Одесит керував розвідкою УНР

Народився Всеволод Юхимович в Одесі і був хрещений у Петропавлівській церкві на Молдаванці. Він вступив до Одеської юнкерської школи, потім закінчив Київське військове училище, а 1914 року — академію генерального штабу Російської імперії.

Після цього він повернувся до Одеси, де служив у 59-му піхотному Люблінському полку. Коли почалася Перша світова війна, у складі цього полку вирушив на фронт. У боях проти австро-угорців, які проходили на Галичині, Змієнка був поранений, і за виявлену хоробрість нагороджений Георгіївським хрестом і Георгіївською зброєю.

Після поранення він обіймав керівні посади у штабах російської армії. А коли почалася революція 1917 року, підполковник Змієнко поставився до неї з розумінням, бо побачив можливість відродження незалежної України.

У 1917 році Змієнко повернувся до Одеси, де відіграв ключову роль у формуванні українських військових сил з числа курсантів Одеської юнкерської школи. Також завдяки його зусиллям було створено Одеську гайдамацьку дивізію військ Української Центральної Ради, де він обіймав посаду начальника штабу. Її курені квартирували на 5 станції Великого Фонтану.

Під час наступу Денікіна на Одесу Змієнко особисто керував діями гайдамаків. Виводячи за наказом Директорії УНР війська під Роздільну, Змієнко не знав, що бачить Одесу востаннє.

У 1920-1930-х роках Всеволод Змієнко працював в уряді УНР у вигнанні і обіймав посаду голови розвідувальної спецслужби. Помер він у жовтні 1938 року у Варшаві, а ховали його під пісню січових стрільців «Чуєш, брате мій…».

Ірина СОРОКІНА

Джерела: відеоматеріали Одеського відділення Інституту національної пам’яті України та uk.wikipedia.org.

Читайте також:

• Рух скаутів: як це було в Одесі?
• Одесит Михайло Бондаревський: полковник та військовий дипломат УНР