Ми продовжуємо розповідати про театральне життя міста під час воєнного стану. І сьогодні ми заглянемо в Одеський театр юного глядача, де нещодавно завершився 92-й сезон.
Ми сидимо в затишному театральному дворику, де ще декілька днів тому стояла сцена і проводилися творчі майстерні для дітей. Під пильним поглядом Шекспіра ми говоримо з директором-художньою керівницею театру Оксаною Бурлай-Пітеровою про те, як пережив театр черговий вимушений простій, як змінився колектив та репертуар за цей короткий строк, та про плани на майбутнє.
«Такого сезону в нас ще не було»,
– говорить керівниця театру.
І ця фраза стосується не лише воєнного стану, страху бомбардувань та переживань за життя близьких. Війна загострила й інші почуття. Одесити, як це не парадоксально звучить стали більше ходити в театр. Остання вистава сезону, «Лісова пісня» за Лесею Українкою в постановці херсонського режисера Сергія Павлюка, пройшла з аншлагом, незважаючи на те, що глядачі вимушені були чекати на закінчення повітряної тривоги.
«У нас багато молоді, тих, хто щойно-щойно розпочав розуміти професію. І так цікаво за ними спостерігати, як вони дорослішають і зростають як професіонали. Більшість з наших акторів залишились в Одесі і це дуже цінно для мене. На щастя, жодна тривога не застала артистів саме на сцені – лише до або по закінченню вистав. І можливість молодих акторів швидко переключитися на роль відразу після обстрілів викликає суцільну повагу. «Ви мої герої!», говорю я їм кожного разу. Війна стала для всіх найкращим вчителем. В колективі немає непорозумінь щодо повного переходу на українську або репертуарної політики – всі працюють на Перемогу»,
– констатує директорка.
В театрі впевнені, волонтерство – це не лише закупівля техніки військовим та продуктів нужденним. Емоційний стан, особливо дітей, також потребує постійної підтримки. Саме тому з перших днів агресії артисти вирішили проводити онлайн зустрічі із глядачами – вони читали казки та вірші в інстаграмі, втілили декілька поетичних акцій, на сторінці у Facebook транслювали читання п’єс, виїжджали в бомбосховища із виставою для самих маленьких. Саме там стало зрозумілим, як діти скучили за театром, як це їм потрібно.
Як тільки дозволили працювати – колектив вийшов на сцену з читаннями, літературно-музичними вечорами. Спочатку шукали щось актуальне, те що відкликається саме тут та зараз. Потім зрозуміли, що треба трохи заспокоїтися, та зібрали в єдину композицію пісні, вірші, сцени з вистав, нариси… I вийшло дуже потужно. Люди плакали, розмовляли, ділилися переживаннями і довго не могли розійтися після закінчення.
За декілька днів до 24 лютого в Києві мало відбутися засідання щодо надання театру статусу Академічного. Але на жаль, не встигли. Тим не менш, колектив не планує зупинятися на досягнутому. Театр бачать і чують, лунають подяки та слова підтримки із дитячих театрів інших країн, сюди приходять старі та й нові глядачі.
Вселяє оптимізм і той факт, що нещодавно знову повернулися до питання реконструкції театру, яка мала розпочатися цього року.
«Ми стали професійними, загартованими і дуже дуже творчими. Нинішні обставини, вони дають нам вибух творчості, креативу, бажання щось робити задля Перемоги»
Фото з Facebook-сторінки театру
На тлі зростання кількості атак та складних зимових умов в Одесі відбулася зустріч міської влади… Read More
Пасажири повідомляють про перебої в роботі соціальних маршрутів і трамваїв на кінцевій зупинці біля вокзалу… Read More
В Одеській області енергетики у цілодобовому режимі усувають наслідки негоди. Паралельно з відновлювальними роботами в… Read More
Масштабна аварія, яка залишила українців без світла кілька днів тому, могла мати зовнішні причини. Експерти… Read More
З 2 по 6 лютого 2026 року в Одесі стартує Тиждень профілактики та раннього виявлення… Read More
Доброго ранку, Одесо! Отже, за вікном мороз, у голові понеділок, зате одеський гумор, як і… Read More
