Кафе у книгарні — формат, який останніми роками стає популярним і в Одесі. Ми завітали до кафе «Паперове життя», щоб дізнатися, що там готують, скільки коштує сніданок і які враження лишає заклад.
Ключові моменти:
Обережно, ця стаття викликає апетит!
Даний матеріал не є рекламним. Враження та думки мають субʼєктивний характер та відображають індивідуальні смаки автора.
Рік тому на вулиці Грецькій, на місці, де колись було доволі популярне кафе «Гречка», відкрилася книгарня «Паперове життя» (кафе закрилося ще під час пандемії та переїхало за іншою адресою). А восени цього року на сторінці магазину зʼявився анонс сніданків. Чому це привернуло нашу увагу? Тому, що страви тут присвячені книжковим героям.
Сама книгарня знаходиться в підвальному приміщенні, тому атмосфера тут затишна. Барна стійка з кавою та смаколиками зустрічає відвідувачів і поєднує зону вітальні з малою залою, де стоять чотири невеликі столики. Зала хоч і невелика, але столики стоять доволі зручно, – так, щоб гості не заважали одне одному. Стелажі з книгами на продаж знаходяться далі, у великій залі.
Давайте присядемо за один із столиків та почитаємо меню.
Ми нещодавно розповідали про те, чим можна пообідати на книжковому ринку.
Літературна гастрономія – явище доволі нове для українського культурного простору, але популярне в Західній Європі. Започаткувала моду в цьому напрямку Велика Британія ще у 19 столітті.
У 1880-х з’явилися казкові кулінарні брошури з персонажами популярних дитячих оповідей. На початку 20 століття традиція зміцніла: з’явилися офіційні кулінарні книги за мотивами англійської письменниці Беатрікс Поттер, історії про Пітера Реббіта (1910–1916), а в міжвоєнний період – видання, пов’язані зі світом Вінні-Пуха.
Справжній розквіт літературної гастрономії розпочався після Другої світової війни. Популярність отримали збірки, що реконструювали рецепти з класики: від страв середньовічних бенкетів у романах Вальтера Скотта до страв, натхненних гобітською кухнею Толкіна.
У 1970–1990-х роках сформувався окремий жанр – кулінарні книги від імені героїв із реконструкціями їхнього харчового світу. Згодом літературна гастрономія стала повноцінною частиною фан-культури: з’явилися офіційні та фанатські кулінарні збірки за мотивами «Гаррі Поттера», «Хронік Нарнії», коміксів і аніме.
Останні роки літературна гастрономія перетворилася на напрямок, де зустрічаються кулінарія, літературознавство, антропологія та інколи навіть перформативне мистецтво, що допомагає по-новому відчути улюблені історії.
Зараз в меню нового одеського закладу лише сніданки, але є нюанс: тут їх готують цілий день.
Ще один нюанс: тут немає страв з мʼясом, але в складі є яйця, молочні продукти та гриби, тобто кухня підходить вегетаріанцям.
Про веганське кафе, яке також можна відвідувати і в піст (тобто там готують страви без яєць та молока), ми розповідали ось тут.
Меню доволі компактне. Воно складається з восьми страв – салатів, боулів*, солоних та солодких вафель. Також можна замовити різноманітні кавові напої і чай, причому вибір кави тут значно більший, ніж чаю. Втім, чайні дегустації в книгарні проводять окремо.
Для знайомства з кухнею книгарні замовили Боул із кухні Хаула (270 грн), Вафлі Аліси з Країни Див (200 грн) та маленький чайник чаю (45 грн).
Боул було обрано через батат у його складі. Я дуже люблю цей солодкуватий смак з дитинства. Так, сорок років тому ми ще не знали про батат, але, як потім виявилось, він нагадує смак трохи підмороженої картоплі, мішок з якою забули занести з першими заморозками з балкону до кімнати.
Зараз батат можна купити у звичайному супермаркеті, і не треба для цього морозити картоплю. До речі, батат – це не картопля, а дуже корисний коренеплід, відомий у Європі з часів сереньовіччя. Окрім батату в складі боула заявлені кіноа, зелень, помідори – суцільне здоровʼя.
Назва страви – посилання до популярного роману «Мандрівний замок» англійської письменниці Діани Вінн Джонс. У 2004 році відомий японський режисер Міядзакі Хаяо зняв повнометражний мультфільм-аніме з однойменною назвою. Хаул – один із головних героїв, молодий та привабливий чаклун, який віддав власне серце в обмін на замок.
Вафлі Аліси з Країни Див теж були обрані не випадково, адже ця книга – одна з небагатьох, яка залишається поряд зі мною з дитинства, проте не втрачає своєї привабливості.
Замовлення прийняли швидко, а ось готували дуже довго – сорок хвилин. За цей час можна поспостерігати за життям книгарні та її відвідувачами, підслухати, про що говорять у сусідній залі на засіданні книжкового клубу. А ще сходити до вбиральні, передивитися книжки, які є у продажу і в бібліотеці, та почати читати книгу, яка лежить на підвіконні. Це виявились два томи із зібрання творів Михайла Стельмаха, які виглядали, скоріше, як частина інтерʼєру.
Страви принесли одразу обидві. Боул виглядав апетитно – листки салату були свіжими та не вʼялими, а глибока тарілка – повною. На смак все було теж гармонійно – салат хрустів, кіноа – розсипчасте, а помідори – соковиті. Але насправді мене здивував батат. Здається, його шматочки майже не піддали термообробці. Це було несподівано, але смачно.
Щодо вафель, то, на жаль, їхній смак та текстура розчарували, навіть не зважаючи на вершкове морозиво з яким вони подаються. Річ у тому, що вони вийшли дуже тугими. У смаку відчувався яєчний відтінок.
Ймовірно, в тісто потрапило більше яєць, ніж потрібно, і через це вони вийшли резиновими, а не пухкими чи хрусткими, якими мають бути. Крім того, поки вафлі чекали своєї черги, вони геть охололи, і це теж вплинуло на їхній смак.
Рахунок за перекус у книгарні склав 515 гривень. Сподобалась книгарня в цілому, її концепція та атмосфера. Нестандартний підхід до меню, як на мене, теж суцільний плюс.
З мінусів – недосконале приготування вафель та занадто довге очікування, хоча людей, які б ще замовляли страви, крім мене, не було. Сподіваюсь, що в цей день мені просто не пощастило. Тож чекаємо на нові гастролітературні відкриття.
Боул (від англ. bowl – миска) – це модна та корисна страва, що складається з основи (рис, крупи, зелень) та різноманітних інгредієнтів, викладених у глибокій мисці. Головна ідея – збалансоване поєднання білків, жирів, вуглеводів в одній тарілці, що робить страву ситною, корисною та красивою.
Флетбред (від англ. flatbread – плоский хліб) – це загальна назва для різноманітних видів плоского хліба (лаваш, фокача, піта), який подають з різними додатками: сирами, м’ясом чи овочами. Термін може позначати як сам хліб, так і страву з нього.
Читайте також:
Фото автора
В Одесі на добу призупинять роботу двох бюветних комплексів. Обмеження пов'язані з плановим технічним обслуговуванням… Read More
У неділю ввечері, 21 грудня, в Одесі після чергового сигналу про початок повітряної тривоги пролунав… Read More
Озеленювачі одеського комунального підприємства «Міськзелентрест» продовжують роботи з висадження в місті молодих дерев. І днями… Read More
У місті Біляївка Одеської області помер відомий український художник Валерій Сиров. 22 грудня йому мало… Read More
За всі роки існування наша газета неодноразово долучалась та організовувала знакові акції та події -… Read More
Ніч на 21 грудня стала однією з найнапруженіших за останній час: масова атака дронів, рекордна… Read More
