Кірі Муратовій — 91: чим запам’яталася велика одеська режисерка

5 листопада виповнюється 91 рік від дня народження одеської режисерки Кіри Муратової — однієї з найвідоміших постатей українського та світового кінематографа. Її фільми поєднували іронію, філософію й парадокс, а сама вона залишалася вірною мистецтву без компромісів.

Ключові моменти

Кіра Муратова народилася 5 листопада 1934 року в Сороках (нині Молдова), більшу частину життя жила і працювала в Одесі.
Зняла понад 20 фільмів, серед яких «Короткі зустрічі», «Довгі проводи», «Астенічний синдром», «Настроювач» і «Вічне повернення».
Її стиль вирізнявся поєднанням гротеску, лірики та філософських підтекстів — він став унікальним явищем у кіномистецтві.
Муратова отримала численні міжнародні нагороди, серед них — «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю та Державну премію України імені Олександра Довженка.
Режисерка казала, що мріє, аби «від неї залишилися лише фільми» — і це стало її найточнішим творчим заповітом.

Кіра Георгіївна Муратова (у дівоцтві Короткова) народилася 5 листопада 1934 року в селі Сороки, що тоді входило до Королівства Румунія. Спершу навчалася на філологічному факультеті Московського державного університету, а згодом вступила до ВДІКу на режисерський факультет.

У 1961 році розпочала роботу на Одеській кіностудії, де й відбувся її дебют як режисерки та сценаристки. У 1970-х Муратова певний час працювала на студії «Ленфільм» у Ленінграді, проте саме Одеса стала головним містом її творчого життя.

За свою кар’єру вона створила понад двадцять фільмів, у яких грали Володимир Висоцький, Георгій Делієв, Олег Табаков, Зінаїда Шарко, Ніна Русланова, Рената Литвинова, Алла Демидова, Наталія Бузько та інші відомі актори.

Після прем’єри стрічки «Вічне повернення» у 2012 році Муратова оголосила про завершення кінокар’єри. Її неповторне бачення, вміння оголювати людські емоції та сміливий, іноді провокаційний стиль зробили її однією з найвпливовіших постатей у кіно Східної Європи.

Кіра Муратова померла 6 червня 2018 року, ввечері, в Одесі після важкої хвороби.

Вона залишила по собі унікальну спадщину, що й нині надихає нові покоління режисерів і глядачів.

Читайте також: На честь Кіри Муратової, на Одеській кіностудії встановили пам’ятну табличку

Якою була Кіра Муратова

У своїй творчості Кіра Муратова не знала компромісів та сміливо поєднувала іронію, філософські роздуми, парадокси та навіть провокації

Про неї говорять багато. І різне. Але краще, ніж сама людина, про себе розповісти не може ніхто. Тож зрозуміти, якою насправді була Кіра Муратова, за якими принципами жила і працювала, допоможуть цитати видатного режисера.

Про людей…

Живі люди — це дуже небезпечно… Я завжди кажу, що хочу їх усіх загнати в плівку! Після цього вони можуть робити все що завгодно: пити, хворіти, померти. Вони вже існують, вони вже мої й не тільки мої.

Про життя…

Правда здебільшого жахлива, болісна, смертельна. Побачити її — означає померти.

Про мрію…

Моя мрія — взагалі зникнути, щоб залишилися тільки фільми. От мені не подобається, щоб мене відкривали, як консервну банку, і дивилися, що в мене там усередині. А нехай буде загадка, а нехай буде так от.

Про війну…

Я ненавиджу війну. Я взагалі не розумію, як це можна — у XXI столітті вбивати одне одного. Це має бути заборонено як людоїдство. Хоча людоїдство я ще якось можу зрозуміти, бо голодні люди їдять як тварини. Але війна — це огидна річ. Заради жодної території, навіть якщо ти назвеш цю територію батьківщиною, ми не маємо права вбивати одне одного.

Про кіно…

Кіно — це радість! Ніяких інших справжніх радощів для мене немає. У мене завжди фільм росте як дерево. Є глобальний задум, а по ходу справи на ньому з’являються гілочки, і так він гілкується до самого кінця.

Фільми Кіри Муратової

1962 — Біля крутого яру (режисер, сценарист)
1964 — Наш чесний хліб (режисер, актриса)
1967 — Короткі зустрічі (режисер, сценарист, актриса)
1971 — Довгі проводи (режисер)
1979 — Пізнаючи білий світ (режисер, сценарист)
1983 — Серед сірого каміння (режисер)
1987 — Зміна долі (режисер, сценарист)
1989 — Астенічний синдром (режисер, сценарист)
1992 — Чутливий міліціонер (режисер, сценарист)
1994 — Захоплення (режисер)
1997 — Три історії (режисер)
1999 — Лист до Америки (короткометражний)
2001 — Другорядні люди (режисер, сценарист)
2002 — Чеховські мотиви (режисер, сценарист)
2004 — Настроювач (режисер, сценарист)
2005 — Довідка (режисер)
2006 — Лялька (режисер)
2007 — Два в одному (режисер)
2009 — Мелодія для шарманки (режисер, сценарист)
2012 — Вічне повернення (режисер, сценарист)

Нагороди та премії

Народна артистка УРСР
4 премії «Ніка»
спеціальний приз журі «Срібний ведмідь» 40-го Берлінського кінофестивалю
3 премії «Кінотавр»
премія «Тріумф»
Державна премія України імені Олександра Довженка
приз Золотий Дюк
У 2017 році Кіру Муратову запросили до складу Американської кіноакадемії «Оскар».

Читайте також:

ФОТО — diasporanews.com, 24tv.ua

Татьяна Сярова

Не очень люблю рассказывать о себе, но для «Одесской жизни» делаю исключение. Всегда чем-то интересуюсь и что-то ищу, ответственности мне не занимать (друзья утверждают, что у меня ее с излишком), как и отзывчивости. Временами я строгая, причем как к другим, так и к себе. Это позволяет мне уже больше 10 лет хорошо делать и безмерно любить свою работу.