Перші українські гроші УНР шаги показали в Одесі: як марки замінили монети

Ключові моменти:

• У 1918 році УНР випустила розмінні знаки номіналом 10 – 50 шагів для дрібних розрахунків.
• Шаги мали подвійне призначення – використовувалися і як гроші, і як поштові марки.
• На звороті містився напис: «Ходить на рівні з дзвінкою монетою».
• Сьогодні оригінали шагів можна побачити в експозиції музею «Стара Одеса».

Шаг — українська назва, а не колоніальний спадок

Щоб показати читачам рідкісний експонат і отримати фаховий коментар, ми відвідали музей особисто. Окрім інтерв’ю з Петром Манелісом, редакція опрацювала матеріали про грошову реформу 1917–1921 років, коли гривня поділялася на 100 шагів.

– Шаг – це не вигадка ХХ століття. Це слово використовувалося ще за часів Гетьманщини. Воно природне для української мови і не має стосунку до імперської традиції, — пояснює Петро Манеліс.

За його словами, у 1918 році українська влада випустила розмінні паперові знаки номіналом 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. Через нестачу металу їх друкували як марки – з перфорацією, придатні для наклеювання на конверти.

– Фактично це були перші українські “копійки”, тільки з власною назвою. І водночас – поштові марки. Такий подвійний формат був вимушеним, але дуже сучасним рішенням, – зазначає власник музею.

На фото нижче – шаги різних номіналів. Тисніть на стрілочки у галереї, щоб побачити як виглядали 20, 30, 40 та 50 шагів:

Гроші як акт незалежності

Введення гривні та шага стало не лише економічною реформою, а політичним жестом. Українська держава намагалася остаточно відірватися від імперської грошової системи та закріпити власну фінансову модель.

На звороті розмінних знаків містився напис: «Ходить на рівні з дзвінкою монетою», що офіційно прирівнювало паперовий знак до металевої монети.

– Уявіть собі: країна тільки постала, триває війна, економічна криза, а держава вже друкує власні гроші з тризубом. Це був сигнал – ми самі визначаємо правила, – каже Манеліс.

У радянський період такі артефакти фактично знищувалися, адже символи УНР трактувалися як «антирадянська пропаганда». Саме тому кожен уцілілий примірник сьогодні є рідкістю.

Чому про шаг знову говорять

Повернення історичної назви дрібної грошової одиниці — це не просто мовна зміна, а крок деколонізації фінансової термінології.

– Шаг – це буквально крок. Маленька частина вартості. Але символічно – це крок держави до себе, – підсумовує Петро Манеліс.

Шаг у поезії

Образ шага як дрібної монети й водночас символу дороги, нужди й людської праці закарбувався в українській класиці.

Тарас Шевченко, «Катерина»:

Люде добрі,
Де шлях в Московщину?
В Московщину? Оцей самий.
Далеко, небого?
В саму Москву. Христа ради,
Дайте на дорогу!

Бере ШАГА, аж труситься:
Тяжко його брати!..

Тарас Шевченко, «Мар’яна — черниця»

Діду, серце, голубчику,
Заграй яку-небудь.
Я ШАГА дам. – «Я ― черешень».
«Всього, чого треба, ―
Всього дамо… одпочинеш,
А ми потанцюєм…»

Леся Українка, «Що дасть нам силу?»:

Гаптують, шиють, і печуть, і варять,
купують, продають, про свято дбають.
Лиш той не дбає, хто ШАГА не має,
але й такий волів би заробити
гіркою працею, ніж так «не дбати».

Шаг — це не просто дрібна монета

Це крок історії, повернення власного слова, власної пам’яті й власної державності.

Сьогодні ці невеликі паперові знаки в експозиції «Старої Одеси» нагадують, що понад століття тому Україна вже мала власну валюту, власну назву дрібної монети та власний знак державності.

Там, де колись були нав’язані «рубль» і «копійка», знову постають гривня і шаг — як символи України, яка згадала себе.

Довідка «Одеського Життя»

Кав’ярня-музей «Стара Одеса» — це унікальний культурний простір, що поєднує затишну кав’ярню з експозицією історичних артефактів.

Заклад працює у форматі «живого музею», де відвідувачі можуть не лише випити кави, а й буквально доторкнутися до історії міста через антикварні речі.

Адреса: Червоний провулок, 7А (кут вул. Грецької), Одеса.
Графік роботи: Пн, Ср–Нд: 11:00–20:00; Вт: вихідний.
Телефон: +380 50 254 7474.

Раніше ми розповідали про рідкісну гравюру ХІХ століття з Парижу, на якій зображений одеський театр, якого більше немає.

Ще про альбоми одеських дам 19 сторіччя, дописи в яких були прообразом соцмереж.

Читайте також про те, що в Одесі знайшли телеграму XIX століття, яка руйнує міф про «романтичне» місто.

Фото авторки