5 листопада виповнюється 91 рік від дня народження одеської режисерки Кіри Муратової — однієї з найвідоміших постатей українського та світового кінематографа. Її фільми поєднували іронію, філософію й парадокс, а сама вона залишалася вірною мистецтву без компромісів.
Ключові моменти
Кіра Георгіївна Муратова (у дівоцтві Короткова) народилася 5 листопада 1934 року в селі Сороки, що тоді входило до Королівства Румунія. Спершу навчалася на філологічному факультеті Московського державного університету, а згодом вступила до ВДІКу на режисерський факультет.
У 1961 році розпочала роботу на Одеській кіностудії, де й відбувся її дебют як режисерки та сценаристки. У 1970-х Муратова певний час працювала на студії «Ленфільм» у Ленінграді, проте саме Одеса стала головним містом її творчого життя.
За свою кар’єру вона створила понад двадцять фільмів, у яких грали Володимир Висоцький, Георгій Делієв, Олег Табаков, Зінаїда Шарко, Ніна Русланова, Рената Литвинова, Алла Демидова, Наталія Бузько та інші відомі актори.
Після прем’єри стрічки «Вічне повернення» у 2012 році Муратова оголосила про завершення кінокар’єри. Її неповторне бачення, вміння оголювати людські емоції та сміливий, іноді провокаційний стиль зробили її однією з найвпливовіших постатей у кіно Східної Європи.
Кіра Муратова померла 6 червня 2018 року, ввечері, в Одесі після важкої хвороби.
Вона залишила по собі унікальну спадщину, що й нині надихає нові покоління режисерів і глядачів.
Читайте також: На честь Кіри Муратової, на Одеській кіностудії встановили пам’ятну табличку
Про неї говорять багато. І різне. Але краще, ніж сама людина, про себе розповісти не може ніхто. Тож зрозуміти, якою насправді була Кіра Муратова, за якими принципами жила і працювала, допоможуть цитати видатного режисера.
Живі люди — це дуже небезпечно… Я завжди кажу, що хочу їх усіх загнати в плівку! Після цього вони можуть робити все що завгодно: пити, хворіти, померти. Вони вже існують, вони вже мої й не тільки мої.
Правда здебільшого жахлива, болісна, смертельна. Побачити її — означає померти.
Моя мрія — взагалі зникнути, щоб залишилися тільки фільми. От мені не подобається, щоб мене відкривали, як консервну банку, і дивилися, що в мене там усередині. А нехай буде загадка, а нехай буде так от.
Я ненавиджу війну. Я взагалі не розумію, як це можна — у XXI столітті вбивати одне одного. Це має бути заборонено як людоїдство. Хоча людоїдство я ще якось можу зрозуміти, бо голодні люди їдять як тварини. Але війна — це огидна річ. Заради жодної території, навіть якщо ти назвеш цю територію батьківщиною, ми не маємо права вбивати одне одного.
Кіно — це радість! Ніяких інших справжніх радощів для мене немає. У мене завжди фільм росте як дерево. Є глобальний задум, а по ходу справи на ньому з’являються гілочки, і так він гілкується до самого кінця.
Читайте також:
ФОТО — diasporanews.com, 24tv.ua
Сьогодні, у п’ятницю, 19 грудня 2025 року, очікується переважно спокійна геомагнітна обстановка – значних магнітних… Read More
В ніч на п’ятницю, 19 грудня, росіяни знову атакували Одесу ударними дронами. Під удар знову… Read More
Кілька днів без електрики не зламали одеситів — навпаки, люди стали ще ближчими один до… Read More
Сьогодні в Одесі мешканці кількох житлових комплексів, де вже майже тиждень немає світла, вийшли на… Read More
Влада Одеси вирішила компенсувати витрати бізнесу, який відкрив «Пункти незламності» для містян. Таке рішення ухвалили… Read More
Сьогодні ввечері, у четвер, 18 грудня 2025 року, в Одесі на території одного з житлових… Read More