Пухнасті господарі дворів і вулиць: як живуть одеські безпритульні кішки

— Та у вас тут якийсь котячий культ! — робить висновок туристка з Харкова, спостерігаючи, як одеситки годують цілий котячий загін на бульварі Жванецького.

Щоправда, таки культ. І ці жінки приходять на бульвар Жванецького щодня і в будь-яку погоду, щоб годувати кішок, що «прописалися» на схилах. І треба бачити, як ці пушистики зі схилів царствено підбираються до їжі, ніби роблять вели-и-и-и-ку ласку. Ще б пак, це одеські коти, наш пухнастий скарб, справжні господарі одеських вулиць та дворів.

Ну особливі істоти! Навіть Міжнародний день котів відзначається не один раз. Міжнародний день котів – 8 серпня. У деяких країнах Європи котів вшановують у лютому. А ще свої «власні» котячі дні є в Японії, США та інших країнах.

Коти для Одеси – це щось зрозуміле. І, здається, самі хвостатики це розуміють найкраще. Ще б пак, цих істот завезли до нас ще давні греки, і перші кішки коштували надзвичайно дорого. І досі знають собі ціну. І спробуй знайди хоч якусь мурлику, яка б не відрізнялася якоюсь особливістю! А це котяче відчуття власної гідності!

Ну ось і судіть самі після цього, яка ще туристична стежка могла в нас з’явитися насамперед? Звичайно ж, Котяча!

Скульптурокошки — це наше щось. І навіть рідкісний стріт-артик обходиться без них! І в Одесі є навіть своя Котейня-кав’ярня на Олександрівському проспекті, 3.

Але самі кішки-коти, особливо вуличні, поглядають на все це, неначе зверхньо, ніби натякаючи: «Малюйте, творіть, головне — годуйте». Вони й у котодомики залазять так, ніби знову роблять ласку: «Ми, мовляв, ще подивимося, що ви там нам спорудили…».

Ах, які вони ліниві! Як розпещені! Ще б пак: офіційно визнані частиною екосистеми міста. Це ж одеські котяки!

Ну от, наприклад, чим була знаменита одеська Базарина, та сама, яку Таня Штикало увічнила у скульптурі? Тим, що була величезною! Бо мешкала ця красуня біля м’ясного корпусу, насолоджуючи погляд своїми могутніми котячими тілесами.

Втім, ні, я, здається про котячу лінощі переборщу. Були і є в Одесі коти-службовці-трудяги. Це, як, наприклад, знаменита кішка Фаза з магазину радіотоварів. Або ті, що працюють рекламою у зоомагазинів. Є кототрудяги у ресторанах та кафе, та ювелірних магазинах. Є музейні коти. Є офісні кішки. Є… Втім, коти в Одесі є скрізь, і спробуйте тепер довести, що знамените «без кота і життя не те» народилося не в Одесі!

І не треба скаржитися, що коти у нас мишей-щур не ловлять! Та не ловлять бувають, звичайно, винятки, бо обласкані і ситі до неможливості, чи то кіт домашній чи якийсь одноокий вуличний рудий злодюга в шрамах. Як вигукнула одна одеситка, побачивши такий скарб на вулиці:

— Ви на пику його подивіться, він же зараз трісне!

На що отримала відповідь:

— То він же щойно риби на Новому натріскався!

Жінка відразу відреагувала:

— Ну і на здоров’я йому!

Ось у цьому і вся наша суть ставлення до хвостатих: одеський кіт має бути ситим, і чим товстішим, тим краще. І, до речі, одеські коти давно цей факт давно намотали собі на вуса.

Мурличте на здоров’я, хвостатики. Ми вас любимо!

Більше наших прекрасних одеських котів дивіться у галереї:

Фото авторки

Читайте також:

• В Одесі з’явився особистий кіт відомого кларнетиста (фото)
• Знайомтеся: одеський кіт Нептун
• У центрі Одеси з’явився патріотичний кіт-сфінкс (фото)