Статті

Любашівці — 233: як сьогодні живе ковбасна столиця з давнім турецьким корінням

Поселення Любашівка виникло на землях, підпорядкованих Оттоманській імперії, неподалік витоків річки Чичиклії («Долина троянд»). Глинобитні мазанки поселенці спершу облаштували обабіч балки Довгенької, багатої на степові джерела, назвавши сільце Довгеньким. Згодом козаки перейменували його на Чорноморське.

Отакі поселення на берегах байраків і річок Одещини організовувалися на принципах «займанщини». З цього приводу була популярна приказка: «Що не байрак, то козак, що не ярок – то гайдамачок».

Вперше про козацьке село Довгеньке-Чорноморське згадується у XVIII столітті. В державному акті початку ХІХ століття воно вже значиться як Любашівка — володіння сотника Демида і поручика Тараса Васильєвих, дітей Любашських, а також сотника Данила Павлюка. Неподалік ташувалися хутори Софіївка і Миколаївка, що стали згодом мікрорайонами селища.

Проте задовго до офіційної дати заснування на Одещині Любашівки тут жили піддані турецького султана: українці, турки, татари, волохи (молдавани), євреї, вірмени.

Красномовно повідають про життя предків любашівчан експонати народного історико-краєзнавчого музею, з великою любов’ю виплеканого краєзнавцем Юзефом Клейманом у 1982 році.

Церкву знищували динамітом

У 1811 році містечко прикрасила кам’яна Михайлівська церква, зведена коштом поміщика Василя Любинського.

Швидкий розвиток волосного центру Ананьївського повіту Херсонської губернії почався наприкінці ХІХ століття у зв’язку з будівництвом залізниці Балта-Ольвіопіль. 1868-го було споруджено степову залізничну станцію, що дозволило землевласникам відвантажувати вирощене збіжжя.

З плином часу стародавня архітектура була понищена. Не збереглася і сакральна споруда, яку запопадливі чиновники знищили з допомогою динаміту наприкінці 70-х.

Провели газ за… ковбасу

За легендами, кілька століть тому чумаки перед небезпечною подорожжю Диким полем завбачливо запасалися ковбасою саме у Любашівці.

Смачний харч складали у бочки і заливали смальцем. Повертаючись назад, вони розраховувалися з місцевими негоціантами сіллю та іншим крамом, що значно сприяло розвитку містечка. При «союзі» місцеві чиновники, завдячуючи саме копченій ковбасі та балику, вирішили питання газифікації Любашівщини. Із започаткуванням 2013 року фестивалю-ярмарку «Новий Любашівський базар» задля відродження гастрономічних традицій, збереження та розвитку національних ремесел та промислів домашня ковбаса визнана брендом Любашівщини.

Офіційний статус столиці української ковбаси Любашівка підтвердила 2021-го, встановивши на ковбасному фестивалі національний рекорд. З нарізки домашньої копченої ковбаси була викладена найбільша карта України розміром 2,9 на 1,87 метра та вагою 25 кілограмів.

Опісля перемоги над рашистами мистецько-гастрономічний фестиваль знову зашумить на старовинному чумацькому шляху, дивуючи гурманів новими рекордами.

Читайте також:

Юрій Федорчук

Народився в селі Острожани Жашківського району Черкаської області. Свою трудову біографію розпочав у 1977 році рибалкою на підприємстві «Гірський Тікич» (Черкащина). Працював формувальником на Київському заводі залізобетонних виробів. Був учасником бойових дій в ДРА (Афганістан). Після здобуття вищої освіти в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті почав працювати у журналістиці. Був власкором газети «Одеські вісті». За плідну журналістську діяльність відзначений Почесними відзнаками та грамотами. Лауреат премії ім. Р.М. Палецького, лауреат Всеукраїнської премії ім. С.І. Олійника, лауреат конкурсу «Українська мова - мова єднання».