Ми продовжуємо розповідати про театральне життя міста під час воєнного стану. І сьогодні ми заглянемо в Одеський театр юного глядача, де нещодавно завершився 92-й сезон.
Ми сидимо в затишному театральному дворику, де ще декілька днів тому стояла сцена і проводилися творчі майстерні для дітей. Під пильним поглядом Шекспіра ми говоримо з директором-художньою керівницею театру Оксаною Бурлай-Пітеровою про те, як пережив театр черговий вимушений простій, як змінився колектив та репертуар за цей короткий строк, та про плани на майбутнє.
«Такого сезону в нас ще не було»,
– говорить керівниця театру.
І ця фраза стосується не лише воєнного стану, страху бомбардувань та переживань за життя близьких. Війна загострила й інші почуття. Одесити, як це не парадоксально звучить стали більше ходити в театр. Остання вистава сезону, «Лісова пісня» за Лесею Українкою в постановці херсонського режисера Сергія Павлюка, пройшла з аншлагом, незважаючи на те, що глядачі вимушені були чекати на закінчення повітряної тривоги.
«У нас багато молоді, тих, хто щойно-щойно розпочав розуміти професію. І так цікаво за ними спостерігати, як вони дорослішають і зростають як професіонали. Більшість з наших акторів залишились в Одесі і це дуже цінно для мене. На щастя, жодна тривога не застала артистів саме на сцені – лише до або по закінченню вистав. І можливість молодих акторів швидко переключитися на роль відразу після обстрілів викликає суцільну повагу. «Ви мої герої!», говорю я їм кожного разу. Війна стала для всіх найкращим вчителем. В колективі немає непорозумінь щодо повного переходу на українську або репертуарної політики – всі працюють на Перемогу»,
– констатує директорка.
В театрі впевнені, волонтерство – це не лише закупівля техніки військовим та продуктів нужденним. Емоційний стан, особливо дітей, також потребує постійної підтримки. Саме тому з перших днів агресії артисти вирішили проводити онлайн зустрічі із глядачами – вони читали казки та вірші в інстаграмі, втілили декілька поетичних акцій, на сторінці у Facebook транслювали читання п’єс, виїжджали в бомбосховища із виставою для самих маленьких. Саме там стало зрозумілим, як діти скучили за театром, як це їм потрібно.
Як тільки дозволили працювати – колектив вийшов на сцену з читаннями, літературно-музичними вечорами. Спочатку шукали щось актуальне, те що відкликається саме тут та зараз. Потім зрозуміли, що треба трохи заспокоїтися, та зібрали в єдину композицію пісні, вірші, сцени з вистав, нариси… I вийшло дуже потужно. Люди плакали, розмовляли, ділилися переживаннями і довго не могли розійтися після закінчення.
За декілька днів до 24 лютого в Києві мало відбутися засідання щодо надання театру статусу Академічного. Але на жаль, не встигли. Тим не менш, колектив не планує зупинятися на досягнутому. Театр бачать і чують, лунають подяки та слова підтримки із дитячих театрів інших країн, сюди приходять старі та й нові глядачі.
Вселяє оптимізм і той факт, що нещодавно знову повернулися до питання реконструкції театру, яка мала розпочатися цього року.
«Ми стали професійними, загартованими і дуже дуже творчими. Нинішні обставини, вони дають нам вибух творчості, креативу, бажання щось робити задля Перемоги»
Фото з Facebook-сторінки театру
Після складної зими та посухи в окремих районах на Одещині розпочалася жнивна кампанія. Аграрії вже… Read More
Ворожа атака на півдні Одеської області спричинила пожежу на стоянці вантажного транспорту. Після удару загорілися… Read More
На саміті ЄС після тривалих дебатів із підсумкового документа прибрали формулювання про прискорення вступу України… Read More
Під час виходу з українських портів два іноземні судна опинилися під атакою ворожих дронів. Один… Read More
Президент України заявив про прагнення завершити війну до зими та попросив новий пакет підтримки для… Read More
Скандал в Одеській області змусив Міністерство оборони провести службові перевірки в усіх територіальних центрах комплектування.… Read More
