Куколка, ти уявляєш, яким блаженним буде наше життя після перемоги? Повернемось додому, відремонтуємо дім, заведемо собаку і будемо подорожувати Україною, – ділився з дружиною мріями Олександр Мойсеєв. Ці мрії обірвала ворожа навала.
Олександр народився у місті Балта, в сім’ї Ірини Олексіївни та Ігоря Павловича Мойсеєвих. Закінчив міську школу №3.
– Сашко навчався сумлінно, був чудовим товаришем. Завжди пунктуальний, ввічливий і відповідальний. Він із тих людей, хто веде за собою, хто не скаржиться на темряву, а запалює світло, – розповідає вчителька математики Лідія Міщук.
Строкову службу юнак проходив у військово-морських силах у Севастополі. У 2014-му підписав контракт з Державною прикордонною службою та поїхав на Донеччину боронити цілісність держави. Пізніше за ротацією служив у Подільському прикордонному загоні, де й зустрівся зі своєю Анастасією, яка стала йому дружиною і яку він ніжно звав «Куколка». Тож і побратими дали йому позивний «Куколка».
Анастасія і Олександр Мойсеєви стали на захист батьківщини з 2014-го.
– Чула, як деякі кажуть: «Пішли служити, бо гроші платять». І чомусь самі не спішать піти до війська. Не за гроші, не заради слави ми стали до лав захисників, а задля спасіння України, – каже Настя. – Нехай комусь здається, що це високі слова, але в них – суть цієї війни.
У 2023 році Олександр закінчив академію Держприкордонслужби і здобув ступінь бакалавра. Саме там, а також на війні він вдосконалив навички зі стрільби. Головний сержант Олександр Мойсеєв був у десятці кращих снайперів України. Хоча сам він казав, що до світового рейтингу йому ще далеко, але важливі цілі вражав з першого пострілу. Брав участь у боях за Донеччину, стримував наступ ворога на Харківському напрямку у Вовчанських хуторах, у Краматорську.
Йому пропонували місце служби штабним офіцером, але він відмовився.
– Як це я буду сидіти в тилу, а мої побратими будуть воювати без мене? Адже побратимство – це подана рука, вислухана сповідь, єдиний пакетик кави на трьох, останній снікерс, це «відпочинь, я підміню». Ні, я так не можу і не хочу! – казав Олександр і залишався у строю.
Перше поранення Сашко отримав, коли на початку серпня підрозділи, що дислокувалися у прикордонні південно-східної частини Донецької області, виходили із так званого «Довжанського котла».
– Цей вихід видався надзвичайно складним, оскільки включав форсування двох водних перешкод. Прикордонникам довелося діяти без прикриття, в неймовірно важких умовах, під щільним вогнем противника. Але керівники секторів і підрозділів не втратили управління й організовано вивели людей і техніку у визначений район, – так генерал армії України Микола Литвин описував один із бойових епізодів, у якому брав участь і Олександр Мойсеєв.
Передислокація підрозділів остаточно завершилася лише 8 серпня 2014 року на базі прикордонного загону в Бердянську.
Під час цієї операції загинули 10 прикордонників. Поранення різного ступеня тяжкості отримали 38 бійців, серед яких і молодший сержант Олександр Мойсеєв. Ще п’ятеро зникли безвісти.
– Із Сашком ми познайомилися у 2017 році на службі у Подільському прикордонному загоні. Через рік одружилися. У нас не було пишного весілля. Щастя любить тишу – це про нас, – ділиться спогадами Анастасія. – Він був найпрекраснішою людиною у світі! Саме з таким чоловіком нічого не страшно.
Він брався за будь-яку роботу і завжди приходив на допомогу. Як вдома, так і на службі.
– Наше спільне життя – це суцільні цікаві моменти. Нам ніколи не було сумно. Ми собі придбали мотоцикли, щоб подорожувати. Мріяли поїхати до Турції на мотоциклах. За коротку десятиденну відпустку могли гайнути у подорож рідним краєм, – ділиться Настя.
– А ще Сашко завжди любив гарно поїсти, особливо м’ясо, але сам ніколи не готував, бо знав, що його Куколка постарається, – розповідає Анастасія. – Ну а наснаги і прагнення чимось порадувати близьких йому було не займати.
Він просто так дарував квіти, робив подарунки.
З недавніх пір у Олександра з’явилось хобі – він любив точити ножі. Вдома і у побратимів, завдяки його старанням, були завжди гострі ножі.
– Ножі мають бути постійно гострими, особливо, коли ворог зазіхає на твоє, – казав він.
– Одинадцятого листопада мене викликав до себе командир і повідомив: головний сержант прикордонної служби Олександр Ігорович Мойсеєв 10 листопада 2024 року загинув смертю хоробрих при виконанні військового обов’язку, закривши собою побратимів під час ворожого артобстрілу. Світ для мене розвалився, – не стримуючи сліз каже Настя.
20 листопада Балтська громада прощалася із земляком, який поклав своє життя на вівтар перемоги.
Ім’я Олександра Мойсеєва занесено до списку Алеї героїв та до книги Героїв Балтщини.
Олександр Мойсеєв нагороджений медалями «За захист Вітчизни», «Відзнака Ради національної безпеки і оборони України», «За 10 років сумлінної служби у Державній прикордонній службі», нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону», «Учасник бойових дій».
Читайте також:
На півночі Одещини невідомі в цивільному одязі, які показали документи Головного управління розвідки, викрали військовозобов’язаного.… Read More
В ніч на 10 вересня Росія завдала масованого удару по території України з використанням дронів… Read More
В Одесі зберігається чудова погода для пляжного відпочинку, а море залишається теплим і комфортним для… Read More
Минулого тижня в медзакладах Одеси відбувся День профілактики та раннього виявлення раку шкіри. У рамках… Read More
На Соборній площі Одеси знову чути дитячий сміх. Після масштабних робіт тут запрацював оновлений дитячий… Read More
Доброго ранку, друзі! Вітаємо з середою! Тиждень наближається до екватора, та щоб він був легким… Read More
