Півтора місяця страху: як більшовики перетворили Одесу на зону терору

Ключові моменти:

• Одеська радянська республіка проіснувала лише півтора місяця — з кінця січня до березня 1918 року.
• Встановлення радянської влади супроводжувалося артобстрілами міста, масовими репресіями та розгулом злочинності.
• Терор і хаос у місті стали однією з причин швидкого падіння республіки та прихильного ставлення одеситів до австро-німецького наступу.

22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ухвалила IV Універсал, яким проголосила повну незалежність Української Народної Республіки. До її складу увійшли дев’ять губерній колишньої Російської імперії, серед яких була й Херсонська губернія з Одесою.

Проте проголошення незалежності не означало негайного встановлення контролю над усією територією. Уже за кілька днів після цього більшовицькі сили почали активні дії проти української влади на півдні.

Як Одеса опинилася під ударами власних гармат

26 січня 1918 року в Одесі спалахнуло збройне повстання, організоване більшовиками за підтримки частини лівих політичних сил. Уже наступного дня повстанці взяли під контроль ключові об’єкти міської інфраструктури — штаб військового округу, вокзал, пошту, телеграф і телефонну станцію, після чого оголосили про встановлення радянської влади.

Втім, утримати місто одразу не вдалося. 28 січня вірні Центральній Раді військові частини та юнкери перейшли в наступ, відбили вокзал і почали витісняти повсталих із центру Одеси. Ситуація різко змінилася 29 січня, коли на бік більшовиків стали кораблі Чорноморського флоту — броненосці «Синоп», «Ростислав» та крейсер «Алмаз».

З моря місто зазнало артилерійських обстрілів, які накрили вокзал і прилеглі квартали. Зі свого боку більшовики застосували бронепоїзд для контратак з району станції Одеса-Товарна. Протистояти важкій артилерії українські сили не змогли, і 30 січня повстанці повернули втрачені позиції, відтиснувши юнкерів і гайдамаків до околиць міста.

31 січня бойові дії припинилися. В Одесі було проголошено створення Одеської радянської республіки. Головою Ради народних комісарів став Володимир Юдовський, а збройні сили очолив Михайло Муравйов — один із ключових діячів радянського наступу в Україні.

Того ж дня в місті відбувся спільний похорон загиблих з обох сторін конфлікту. На Куликовому полі в братській могилі поховали 119 осіб, ще майже 360 були поранені під час боїв.

Розстріли, кримінал і страх: чим обернулася нова влада

Після встановлення радянської влади Одеса швидко занурилася в атмосферу страху. На броненосці «Синоп» більшовики облаштували плавучу в’язницю, а на крейсері «Алмаз» діяв так званий революційний трибунал. Заарештованих «ідеологічних ворогів» часто розстрілювали без суду. За різними даними, за півтора місяця існування республіки було страчено до 400 офіцерів та противників більшовицької влади.

Паралельно в місті різко зросла злочинність. Пограбування, вбивства та мародерство стали майже буденним явищем. Кримінальні угруповання фактично не конфліктували з новою владою, а подекуди навіть публічно декларували підтримку радянського режиму, обіцяючи грабувати лише «заможних». Насправді ж від насильства потерпали всі верстви населення.

Не цуралися кримінальних методів і самі більшовики. Відомий випадок, коли вони взяли в заручники десятки заможних одеситів і звільнили їх лише після сплати значного викупу.

Усе це призвело до того, що місцеві мешканці дедалі прихильніше ставилися до наступу австро-німецьких військ. У березні 1918 року союзні сили майже без бою увійшли до Одеси, і 13 березня Одеська радянська республіка припинила своє існування, залишившись в історії як короткий, але надзвичайно кривавий епізод.

Читайте також:

• Одеський історик розвінчав 12 найпопулярніших міфів про місто (Частина перша)
• Одеський історик розвінчав 12 найпопулярніших одеських міфів (частина друга) (відео)