В Одесі знайшли телеграму XIX століття, яка руйнує міф про «романтичне» місто

Ключові моменти:

• В Одесі збереглася справжня телеграма XIX століття з проханням терміново надіслати гроші
• Документ написаний автентичною «телеграфною» мовою без розділових знаків і пояснень, з помилками
• Текст телеграми відображає реальні масштаби торгівлі, фінансів і портового життя Одеси

Перед нами — автентичний текст телеграми XIX століття, збережений без стилістичних правок і поданий мовою оригіналу. Цінність його в мові та стилі. Там не має ніякої романтики. Це сухе, наказове ділове спілкування, яким користувалися одеські підприємці, коли йшлося про гроші, товари й термінові розрахунки. Там багато помилок, хоча називаються великі суми грошей для того часу.

Контекст документа пояснює засновник музею-кав’ярні «Стара Одеса» Петро Манеліс, у просторі якого оригінальна телеграма зберігається сьогодні. Саме телеграфний стиль — без розділових знаків, із переліком витрат і товарів — дозволяє побачити, як насправді працювала економіка портового міста XIX століття і якою була мова щоденних бізнес-рішень.

Цей документ ламає усталений образ «романтичної Одеси минулого». У кількох рядках — не легенда і не ностальгія, а жорстка повсякденність торгового міста, де слова коштували грошей, а мова була інструментом дії, а не прикрасою.

«Близ острога дом Литунова»: таємниця однієї телеграми XIX століття

Перед нами — справжня телеграма з 19 століття. Жовтуватий папірець, ледь помітні сліди старого клею, і написаний характерним «телеграфним» стилем текст…

Адреса: Одесса близ острога дом Литунова Силле

Текст (збережено мову оригіналу): «Присылай деньги скарей 6 тисяч отчети отдадим обители пшеници ячмен риба икра парусина судно Анциму расход 17 тисяч протчии требуют расчети скарей присилай Анастасии».

Ця телеграма — як машина часу. Вона приїхала до нас із XIX століття, коли Одеса була величезним торговим портом, де грецькі бриги й каїки стояли пліч-о-пліч з англійськими й французькими пароплавами.

Одразу виникають питання. «Близ острога дом Литунова Силле» — що це за адреса?

― У XIX столітті в Одесі не було звичних для нас адрес з номерами будинків. Люди писали орієнтирами. І найпоширенішим орієнтиром у центральній частині міста був острог — міська тюрма, ― пояснює засновник Музею-кав’ярні «Стара Одеса» Петро Манелис, де ми і познайомились з цією телеграмою з далекого минулого.

Тож фраза «Одесса близ острога» означає: «Одеса, район біля міської тюрми».

«Дом Литунова» — це будинок, що належав власнику на прізвище Литунов (чи Литуновъ — з твердим знаком, як тоді писали). Це був, скоріш за все, типовий дохідний дім або приватний будинок у кварталі острога.

«Силле» — найімовірніше, ім’я або прізвище отримувача (або квартиронаймача). Це могло бути:

• французьке/німецьке ім’я Силль / Sille,
• прізвище Силле / Силли,
• або навіть прізвисько, яким у телеграмі економили слова.

Отже, повна розшифровка адреси: Одеса, район біля міської тюрми, будинок Литунова, квартира/отримання на ім’я Силле.

Хто ж такий Анцим?

«Судно Анциму» — хто такий Анцим?

А от це вже справжня одеська класика!

«Анциму», «Анцим», «Антсим-Анциму», «Антимос» — це не назва конкретного корабля. Це народне, спрощене позначення будь-якого грецького торгового судна 19 століття, капітан чи власник якого носив ім’я Антимос — одне з найпоширеніших грецьких імен того часу.

В Одесі тоді щодня стояло на рейді по 40–80 грецьких парусників. І серед капітанів постійно траплялися Антимоси:

• Антимос Пападопуло
• Антимос Калогеропуло
• Антимос з острова Самос
• просто «Святий Антимос»

Тому в народі почали говорити просто: «Анцим прийшов — інжир привезли!» «Анцим з оливковою олією стоїть на рейді».

Саме такі «Анцими» привозили в Одесу ізюм, інжир, оливкову олію, вино, губки, тютюн, вовну, шкіру, а вивозили назад пшеницю, ячмінь, борошно, ліс, метал.

Текст телеграми — справжній одеський бізнес-стиль XIX століття.

Примірний переклад на сучасну мову: «Швидше присилай гроші — 6 тисяч. Звіти віддамо. Обов’язково! Пшениця, ячмінь, риба, ікра, парусина. Судно Анциму. Витрати 17 тисяч. Інші вимагають розрахунки. Швидше присилай. Анастасії».

Це класичний одеський телеграфний стиль:

• без зайвих слів:
• з терміновістю («скарей»)
• з грецьким судном «Анциму»
• з Анастасією (ймовірно, дружина, сестра чи довірена особа, якій наказують переказати гроші)

Така телеграма — це справжній голос старої Одеси: швидкий, діловий, трохи хаотичний, але завжди з грецьким присмаком і запахом моря.

Сьогодні ці рядки — як місток у 19 століття. Вони лежать перед нами — і шепочуть: «Одеса завжди була інтернаціональним портом. І завжди тут крутилися великі гроші. І завжди тут торгували».

Раніше ми розповідали про рідкісний екземпляр перших грошей Української народної республіки, який зберігається у кав’ярні музеї “Стара Одеса”.

Ще одна публікація, пов’язана зі “Старою Одесою”, повідомляла про останню медаль до 600-річчя Одеси та чому вона вирушила до Снятина.

Читайте також: Як світло нормували в минулому: в Одесі показують унікальні світильники та документи

Фото авторки