Як розпізнати насильство в сім’ї та де шукати підтримки

За даними МВС, лише за перше півріччя 2023-го кількість звернень щодо домашнього насильства зросла майже на 40%, порівняно з цим же періодом минулого року. Але говорити про такі випадки у власній родині буває дуже складно. Деякі люди досі не бажають виносити проблеми з дому, бояться зробити крок: повідомити про знущання і попросити допомоги. Тож домашнє насильство залишається невидимим, а кривдники – непокараними.

Насильство в родині – не лише фізичне

Ми досі маємо чимало міфів про домашнє насильство, які не дають його подолати. Один із найбільш поширених: «Насильство – це лише побої». Проте насправді воно може мати різні форми. Приниження, утиски та образи так само залишають свої «рубці», щоправда всередині, а не зовні, тих, хто опиняється в ситуації насильства.

Недаремно виділяють декілька видів домашнього насильства. Крім фізичного, є й психологічне. Коли людина перебуває під постійним тиском з боку партнера або родича, звітує про кожен свій крок. Нею маніпулюють, переслідують, контролюють, погрожують чи шантажують.

Економічне насильство також часто залишається непомітним. Кривдник робить все, щоб поставити людину у повну залежність. Їй можуть не давати працювати чи навчатися. Часто – нібито, щоб полегшити життя, адже про неї подбають. Врешті людина мусить просити гроші на найменшу дрібницю, звітувати про кожну покупку до останньої копійки, питати дозволу на будь-яке рішення.

Схиляння до небажаної вагітності чи аборту – це прояви сексуального насильства, яке теж буває складно розпізнати. Крім того, і секс без згоди, й примус записувати інтимне відео, якщо людина цього не хоче, теж є сексуальним насильством.

Також важливо пам’ятати, що насильство в сім’ї не залежить від статі чи віку: потерпають і діти, і літні люди, і жінки, і чоловіки.

Винен лише кривдник

Ще один вкрай шкідливий міф, який заважає розпізнати насильство в сім’ї: вважати відповідальним за знущання не лише кривдника, а й того, хто страждає від насильства. Інколи можна почути, що людина нібито сама «спровокувала» агресора або що винні обидвоє. Цей міф діє і на самих постраждалих. І замість того, щоб звертатися по допомогу, вони починають шукати проблеми в собі, вірити в свою винуватість.

Вважають, що змінивши поведінку, зможуть уникнуть агресії кривдника. Але це не так! У насильстві завжди винен лише той, хто його вчиняє. Знущанням й насильству не може бути жодних виправдань. Саме кривдник повинен бути покараний.

Самі не розберуться

Побороти насильство заважає і міф: «Це їхня сім’я. Самі розберуться». Він залишає постраждалих сам на сам із кривдником. Адже ті, хто мали б стати опорою, не хочуть втручатися у «чужі справи». Проте підтримка оточуючих дуже важлива, саме вона може дати сил звернутися по допомогу. Людина іноді й не усвідомлює, що страждає від насильства. І те що відбувається з нею – не нормально. Або ж розуміє в якій ситуації перебуває, але розірвати це коло насильства боїться чи соромиться. І підтримка найближчих – друзів, родичів чи знайомих – в таких ситуаціях є дуже важливою. Їхня роль – не засуджувати, не критикувати, не повчати, а стати надійним «плечем», на яке можна спертися, коли дуже складно.

Серед інших міфів, які лише заважають: «Бʼє – значить любить. Усі так живуть». Через це упередження багато постраждалих роками не звертаються по допомогу та живуть у постійному страху і стресі. Але любов і насильство – це абсолютно протилежні речі. Тим, кого люблять, не прагнуть завдати болю. Більше того, насильство – не норма, а злочин. І воно не зникне само собою. Щоб його подолати – потрібно діяти!

Куди звернутися по допомогу?

Ще одним міфом є те, що по допомогу можуть звернутися лише постраждалі. Насправді і свідки, і близьке оточення тих, хто страждає від насильства, можуть і мають звертатися по допомогу. Зберігайте корисні контакти, адже вони можуть стати у нагоді у будь-який момент.

• Поліція (виклик за номером 102) – може надати термінову допомогу: припинити насильство, зафіксувати випадок, проінформувати потерпілу людину та скерувати її до інших служб.
• Також по термінове втручання у ситуацію можна звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. Їхні контакти у вашому регіоні шукайте на сайті «Розірви коло»;
• Підтримку та консультацію можна отримати на урядовій гарячій лінії 1547 або ж на Національній гарячій лінії з попередження домашнього насильства 116 123 чи 0 800 500 335. Всі дзвінки безкоштовні, можна звертатися анонімно, а фахівці готові допомагати цілодобово.
• Спеціалізовані психологічні консультації та підтримку для чоловіків нададуть за номером 2345. Анонімно та цілодобово.
• Безпечний цілодобовий простір для короткострокового перебування надає кімната кризового реагування. Географічне місце кризової кімнати засекречене. Потрапити сюди можна за особистим зверненням, направленням поліції, мобільної бригади чи інших соцслужб.
• Жінки разом з дітьми можуть перебувати довгостроково і отримувати комплексну допомогу у притулку/шелтері. Це безпечне та засекречене місце, потрапити можна за направленням поліції, мобільної бригади чи інших соціальних служб.
• Безоплатну правову допомогу, консультацію та супровід професійних юристів та адвокатів можна отримати за номером 0 800 213 103.

Насильству немає жодних виправдань. Будь ласка, звертайтеся по допомогу або будьте поруч з тими, кому така допомога потрібна.