Цього дня народилася одна з найяскравіших і найнезвичніших особистостей у світі кіно — Кіра Муратова, режисер, який залишив значний слід у радянському та пострадянському кінематографі. Муратова стала відомою своїм неповторним стилем, що балансує між ексцентричністю і філософським глибокодумством. Її унікальний підхід до зображень, здібності глибоко розкривати людські емоції та часто різкий, провокаційний стиль зробили Муратову культовою фігурою.
Кіра Георгіївна Муратова (Короткова) народилася 5 листопада 1934 року в селі Сороки, Королівство Румунія. Навчалася на філологічному факультеті в МДУ, а потім на режисерському факультеті ВДІКу.
У 1961 році стала режисером на Одеській кіностудії. Тут же дебютувала як сценарист і режисер. У 70-х поїхала до Ленінграда і працювала на кіностудії «Ленфільм».
За свою кар’єру виступила режисером і сценаристом понад 20 картин. У фільмах Кіри Муратової знімалися Володимир Висоцький, Георгій Делієв, Олег Табаков, Зінаїда Шарко, Ніна Русланова, Рената Литвинова, Алла Демидова, Наталія Бузько.
У 2012 році, після прем’єри картини «Вічне повернення» заявила, що йде з кінематографа.
Кіра Муратова померла 6 червня 2018 року, ввечері, в Одесі після важкої хвороби.
Читайте також: На честь Кіри Муратової, на Одеській кіностудії встановили пам’ятну табличку
Про неї говорять багато. І різне. Але краще, ніж сама людина, про себе розповісти не може ніхто. Тож зрозуміти, якою насправді була Кіра Муратова, за якими принципами жила і працювала, допоможуть цитати видатного режисера.
Живі люди — це дуже небезпечно… Я завжди кажу, що хочу їх усіх загнати в плівку! Після цього вони можуть робити все що завгодно: пити, хворіти, померти. Вони вже існують, вони вже мої і не тільки мої.
Правда здебільшого жахлива, болісна, смертельна. Побачити її — означає померти.
Моя мрія — взагалі зникнути, щоб залишилися тільки фільми. От мені не подобається, щоб мене відкривали, як консервну банку, і дивилися, що в мене там усередині. А нехай буде загадка, а нехай буде так от.
Я ненавиджу війну. Я взагалі не розумію, як це можна — у XXI столітті вбивати одне одного. Це має бути заборонено як людоїдство. Хоча людоїдство я ще якось можу зрозуміти, бо голодні люди їдять як тварини. Але війна — це огидна річ. Заради жодної території, навіть якщо ти назвеш цю територію батьківщиною, ми не маємо права вбивати одне одного.
Кіно — це радість! Ніяких інших справжніх радощів для мене немає. У мене завжди фільм росте як дерево. Є глобальний задум, а по ходу справи на ньому з’являються гілочки, і так він гілкується до самого кінця.
ФОТО — diasporanews.com, 24tv.ua
Читайте також:
В Одеській області два співробітники районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки продавали військовозобов'язаним відстрочки. Read More
У Південному попрощалися одразу з двома загиблими воїнами - солдатом Марковським Ігорем Григоровичем і бойовим… Read More
Із п'ятниці, 22 листопада, в Одесі відновлено роботу автобусів № 105 і №105-А за постійним… Read More
У п'ятницю, 22 листопада 2024 року, у зв'язку з плановими роботами на міських електромережах деякі… Read More
1003-й день Україна протистоїть повномасшатабній агресії російської федерації. На ранок, 22 листопада, ситуація на фронті… Read More
В Одесі 49-річна водійка автомобіля «Ssang Yong» наїхала на жінку, яка переходила проїжджу частину і… Read More
