Стрілець 23-ї окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» Національної гвардії України Артем Артюх потрапив у полон наприкінці березня 2022-го, захищаючи від ворога Маріуполь.
Свою долю з армією Артем пов’язав 2020-го, коли пішов на строкову військову службу, а невдовзі підписав контракт з національною гвардією.
23-річний воїн розповів, що з початком війни нацгвардійці відбивали атаки ворога, що висаджувався з кораблів на український берег. Під час ракетних та авіаційних обстрілів допомагали евакуювати цивільних та діставати поранених з-під завалів.
В одному з боїв сили виявились нерівними. Ще й боєприпаси закінчилися, і виснажений Артем разом з побратимами потрапив у полон. Юнака, як і всіх полонених, конвоїри спершу етапували з однієї в’язниці до іншої й щоразу нещадно били. Хлопцю добряче покалічили праву ногу. І лише із Севастополя в’язня остаточно перевели у виправну колонію №9 м. Борисоглібськ Воронезької області, де він і знаходився більше трьох років.
– У в’язниці нас було більше ста людей. Були хлопці і з моєї частини. Тюремщики з нас знущалися та принижували. Примушували співати гімн росії, вчити їхні вірші та пісні, намагалися завербувати, пропонували роботу, громадянство і постійно погрожували розстріляти, – розповів Артем Артюх. – На щастя, 6 травня нас обміняли. Усіх, хто сидів у тій колонії. Перед обміном стали краще годувати, дозволили помитися і переодягнули у чисту робу. Вже йде третій місяць, як я на волі, але й досі не віриться, що я дома, на рідній землі.
Коли з Артемом раптово перервався зв’язок, його вітчим, прикордонник Валерій Багній, який під час АТО воював під Волновахою та Бахмутом, а тепер після поранень та контузій служить в ТЦК, зумів відшукати місце перебування пасинка. Мати Людмила за роки синового ув’язнення написала йому у в’язницю сотні листів, але жоден так і не дійшов до адресата.
Після повернення в Україну нацгвардієць спершу набирався сил у санаторно-реабілітаційних центрах Полтавщини і Запоріжжя. Тепер перебуває у Києві, де лікарі намагаються вилікувати йому скалічену ногу.
У Саврані, де тепер мешкає його родина, Артема зустрічали усією громадою з короваєм, українськими стягами, квітами та подарунками. Люди не стримували сліз радості, гордості й пошани до воїна.
Окрім батьків, рідних та друзів, Артема підтримує його дівчина Ангеліна з Вінниччини, з якою юнак планує створити сім’ю.
Читайте також:
Увечері 12 липня російська армія вкотре завдала удару безпілотниками по Одеському району. У регіоні оголошували… Read More
Колишній керівник одеського «Правого сектору», а нині відомий блогер, волонтер та радник міністра оборони Сергій… Read More
На Одещині зростає кількість підприємств, які виробляють продукти харчування, напої та корми для тварин. Лише… Read More
Президент України Володимир Зеленський оголосив про зміну зовнішньополітичної та внутрішньої стратегії країни, в рамках якої… Read More
Одеситам нагадують про важливість своєчасної перевірки побутових приладів обліку газу та електроенергії. Якщо пропустити встановлені… Read More
Місце поховання небезпечних відходів виявлено на території Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за… Read More
