Попереду ще цілий місяць літніх канікул, тож із задоволенням розповім про місце, де вам сподобається все. Це село Котловина Ренійської громади. Ви таки маєте туди поїхати та віддатися в руки тих, хто організував і сьогодні розвиває «Дестинацію Котловина».
В ній поєднуються еко-, етно- та гастровідпочинок. А це купання у найбільшому прісноводному озері України – Ялпуг, а також прогулянки та катання на конях. І знайомство із гагаузькою культурою, адже село Котловина є одним із найбільших та колоритних гагаузьких сіл в Україні. А ще – це можливість насолодитись старовинними гагаузькими стравами. І, що цікаво, в роботі туристичного кластера задіяно багато мешканців села, а також місцева школа, музей, кемпінг, виробники сувенірів.
Один день в селі Котловина
Нещодавно я із групою туристів з міста Кілія провела один день в селі Котловина. Насамперед ми відвідали домашній музей, де господарі зберігають пам’ять про своїх предків та предмети побуту, якими вони користувалися. А у сільському музеї нам розповіли про гагаузький народ та про переселення до села Котловина. Дехто з туристів вперше дізнався, що такий етнос є частиною нашої країни. І, щоб у цьому переконатися напевно, всім було запропоновано приміряти гагаузькі національні костюми і пройтися в дефіле під гагаузьку музику.
Особисто мене дуже захопила гра в кістки, якій, за словами головної організаторки Параски Долапчі, вже сім тисяч років. Кістки для гри збирають усім селом — потрібні колінні суглоби передніх ніг молодого ягняти. На майстер-класі всім роздали кістки та навчили найпростішим елементам. Загалом, гра не проста, вимагає великої спритності рук.
А далі всіх привезли на берег озера Ялпуг. Вода, за твердженням медсестри місцевої амбулаторії, не лише чиста, а й корисна для здоров’я, тому що Ялпуг наповнюється природними джерелами.
— Вода в ньому здатна знімати напругу та втому, також болі в спині, зміцнює серце та імунітет, покращує кальцієво-фосфорний обмін, – розповіла Галина Каразамфіл.
І це дійсно вражає. Виявляється, у нас, на півдні області, є таке унікальне місце, а ми так мало про нього знаємо. Тепер я розумію, чому риба, виловлена з Ялпугу, така смачна!
Обідали ми з туристами з Кілії, дивлячись на озеро, але подавали не рибу, а справжні гагаузькі страви, та під гагаузьку музику, та з легендами про кожну страву.
А далі в нашому розпорядженні було ціле озеро, бричка з гарним конем та фахівець, який катав усіх бажаючих. Діти та дорослі купалися, веселилися і раділи чудовій нагоді відпочити. А я вдихала ароматне степове повітря і в тисячний раз думала про красу і багатство нашого краю і про те, що не розвивати його і не популяризувати – це злочин. І раділа факту, що не я одна це розумію. Підтвердженням цьому став уривок із листа Лариси Малах, туристки з Кілії, яким зі мною поділилася Параска Долапчі.
Враження туристки
«Я і мої друзі приїхали у село Котловина, і одразу поринули в історію гагаузького села. В цьому маленькому селі три музеї. Здається, мешканці зберегли не тільки домашнє начиння, сільськогосподарський інвентар, обстановку кімнат, але саме дихання своїх предків.
Чудово, що в створенні цих музеїв під керівництвом дорослих беруть участь і діти. Я уявляю, наскільки цікавим для них було відновлення старовинної гри у кістки або створення гардеробу старовинного одягу. Костюмна у всіх викликала захоплення! Першими, звичайно ж, переодяглися дівчата. І це чарівне перетворення із звичайних туристок у гагаузьких красунь було таким захоплюючим, що чоловіки також не витримали і дуже швидко одягнули каракулеві шапки, розшиті жилети й обв’язались червоними поясами.
В таких музеях відвідувачам не нудно. Тут можна до всього торкнутися, приміряти, потримати в руках.
А потім нас повели на берег озера Ялпуг. І тиша… І повітря найчистіше.
І катання на старовинній бричці, й верхова їзда на красені-коні, і навчання гагаузькому танцю!
Друзі мої! Якщо вам важко і життя проходить повз — їдьте у Котловину. Не пошкодуєте!»
Читайте також:
