Одеський театр Василька відвідав Миколаїв з гастролями і підписав важливий меморандум

Як влаштовані гастрольні залаштунки

Це вже не перші гастролі театру під час повномасштабного вторгнення. Минулого року вистави одеського українського театру побачили в Івано-Франківську та Рівному. Втім, навіть поїздка до найближчого сусіда – це подія та ще один крок, який було зроблено всупереч, а не завдяки. Від Одеси до Миколаєва 136 кілометрів, але коли мова йде про показ повноцінної вистави, навіть така відстань потребує кропіткої праці всіх служб обох театрів. 

Так, наприклад, декорації завантажуються ще звечора, щоб була можливість майже відразу після завершення комендантської години вирушити в дорогу, адже на монтировку сцени та всього іншого обладнання є лише декілька годин. За словами асистента режисера вистави Олександра Самусенка, візуальна простота сценічного простору оманлива, декорації важкі для перевезення та монтування – числені скрині, металеві конструкції, монітори. Саме тому вони потребують п’ятитоної вантажівки та персоналу для їх монтування. Слід за декораціями, о сьомій ранку в дорогу вирушають актори, режисер, гримери, костюмери, звукорежисери, художники по світлу та інші технічні працівники. Їхня задача – після невеликого відпочинку відпрацювати репетицію, адже нова локація – це багато дрібних нюансів, і якщо їх не пропрацювати, це може обернутися неприємними наслідками під час виступу. 

Одеський “метод” сподобався миколаївцям. Квитки, незважаючи на вищу за звичну ціну (адже це гастролі) були розкуплені – пустих місць в залі не було, а на поклоні акторів “викупали” в оваціях. До речі, у виставі в ролі Мерседес Дегас грала Тамара Лукаш, колишня актриса Миколаївського українського театру. Це був перший виступ актриси після її переїзду до Одеси. Тому привітати Тамару прийшли й колишні колеги. 

Олександр Самусенко, режисер, що супроводжував виставу відзначив, що все пройшло чудово, глядачі занурились у дію та співчували героям. А ще пощастило, що не прийшлося переривати дію через повітряні тривоги та спускатися хоч і в комфортне, але бомбосховище. 

Театр об’єднує та бореться

Але не лише за оплесками поїхали васильківці до Миколаєва. Також було підписано меморандум про співпрацю між двома культурними установами. Це вже третій український театр з якими одесити уклали подібний документ після Івано-Франківського драматичного та Рівненського академічного українського театру. Результатом таких угод стали нові вистави та гастролі. 

Ця співпраця надзвичайно важлива для всіх, адже у обласних театрів зараз надзвичайно важкі умови існування, втім як і у всієї країни. Після 24 лютого творчі колективи розпоришилися по світу: хтось опинився в евакуації, чоловіки пішли до лав ЗСУ. Більшість театрів працювали деякий час як гуманітарні та волонтерські хаби. Проте настав час виходити на сцену. І тут виявилось, що Міністерство культури не дуже переймається долею театрів – вони  залишились не лише без підтримки, а в ситуації, коли про їх існування взагалі забули. 

Саме про проблеми та способи їх вирішення говорили нещодавно в Одесі директори державних театрів Києва, Дніпра, Рівного, Херсону, Миколаєва, Івано-Франківська під час дискусії, яка була ініційована Юлією Пивоваровою, директоркою художньою керівницею одеського театра Василька. 

Так, наприклад, чоловічому складу колективів Національних театрів дають дозвіл на виїзд, на відміну від тих, хто працює в академічних або взагалі “безстатусних” театрах. Таким чином вони не мають можливість брати участь в міжнародних проєктах, фестивалях та гастролях. Існують проблеми із технічним персоналом – театри залишаються без освітлювачів, звукорежисерів, монтувальників сцени, адже знайти нових спеціалістів на ці посади із невеликою та ще й “урізаною” зарплатнею неможливо. Ще одна біда – застарілі штатні розклади не враховують сучасні реалії. Так, керівник не може прийняти на роботу спеціалістів із комунікації, смм-ників – таких посад просто не існує. Тож постійно приходиться викручуватися. Є багато бюрократичних перепон із створенням безбар’єрної середи в будівлях-пам’ятках архітектури – ветеранів із інвалідністю буде більшати і про них потрібно починати турбуватися вже зараз. 

Але одна з найголовніших проблем – це недовіра до чиновників різних рівнів. Вистава “Метод”, яку з успіхом приймали в Миколаєві була поставлена на гроші виграного Президентського гранту ще в 2021 році. Але, за словами Юлії Пивоварової театр й досі не отримав ці гроші. 

– Скоріш за все про ці 120 тисяч гривень треба забути. Казначейство не провело жодного рахунку, – говорить керівниця театру.

На жаль, описані проблеми носять системний характер й однакові як для столиці, так і для регіонів. Саме тому, дискусія дала поштовх відпрацюванню спільної позиції, створенню колективного звернення до Міністерства культури з проговоренням накопичених проблем та пропозиціями їх вирішення. 

Читайте також:

Прем’єра в Одеському українському театрі: співбесіда чи трилер? (фоторепортаж)

Фото Сергій Нікольчук, Юлія Сущенко