Поселення Любашівка виникло на землях, підпорядкованих Оттоманській імперії, неподалік витоків річки Чичиклії («Долина троянд»). Глинобитні мазанки поселенці спершу облаштували обабіч балки Довгенької, багатої на степові джерела, назвавши сільце Довгеньким. Згодом козаки перейменували його на Чорноморське.
Отакі поселення на берегах байраків і річок Одещини організовувалися на принципах «займанщини». З цього приводу була популярна приказка: «Що не байрак, то козак, що не ярок – то гайдамачок».
Вперше про козацьке село Довгеньке-Чорноморське згадується у XVIII столітті. В державному акті початку ХІХ століття воно вже значиться як Любашівка — володіння сотника Демида і поручика Тараса Васильєвих, дітей Любашських, а також сотника Данила Павлюка. Неподалік ташувалися хутори Софіївка і Миколаївка, що стали згодом мікрорайонами селища.
Проте задовго до офіційної дати заснування на Одещині Любашівки тут жили піддані турецького султана: українці, турки, татари, волохи (молдавани), євреї, вірмени.
Красномовно повідають про життя предків любашівчан експонати народного історико-краєзнавчого музею, з великою любов’ю виплеканого краєзнавцем Юзефом Клейманом у 1982 році.
У 1811 році містечко прикрасила кам’яна Михайлівська церква, зведена коштом поміщика Василя Любинського.
Швидкий розвиток волосного центру Ананьївського повіту Херсонської губернії почався наприкінці ХІХ століття у зв’язку з будівництвом залізниці Балта-Ольвіопіль. 1868-го було споруджено степову залізничну станцію, що дозволило землевласникам відвантажувати вирощене збіжжя.
З плином часу стародавня архітектура була понищена. Не збереглася і сакральна споруда, яку запопадливі чиновники знищили з допомогою динаміту наприкінці 70-х.
За легендами, кілька століть тому чумаки перед небезпечною подорожжю Диким полем завбачливо запасалися ковбасою саме у Любашівці.
Смачний харч складали у бочки і заливали смальцем. Повертаючись назад, вони розраховувалися з місцевими негоціантами сіллю та іншим крамом, що значно сприяло розвитку містечка. При «союзі» місцеві чиновники, завдячуючи саме копченій ковбасі та балику, вирішили питання газифікації Любашівщини. Із започаткуванням 2013 року фестивалю-ярмарку «Новий Любашівський базар» задля відродження гастрономічних традицій, збереження та розвитку національних ремесел та промислів домашня ковбаса визнана брендом Любашівщини.
Офіційний статус столиці української ковбаси Любашівка підтвердила 2021-го, встановивши на ковбасному фестивалі національний рекорд. З нарізки домашньої копченої ковбаси була викладена найбільша карта України розміром 2,9 на 1,87 метра та вагою 25 кілограмів.
Опісля перемоги над рашистами мистецько-гастрономічний фестиваль знову зашумить на старовинному чумацькому шляху, дивуючи гурманів новими рекордами.
Читайте також:
На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі
14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі
Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі
16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі
Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі
Воєнний час вніс корективи у всі сфери нашого життя. І сьогодні спорт став важливим напрямком… Читати далі
