Маркіз де Кюстін: у позаминулому столітті він побував у… путінській Росії

У гості до царя заради короля

«Кругла» дата: у березні 1790 року, тобто 235 років тому народився маркіз Астольф Луї Леонар де Кюстін – французький письменник та мандрівник. «Ну так, що, криза жанру, писати більше нема про кого? – проворчить хтось. – Ще про маркіза Карабаса розкажи і про Кота у чоботях…»

Ні, співгромадяни, Кюстін цей був не звичайним мандрівником: він мандрував у часі. Так-так, він ще за життя здобув світову популярність, видавши свої записки про росію, яку відвідав у 1839 році.

Читайте також: Одеська вулиця тепер носить ім’я турецького географа і мандрівника

Акцентую: тоді, у 1839 році він описав ПУТІНСЬКУ, сьогоднішню росію! Так, ця країна не змінюється: маркіз відвідав її за царювання Миколи Першого. А ось, що багато десятиліть потому у вступі до підручника з історії для кадетських корпусів написав теж Микола, але вже Другий: «Росія – країна не землеробська і не торгова, а військова. Її покликання – бути грозою світу і збирати народи під своїм крилом». А хіба зараз, більш як століття потому, вона не загрожує всьому світу?!

До росії маркіз побував у Швейцарії, Англії, Шотландії, Італії, Іспанії, став майстром дорожніх нарисів. Про його рівень говорить коло його контактів: у Кюстина були чудові стосунки з Гете, Теофілем Готьє, Стендалем, Шатобріаном, Шопеном, Бальзаком.

Батько і дід Кюстина були переконаними монархістами, за що й розпрощалися з головами на гільйотині. І ось влітку 1839 року маркіз на запрошення Миколи Першого прибув у максимально монархічну росію, за його словами, «шукати доводи проти республіки». У нього – відомого в Європі автора – були серйозні рекомендації, і його першим ділом ощасливив аудієнцією сам імператор.

Багато рук і ніг, а голова одна

Пожив маркіз у Петербурзі, потім поїхав до Сергієва Посада, Ярославля, Нижнього Новгорода. Додому він повернувся хай не республіканцем, але вже точно – затятим викривальником абсолютної монархії, усі «принади» якої він споглядав під час цієї мандрівки.

Вас зацікавить: Панамський канал: як США добиваються виконання своїх бажань

Його книга «Росія у 1839 році» побачила світ у 1842 році. І ось її лейтмотив – в одній фразі: «Серед цих людей, позбавлених радості дозвілля та свободи, бачиш лише тіла без душі та здригаєшся від думки, що на таку велику кількість рук і ніг є лише одна голова». А ХІБА СЬОГОДНІ НЕ ТАК?

Абсолютизм може погубити росію, зробив у книзі висновок Кюстін, проаналізувавши російські порядки і звичаї. І представив у своїй книзі безліч виправданих прогнозів про майбутнє росії та її плачевні взаємини з європейськими державами.

Приміром, лише десятиліття минуло після виходу його книги, а в Криму почалася російсько-турецька війна. І цивілізований Захід опинився в окопах разом із Туреччиною, а не з росією. А ХІБА СЬОГОДНІ НЕ ТАК?

Раби прийшли визволяти вільних

Як стверджує маркіз, наріжні камені росії тієї епохи це «деспотизм», «фальш» і «брехня». Деспотизм небезпечний для сусідніх країн, він породжує загарбництво, адже невдоволення підданих деспот «лікує» зовнішніми завоюваннями. А ХІБА СЬОГОДНІ НЕ ТАК?

По темі: Перша соціалістична війна: бої за острів Даманський і російське вторгнення в Україну

Правий був маркіз, як у воду дивився: невдовзі в Європі розпочалася «Весна народів» – низка революційних подій у різних країнах (1848–1849 рр.). У цьому потоці новизни, прогресу, декларування нової влади росія майстерно заробила собі ганебне прізвисько «жандарм Європи».

Росія наскрізь просякнута брехнею, стверджує Кюстін. Деспотизм у поєднанні з мімікрією (спробою «косити» під цивілізованість) приводять до брехливості, яку Кюстін назвав основною російською характеристикою: «там умілі в брехні й природні у фальші». А ХІБА СЬОГОДНІ НЕ ТАК? Саме так!

Маркіз у 1839 році назвав росіян «рабами, які запаморочилися від рабства». І ось вам 2022 рік, окупований росіянами мій рідний Херсон. На самому початку загарбники антиросійські маніфестації в центрі міста ще не розганяли, вони декларували, що, мовляв, прийшли визволяти херсонців із рабства нацистів. І мені запам’яталася картонка в руках однієї літньої жінки зі словами: «Раби прийшли визволяти вільних із рабства»… Як кажуть, ні додати, ні відняти…

Перше видання цієї книги у Франції було аж ніяк не дешевим – 30 франків. Але воно розлетілося, як гарячі пиріжки. Згодом її передрукували в безлічі країн, багатьма європейськими мовами. За життя маркіза (до 1857 р.) було продано небувалу на ті часи кількість – 200 тисяч примірників. Так, європейцям багато чого було шокуюче цікаво дізнаватися: «росіяни надто мало дбають про те, щоб бути цивілізованими, і більше про те, щоб змусити нас повірити, що вони такими є. Поки ця хвороба суспільного марнославства роз’їдає їх серця і спотворює їхній розум, у них буде кілька вельмож, які зможуть зображати елегантність для себе і для нас, але залишатимуться варварами в душі. Але, на жаль, ці дикі знайомі з вогнепальною зброєю». А ХІБА СЬОГОДНІ НЕ ТАК?

Поклоніння фальшивим святим

Або ось ще: «В одній із кімнат будиночка Петра I, що служила царю столярною майстернею, облаштовано каплицю. Росіяни охоче перетворюють своїх правителів на святих. Вони отримують задоволення, надаючи чудовиським рисам своїх володарів благодатну силу покровителів, і намагаються захистити вірою жахи своєї історії. Ще один російський герой – Олександр Невський, зразок корисливості, який не був мучеником ні доброчесності, ні щедрості. Національна церква канонізувала цього князя, винахідливість якого перевищувала героїзм». Хіба не правда?!

«Прочитав книгу Кюстина. Багато жахливої правди про Росію… За зображення дій деспотизму… я готовий вклонитися йому до ніг», – це думка історика Михайла Погодіна (з ним Микола I нерідко обговорював російське минуле). Звісно, думки різнилися: знаменитий поет Василь Жуковський назвав Кюстина собакою.

Хто б сумнівався: у росії книга одразу ж стала табу, але контрабандно завезені примірники туди потрапили. Письменник та філософ Олександр Герцен назвав її «найзахоплюючою та найрозумнішою книгою, написаною про Росію іноземцем». А що, справді толково маркіз підмітив: «У росії монарх може бути улюблений народом, навіть якщо він дешево цінує людське життя», «У росії єдиний дозволений шум це крики захоплення». А ХІБА СЬОГОДНІ НЕ ТАК?

Що показово, в СРСР лише в 1930 році опублікували майже втричі скорочений текст книги маркіза. Там практично залишилися тільки «наїзди» на Миколу I та російську «верхівку». З авторського тексту були викреслені всі, що «червоною лінією» проходили через всю його книгу – думки про згубність режиму одноосібної влади. А ХІБА СЬОГОДНІ НЕ ТАК на цій території під назвою «росія»?

Маркіз Астольф Луї Леонар де Кюстін залишив цей світ у 1857 році. На превеликий жаль, життя з роками не зводило «нанівець» ті негативні характеристики, які він передбачливо дав тодішній росії. Путінський режим не просто успадкував всю підмічену маркізом мерзоту, він її ще й гіперболізував. Ну і хто після цього буде сперечатися з моїм твердженням, що Кюстін був мандрівником у часі? Отож-то…

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса