Ключові моменти
- На даху облаштовано понад 70 квадратних метрів зеленої покрівлі.
- У саду ростуть гранати, виноград, інжир, дерева та троянди.
- Озеленення покращило теплоізоляцію і зменшило перегрів квартири.
- Система використовує дощову й повторно очищену побутову воду.
Зелені покрівлі сьогодні входять до переліку рішень, які рекомендують для адаптації міст до зміни клімату. Їхню ефективність у зменшенні перегріву будівель, накопиченні дощової води та розвитку міського біорізноманіття підтверджують рекомендації Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP), Європейської комісії та Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо розвитку стійких міст. Саме тому досвід одесита Сергія Чорного цікавий не лише як особиста історія, а й як приклад практичного використання принципів екологічної урбаністики у звичайній багатоповерхівці.
Як з’явилася ідея саду на даху одеської багатоповерхівки?
Його часто запитують, навіщо він усе це робить. Адже простіше залишити дах таким, як є: бетон, руберойд, спека влітку й холод взимку. Але Сергій Чорний дивиться на це зовсім інакше. За дев’ять років на звичайному даху одеської багатоповерхівки з’явилися виноградник, гранати, троянди, пасіка і навіть власна маленька екосистема. А почалося все з кількох кущів седуму, привезених із берегів Південного Бугу.
Це дах будинку на вулиці Князя Володимира Великого (колишня Добровольського), 130 – на звичайній одеській багатоповерхівці ростуть гранати, виноград, інжир, абрикоси, троянди й навіть живуть бджоли. Автор цієї екосистеми – Сергій Миколайович Чорний – директор комунального закладу позашкільної освіти «Афаліна» і голова місцевого ОСББ.
Сергій Чорний закінчив хімічний факультет Одеського університету імені Мечникова, відділення біохімії, а згодом очолив заклад, який колись був станцією юних натуралістів, а нині працює як екологічний центр для дітей.
Ще з кінця 1990-х років він займався акваріумами та фітостінами. Починав з кількох акваріумів на Одеському припортовому заводі, а згодом один із його акваріумів навіть потрапив до сотні найкращих у світі на міжнародному конкурсі в Японії.
Тому дах на Князя Володимира Великого став не випадковою забаганкою, а продовженням усього, чим Сергій Миколайович займався багато років.
Три типи зелених покрівель: як влаштований міський сад
На цьому даху він показує одразу три типи зелених покрівель.
Найпростіша – екстенсивна. Це тонкий шар ґрунту і невибагливі седуми, які виростають заввишки лише кілька сантиметрів. Їх не треба регулярно поливати, обрізати чи підживлювати. Вони просто ростуть і виконують свою роботу: зменшують нагрівання даху.
Другий тип – інтенсивна зелена покрівля. Тут уже шар землі може сягати десятків сантиметрів, а отже, можна висаджувати не лише трави, а й кущі, виноград, дерева. Такий дах потребує догляду, поливу, уваги, але й віддячує зовсім по-іншому – стає захистом від спеки.
Третій варіант – рослини в контейнерах. Саме з такої ідеї, по суті, все й почалося.
У 2010 році Сергій Чорний був у Парижі. На одній із висотних будівель він побачив дах, перетворений на зону відпочинку. У місті, де земля дорога, а вільного простору мало, дах став ще одним поверхом життя. Ця думка зачепила.
А коли Сергій Миколайович возив школярів на Південний Буг, у район Мигії, до гранітних берегів, він побачив, як у тріщинах великих гранітних валунів на тонкому шарі природного грунту ростуть рослини. Сергій Чорний подумав: якщо седуми можуть виживати на граніті, чому б їм не вижити на даху?
Перший експеримент був зовсім невеликим. Він зробив короб приблизно метр на метр, насипав туди шар землі завглибшки кілька сантиметрів і посадив седуми, привезені з Південного Бугу. Полив один-два рази – і почав спостерігати.
Теплоізоляція та зниження рівня шуму: навіщо одеситам сад на даху
Минув рік, другий, третій. Вони не просто вижили – вони почали розростатися. Спочатку на даху були лише седуми. Потім землі стало більше, шар ґрунту піднявся приблизно до двадцяти сантиметрів, і Сергій Миколайович почав пробувати інші рослини. Так тут з’явився дівочий виноград, потім виноград Віча, який сам піднімається вгору фасадом. Пізніше з’явився і справжній виноград, що дає плоди – сорти «Подарунок Запоріжжю» та «Плевен». Коли хтось дивувався, як виноград може рости на даху, без звичної глибокої землі, він відповідав із посмішкою: «Захочеш жити – не так розкорінишся».
Поступово зелена зона розширювалася. Землю Сергій Миколайович носив і привозив роками. Каже, що якщо скласти все разом, то вийде приблизно п’ять кубометрів ґрунту – майже цілий КамАЗ.
Сергій Чорний говорить про дах як про маленьку відповідь на велику міську проблему: через дороги, асфальт, бетон місто перегрівається, повітря стає важчим, квартири на верхніх поверхах розжарюються, а кондиціонери працюють майже без зупинки.
Але тепер приблизно 70 квадратних метрів даху звичайної багатоповерхівки на селищі Котовського повернулися до природи. Тут є земля, рослини. Є тінь і волога. Є додаткова теплоізоляція, менше шуму. І є відчутна різниця для тих, хто живе під звичайним дахом.
Сергій Чорний згадує, що раніше влітку кондиціонер у квартирі працював без зупинки місяць-півтора. Цього ж року до початку липня його ще не вмикали взагалі.
Несподіваний мешканець саду на даху
Сусіди теж поступово втягнулися в цю історію. На майданчику чотири квартири, і три з них постійно користуються дахом. Одна із сусідок, тітка Валя, якось сказала Сергію:
– Мені скоро сімдесят.
Він почав її вітати, але вона зупинила:
– Ні, я не про це. Я хочу посадити сім кущів троянд.
І посадила. Просто над своєю квартирою, у відрах. Потім додала ще кілька кущів.
Валентина помітила, що на даху в Сергія вже ростуть абрикоси й персики, хоча на дачі того року їх не було. І теж почала садити.
Сергій Чорний використовує і харчові відходи для ґрунту. Так утворюється природне добриво. Одного разу Сергій звернув увагу, що серед рослин почали проростати якісь невідомі кущі. Згодом він зрозумів – це гранати, що проросли з кісточок.
Дикі гранати навіть дали плоди – великі, грамів по 400, але вони були надто кислі. Тоді Сергій Миколайович купив два сортові гранати. І вже торік на одному з них було понад тридцять плодів. Пізніше посадили яблуні, черешню, грушу.
За дев’ять років він продумав тут майже все. Найбільший ворог саду – вітер. Зате з поливом проблем давно немає.
Система працює одразу на трьох джерелах води:
- Дощова вода. Із даху вона збирається у трьохсотлітрову бочку, а звідти насосом подається до басейну. Колись, коли пляжі були закриті, саме в цьому басейні купалися онуки. Тепер там плавають декоративні риби.
- Звичайний крапельний полив від водопроводу.
- Повторне використання побутової води.
– Навіть вода тут отримує друге життя, – говорить Сергій Миколайович.
Так само, як і майже все на цьому даху.
А ще тут оселилися комахи, почали гніздитися птахи, з’явилися богомоли, прилетіли бджоли.
Як дах перетворився на зону відпочинку для сусідів
Так на даху звичайної одеської багатоповерхівки з’явився справжній сад.
– Дах повністю захищений – безпека є надважливим фактором. Тут постійно гуляють наші онуки. Тут діти росли, бігали між деревами. Тут вони чекали, коли достигне виноград, і вперше куштували інжир просто з дерева. І, здається, зовсім не помічали, що знаходяться на висоті.
Зараз тут росте близько тридцяти видів дерев і кущів. Увечері сюди виходять сусіди, приходять діти, збирається родина. І дах перетворюється на зону відпочинку.
За ці роки Сергій Чорний неодноразово чув запитання, навіщо він витрачає стільки сил на цей дах. Сам Сергій Миколайович переконаний, що міста забрали у природи занадто багато. І якщо є можливість повернути хоча б невелику її частину, то це варто зробити.
Звідси добре видно багатоповерхівки, розпечені дахи, дороги й подвір’я. І лише ця зелена оаза посеред Одесі ніби нагадує, що природа нікуди не зникає, якщо їй дати хоча б невеликий шанс.
Читайте також:
