхній квартирі постраждали вікна, з вхідними дверми є проблема. Деякі квартири у цьому дворі постраждали більше.

І знов ці люди додають про головне. А головне, повторюють, «це те, що живі».

— От дивлюсь на своїх дітей-онуків — і радію.  Ви от на ліцей поруч подивіться: там жодного цілого вікна, здається, вже не має… Та і це ж — не головне. Хлопець неподалік від нас загинув — от де горе, —

каже Тамара Григорівна …

Марія Котова

Фото авторки