Одеський театр юного глядача під час воєнного стану: що змінилося? (відео)

Ми сидимо в затишному театральному дворику, де ще декілька днів тому стояла сцена і проводилися творчі майстерні для дітей. Під пильним поглядом Шекспіра ми говоримо з директором-художньою керівницею театру Оксаною Бурлай-Пітеровою про те, як пережив театр черговий вимушений простій, як змінився колектив та репертуар за цей короткий строк, та про плани на майбутнє.

Війна – найкращий вчитель

«Такого сезону в нас ще не було»,

– говорить керівниця театру.

І ця фраза стосується не лише воєнного стану, страху бомбардувань та переживань за життя близьких. Війна загострила й інші почуття. Одесити, як це не парадоксально звучить стали більше ходити в театр. Остання вистава сезону, «Лісова пісня» за Лесею Українкою в постановці херсонського режисера Сергія Павлюка, пройшла з аншлагом, незважаючи на те, що глядачі вимушені були чекати на закінчення повітряної тривоги.

«У нас багато молоді, тих, хто щойно-щойно розпочав розуміти професію. І так цікаво за ними спостерігати, як вони дорослішають і зростають як професіонали. Більшість з наших акторів залишились в Одесі і це дуже цінно для мене. На щастя, жодна тривога не застала артистів саме на сцені – лише до або по закінченню вистав. І можливість молодих акторів швидко переключитися на роль відразу після обстрілів викликає суцільну повагу. «Ви мої герої!», говорю я їм кожного разу. Війна стала для всіх найкращим вчителем. В колективі немає непорозумінь щодо повного переходу на українську або репертуарної політики – всі працюють на Перемогу»,

– констатує директорка.

Театральне волонтерство

В театрі впевнені, волонтерство – це не лише закупівля техніки військовим та продуктів нужденним. Емоційний стан, особливо дітей, також потребує постійної підтримки. Саме тому з перших днів агресії артисти вирішили проводити онлайн зустрічі із глядачами – вони читали казки та вірші в інстаграмі, втілили декілька поетичних акцій, на сторінці у Facebook транслювали читання п’єс, виїжджали в бомбосховища із виставою для самих маленьких. Саме там стало зрозумілим, як діти скучили за театром, як це їм потрібно.

Як тільки дозволили працювати – колектив вийшов на сцену з читаннями, літературно-музичними вечорами. Спочатку шукали щось актуальне, те що відкликається саме тут та зараз. Потім зрозуміли, що треба трохи заспокоїтися, та зібрали в єдину композицію пісні, вірші, сцени з вистав, нариси… I вийшло дуже потужно. Люди плакали, розмовляли, ділилися переживаннями і довго не могли розійтися після закінчення.

Ми тримаємось!

За декілька днів до 24 лютого в Києві мало відбутися засідання щодо надання театру статусу Академічного. Але на жаль, не встигли. Тим не менш, колектив не планує зупинятися на досягнутому. Театр бачать і чують, лунають подяки та слова підтримки із дитячих театрів інших країн, сюди приходять старі та й нові глядачі.

Вселяє оптимізм і той факт, що нещодавно знову повернулися до питання реконструкції театру, яка мала розпочатися цього року.

«Ми стали професійними, загартованими і дуже дуже творчими. Нинішні обставини, вони дають нам вибух творчості, креативу, бажання щось робити задля Перемоги»

«Одеське життя» про театральне життя міста:

• Ми можемо лише тішити: Одеська Музкомедія готується до відкриття сезону (фото);
• В Одеському українському театрі готують прем’єру із глядачами на сцені (відео, фото);
• Одеська Опера: соліст Василь Навротський відзначив 50-річний творчий ювілей (відео).

Фото з Facebook-сторінки театру