Що таке «бугайове молоко»? Навіщо чумаки привезли до невеликого села хрест вагою понад тонну? І чому заради місцевих струдлів сюди варто приїхати навіть сьогодні? Відповіді зберігає Тимкове — одне з найцікавіших сіл півночі Одещини.
Ключові моменти:
Матеріал підготовлено на основі розповідей старости села, місцевих краєзнавців, жителів Тимкового та відкритих історичних відомостей про Кодимщину. Також використано інформацію про сучасний адміністративний устрій громади та історико-культурну спадщину населеного пункту.
Тимкове входить до числа найдавніших поселень півночі Одещини. За місцевою легендою, свою назву воно отримало від селянського ватажка Тимка, який після зруйнування Запорізької Січі оселився тут разом із побратимами-втікачами.
У той період Правобережна Україна переживала складні зміни. Після міжнародних домовленостей польські землевласники поверталися до своїх маєтків і відновлювали господарювання.
Щоб заселити малолюдні території, новоприбулим селянам пропонували пільги: на 15–20 років їх звільняли від повинностей. Саме тоді в цих місцях оселилися Тимко та його люди, які прибули з Волині, Полісся й Галичини.
Перекази також зберегли пам’ять про виступ місцевих селян у 1893 році, коли жителі стали на захист односельця, виселеного через несплату оренди.
Під час громадянської війни біля Тимкового діяв партизанський загін, який пошкодив залізничну колію на напрямку Слобідка — Рибниця та пустив під укіс бронепоїзд. У відповідь каральні загони спалили село. Частина жителів урятувалася, знайшовши прихисток у молдовському Красненькому.
Тимкове нерозривно пов’язане з історією українського чумацтва. Саме через село проходив чумацький шлях, яким століттями возили зерно до чорноморських портів, а назад — сіль, рибу та інші товари.
У чумацькі валки вирушали переважно заможні селяни, козаки, міщани, а іноді навіть представники духовенства. Через Кодимщину маршрут пролягав від сучасної Кодими через Лисогірку, Круті та Тимкове.
Одним із найвідоміших чумацьких отаманів був Герасим Бабій. Він возив на південь хліб, а додому повертався із сіллю та рибою. Під час однієї з поїздок у 1842 році дорогою захворів і помер у каплиці села Тимкове. Тут його й поховали.
Через рік дружина Герасима приїхала з Кам’янця-Подільського, щоб ушанувати пам’ять чоловіка. Разом із нею прибули чумаки, які на шестиволових мажах привезли величезний кам’яний хрест вагою понад тонну.
За більш ніж 180 років пам’ятка майже повністю занурилася в землю. Стару капличку також майже поглинув час — над поверхнею залишався лише її верх. Віднайти й урятувати історичний хрест допомогли учні Тимківської школи разом із учителем історії Анатолієм Савчуком. Вони розчистили територію, відкопали пам’ятку, відновили напис і повернули їй належне місце серед історичних символів Кодимщини.
Як і тисячі українських сіл, Тимкове пережило трагічні сторінки Голодомору 1932–1933 років. Спогади про ті події досі передаються від покоління до покоління.
— Старожили згадували, що найстрашнішою була весна 1933 року. У людей не залишилося жодних запасів. Виживали завдяки лободі, висушеним бур’янам та всьому, що можна було знайти. У селі не стало ні собак, ні котів, — розповідає краєзнавиця Людмила Крисюн.
Жолуді та лобода стали справжнім порятунком для багатьох родин не лише під час Голодомору, а й після Другої світової війни. Жолуді обсмажували, очищали, мололи на борошно й випікали з нього коржі.
Особливе місце в народній кухні займало так зване «бугайове молоко». Так у Тимковому називали коноплі, а поживний напій готували саме з їхнього насіння.
— Насіння замочували, розтирали макогоном, настоювали у воді, а потім проціджували. Це молоко було дуже поживним і допомагало людям пережити голод, — пояснює Людмила Крисюн.
Рецепт простий і сьогодні: насіння конопель замочують у теплій воді, після чого ретельно перетирають, дають настоятися та проціджують. Отриманий напій і називали «бугайовим молоком».
Колись економічним центром Тимкового був колгосп імені Чапаєва — один із найбільших у тодішньому районі. Господарство обробляло понад п’ять тисяч гектарів землі, вирощувало зернові, цукрові буряки, доглядало сади й виноградники, розводило свиней та велику рогату худобу.
Після розпаювання земель на його базі створили товариство «Тимківське». Згодом підприємство припинило діяльність, а землю почали обробляти фермерські господарства.
Одними з перших власну справу започаткували Оксана та Юрій Колісники. Разом із пайовиками вони створили фермерське господарство «Роксолана О». Спочатку отримали 214 гектарів занедбаної землі, яка понад півтора десятиліття не використовувалася.
Поступово придбали техніку, викупили колишню свиноферму, а до господарства приєдналися нові землевласники. У результаті площа орних земель зросла майже до 600 гектарів. Сьогодні після смерті Юрія господарство продовжує розвивати Оксана разом із донькою Іриною та зятем Олександром Тітієвським.
Нині в Тимковому офіційно працюють десять сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств.
Після адміністративної реформи 2020 року Тимкове увійшло до складу Слобідської селищної громади Подільського району. Як і багато українських сіл, воно стикається з демографічними викликами: молодь виїжджає, багато чоловіків нині захищають країну.
— Ми втратили чимало молодих людей — хтось переїхав, хтось зараз на фронті. Але водночас наше село стало домівкою для шести родин переселенців, серед яких є багатодітна сім’я. Усі вони живуть у будинках, які безкоштовно надали в користування, — розповідає староста Лариса Калдар.
Попри невелику кількість населення, у Тимковому продовжують працювати фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, Будинок культури та магазини. До початку нового навчального року функціонують також гімназія і дитячий садок, хоча питання подальшої роботи навчального закладу ще остаточно не вирішене.
Для активного відпочинку жителів облаштовано два стадіони. Один із них має сучасний спортивний майданчик, інший — футбольне поле зі штучним покриттям, де регулярно проходять матчі.
Також у селі облаштовано три дитячі майданчики, а останніми роками громада висадила понад сотню дерев і декоративних кущів. Озелененням та благоустроєм займаються спільно працівники старостату, місцеві жителі й переселенці.
Доглянутими залишаються і пам’ятники воїнам Другої світової війни, і сільське кладовище — їх регулярно впорядковують силами громади.
Тимківський Будинок культури давно став не лише місцем для концертів. Тут збираються діти й дорослі, проводять репетиції, святкують, займаються творчістю та підтримують традиції, які передаються з покоління в покоління.
Особлива гордість громади — жіночий вокальний ансамбль «Чарівниця», заснований у 2018 році. Його учасниці — Надія Йовса, Олена Настасюк, Віра Мойсеєва, Наталя Решітко, Ірина Ободьонова та Ольга Гордєєва — представляють Тимкове на концертах і фестивалях, популяризуючи народну пісню.
Не меншою популярністю користується дитячий хореографічний колектив «Натхнення», який об’єднує юних мешканців села.
Будинок культури відкритий щодня. Для когось це місце репетицій, для когось — простір спілкування, а для багатьох — справжній центр життя громади.
З початком повномасштабної війни тут запрацював і волонтерський осередок.
— Разом зі старостатом ми об’єднали людей навколо спільної справи. Плетемо маскувальні сітки, готуємо домашні страви для військових, консервуємо продукти, в’яжемо теплі шкарпетки, збираємо допомогу та донатимо на потреби Збройних сил України, — розповідає Надія Йовса.
До волонтерської роботи активно долучаються і діти — вони виготовляють обереги та допомагають збирати посилки для захисників.
Та якими б складними не були часи, у Тимковому не забувають і про гостинність. Тут зустрічають хлібом-сіллю, накривають щедрий стіл і пригощають традиційними стравами. Серед них — знамениті тимківські струдлі, коржі з маком та молдавська мамалига. Її подають із бринзою, шкварками, смаженою рибою або молоком, а запивають домашнім узваром із сухофруктів.
Краєзнавиця Людмила Крисюн поділилася з читачами «Одеського життя» рецептом страви, яку в Тимковому готують уже багато поколінь.
Струдлі (струхлі)
Інгредієнти:
Спосіб приготування. Замісіть із борошна, яєць, солі та води м’яке прісне тісто. Розділіть його на невеликі кульки, кожну розкачайте у корж приблизно 20 сантиметрів у діаметрі. Змастіть олією, посипте солоним сиром, скрутіть рулетом і наріжте шматочками близько семи сантиметрів.
Картоплю наріжте великими шматками й покладіть у киплячу воду. Води має бути приблизно вдвічі більше, ніж картоплі. Коли вона стане напівготовою, додайте струдлі й варіть до готовності, не перемішуючи.
Окремо обсмажте на олії цибулю до золотистого кольору. Готову страву викладіть у велику миску, полийте гарячою цибулевою засмажкою та подавайте до столу.
Тимкове заснували на початку XVIII століття. Від самого початку це було багатонаціональне поселення, де жили українці, молдовани, поляки, румуни та росіяни.
Село розташоване за шість кілометрів від залізничної станції Слобідка на напрямку Одеса — Київ, неподалік українсько-молдовського кордону. До старостинського округу також входить село Кирилівка.
Околиці Тимкового мають не лише цікаву новітню історію, а й цінну археологічну спадщину. Біля села, а також поблизу Кирилівки, археологи виявили поселення трипільської культури, що датуються IV–III тисячоліттями до нашої ери.
Тут також знайдено залишки черняхівських поселень II–V століть нашої ери, які пов’язують із ранньослов’янським населенням цього регіону.
Читайте також:
Увечері суботи, 11 липня 2026 року, російська армія знову атакувала Одесу та Одеську область. Після… Read More
В Одесі продовжують модернізувати об’єкти теплопостачання в межах підготовки до наступного опалювального сезону. На одній… Read More
Увечері, вночі та вранці суботи, 11 липня 2026 року, російські війська масовано атакували Чорноморськ ракетами… Read More
Вибір хорошого мультфільму для дитини часто стає проблемою для батьків. На сайтах постійно спливає кричуща… Read More
Завтра, у неділю, 12 липня 2026 року, на жителів Одеси чекає тепла літня погода без… Read More
Під час ранкової ракетної атаки сьогодні, у суботу, 11 липня 2026 року, російські війська завдали… Read More
