У період воєнного стану в Одеській області заборонено полювання. Організації мисливців та рибалок припинили традиційне регулювання популяції хижаків, а саме шакалів та лисиць, внаслідок чого їхня кількість в рази збільшилась. До журналістів видання «Одеське життя» дедалі частіше звертаються мешканці громад Одещини – хижаки проникають у населені пункти, знищують худобу та птицю. Є випадки нападу на людей.
У червні 2024 року Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Ізмаїльській районній державній (військовій) адміністрації вже запроваджувала карантин в частині міста Ізмаїла через спалах сказу.
Спробуємо розібратися в проблемі. Сподіваємося, це допоможе розробити алгоритм дій місцевої влади та громадськості щодо її вирішення під час воєнного стану.
Січневого ранку ми вирушили на фотополювання до південних кордонів Одеської області. Не встигли ми від’їхати від Рені і трьох кілометрів у бік села Лиманського, як дорогу перебіг шакал. Він зупинився на пагорбі метрів за двадцять і почав за нами спостерігати.
Водій натиснув на гальма. Я, щоб не злякати сіро-рудого красеня, через вікно повільно навела камеру в його бік. Але хижак миттєво шмигнув у зарості.
Незабаром стало зрозуміло, що зустріч з нами була для звіра прикрою перешкодою у його власному полюванні. Вдалині з’явилася отара овець.
Ми покликали пастуха. Чоловік, який відрекомендувався Віталієм, дуже нервував – його очі постійно сканували околиці. Пастух сам виглядав, як загнана жертва. Місцевий житель тут вже не почувається господарем.
– У нашій окрузі шакалів до біса! – почав лаятися Віталій. – Я поспішаю вигнати отару на відкриту місцевість, бо там легше контролювати ситуацію. Але шлях на поля йде через ці чагарники. Якщо не помічу звіра, втрачу або вівцю, або ягня. Шакали вже страх втратили. Ще років п’ять тому такого не було, ми зустрічали лише лисиць. А з позаминулого року – шакаляче лихо, – сказав і побіг до отари.
Пошуки звіриних стежок у чагарниках уздовж озера Кагул не пройшли даремно. Серед сплутаного коріння старого дерева ми виявили те, що шукали – лігво хижака.
Нора була ідеально замаскована. Відбитки лап навкруги свідчили про те, що вона не порожня. А стежки доводили: ці місця стали царством сірих мисливців. Сотні гектарів заплавних земель навкруги озера Кагул перетворилися на їхні особисті мисливські угіддя.
Скільки ж їх тут? За офіційною інформацією Ізмаїльської райадміністрації, на території Ренійської громади мешкають 50 шакалів.
Що ж надалі чекає місцевих жителів?
В’ячеслав Мунтян, депутат Ренійської міської ради:
– Влітку 2024 року було завдано суттєвої шкоди одному із фермерів села Долинського. Коли вранці хазяїн прийшов, то побачив сліди нічного нападу хижаків. Декілька овець були закривавлені, але живі, чотири тварини вбиті і роздерті. Масштаб «бенкету» говорив про те, що на ферму пробралося кілька хижаків. Як вони перемахнули через високу огорожу із залізобетонних плит – загадка.
За одну ніч фермеру було завдано збитків щонайменше на двадцять тисяч гривень.
Галина Кучерявенко, мешканка м. Рені, листоноша:
– Мій будинок розташований на околиці міста. Одного ранку, відкривши хлів, побачили, що перебиті майже всі птиці і мертві дві кози, які ось-ось мали привести козенят. Вижив тільки гусак, але він ледве міг ходити. Дивлячись на його страждання, я вирішила пустити бідолаху на борщ. Коли общипала пір’я, побачила, що вся тушка в синцях – він відбивався щосили.
Михайло Семенчук, мешканець м. Рені, мисливець:
– Восени минулого року до під’їзду нашого п’ятиповерхового будинку забігла лисиця. Взагалі лиси часто розгулюють узбережжям Дунаю. Гадаю, що цього разу лисиця забрела на вулиці, де її почали переслідувати бродячі собаки – хижачка шмигнула у під’їзд.
Я побачив лисицю, коли вона металася на четвертому поверсі, у неї йшла слина. Одразу набрав «101» і «102», але там відповіли, що допомогти не можуть. Тоді я взув гумові чоботи – на випадок, якщо хижачка на мене кинеться. Довгою палицею притиснув лисицю до стіни і дав їй стусана під зад – вона побігла вниз.
Іван Тимошенко, мешканець м. Вилкове, мисливець:
– До проблем Вилківської громади додалася ще одна – шакали. Почастішали напади шакалів та лисиць на подвір’я мешканців. Років п’ять тому вони покусали мешканців Вилкового та Приморського, які працювали на заготівлі очерету у Стенцівських плавнях.
Я, як і багато жителів Вилкового, – спадковий мисливець, в організації мисливців перебуваю вже понад п’ятдесят років. Ми завжди регулювали чисельність хижака, і вважаю це правильним.
Цього року нам дозволили відстріл лише на два дні: ми видобули 47 хижаків і відправили їх до Ізмаїла на експертизу щодо сказу. Однак цей епізодичний захід результату не дасть.
На півночі Одещини останніми роками спостерігається значне збільшення популяції не лише шакалів та лисиць, а й вовків.
Хижаки так знахабніли, що серед білого дня «вештаються» селами в пошуках поживи.
Олена Дроздовська, мешканка с. Ясенове Друге, власниця ферми:
– Я розводжу молочних кізок, корів, овець. Приміщення ферми знаходиться далеко від села, тому потрібно чатувати, як кажуть, у два ока, аби вберегти худобу. Якось навесні налетіла на моє стадо пара вовків. За кілька днів загризли вісім кізочок і двох овечок. Щоночі, коли чергую на фермі, чую виття.
Володимир Винарчик, мешканець с. Левадівка:
– Вовки загризли двох ягнят і овечку, але чогось злякалися й утекли. Незабаром знову повернулися і забрали здобич. А мій сусід Олександр Геник не дорахувався трьох кіз. Тож я вже не залишаю худобу без нагляду. На щастя, вже другі вихідні мисливці відстрілюють хижаків, можливо, й вовчу зграю вдасться вполювати.
Галина Вилкун, мешканка с. Левадівка:
– З 60 курей та іншої птиці в мене залишилися лише півень, качка та індик. До речі, одного разу лисиця напала на мене просто на подвір’ї – не покусала, але злякалася я добряче. Ще й вакцину від сказу мені вкололи.
Олександр Славинський, мешканець с. Троїцьке:
– У старенької сусідки лиси винесли з курника усіх дев’ятьох курочок. Порідів й курник моєї сестри Зіни. Взагалі з багатьох обійсть лисиці поцупили курей.
Володимир Клочков, лісничий Ширяївського лісництва:
– Проводячи підрахунок тварин, що мешкають на території лісництва, разом зі слідами парнокопитних зафіксували присутність близько 20 вовків. Хижаки намагаються триматися ближче до годівниць, де ми розкладаємо поживу для косуль, оленів та кабанів. Спостерігається й збільшення шакалів.
Хижа звірина полює на свійських тварин, бо диких їм важче зловити.
Минулого літа в Роздільнянському районі зграя з дев’яти вовків загризла понад 200 племінних овець, завезених для розведення з Шотландії, Нової Зеландії, Норвегії та Німеччини.
Сергій Голубішко, мешканець с. Буджак, рибалка:
– Я не мисливець, моє хобі – риболовля. У нашому селищі є товариство любителів риболовлі – кожен з нас раз на місяць чергує на ставку. В одне з таких чергувань я і зустрів шакала. Здивувало, що він мене зовсім не злякався. Здається, я занервував більше, ніж він. Все частіше їх можна побачити на околиці села, особливо біля ставка. В мене садиба поряд з лісом, то якось за одну ніч в мене десять качок витаскала якась тварина. Чесно кажучи, не бачу від шакалів великої загрози, поки що ми співіснуємо мирно.
Сергій Мунтян, мешканець с. Весела Долина, доглядач за тваринами:
– Я працюю в природно-етнографічному парку «Тарутинський степ». В нас створено природні вольєри для буйволів, ланей і куланів. Поступово ми випускаємо їх в дику природу. Щоб слідкувати, як вони почуваються в степу, ставимо фото-пастки. Так і побачили шакалів. До речі, від хижака постраждала одна красуня-лань. Проте, гадаю, загрозу дещо перебільшено. Ось в Кілії, Вилковому дійсно багато шакалів, особливо в плавнях.
Ми кілька років тому випустили в природу куланів, так уся популяція вижила і навіть дала потомство. Взагалі в природі усе врегульовано. Ми забрали багато земель під сільське господарство, тобто вдерлися на територію тварин, тому вони і зустрічаються нам на дорозі – їм же треба виживати.
Микола Трифонов, мешканець с. Бессарабське, ветеринар:
– Шакалів дійсно стало більше. Бачив їх на власні очі. Я працюю в Держпродспоживслужбі Болградського району. Для нас головне, щоб не було випадків сказу, а саме шакали є переносниками сказу. Тому ми щорічно робимо вакцинацію, збираємо біологічний матеріал, відправляємо в одеську ветлабораторію. До війни розкидали вакцину літаком, зараз вручну. За останні роки в Буджацькій і Бессарабській громадах не було зафіксовано жодного випадку. Але, коли їх стає дуже багато, вони можуть становити загрозу для тваринництва. Тому на території наших громад в середині січня мисливцям дозволили дводенне полювання на хижаків.
Людям треба бути обережнішими. Знайомий пішов у ліс по дрова і нарвався на вовків, так дві години просидів на дереві, доки вони не пішли.
Андрій Міхов, мешканець с. Буджак:
– Шакалів дійсно стало більше, бачив їх біля Ламбрівки, ставка. В минулому я мисливець, і хоча багато хто каже, що полювання – ганебне хобі, вважаю, що мисливство – це любов до природи, звичаїв, традицій. Полювання потрібне для регуляції хижацтва, головне, щоб воно не переросло у браконьєрство.
До речі, знаєте, що шакали полюють, як мисливці: вони стають ланцюгом у формі підкови (ніби сітку натягують) і на своєму шляху з’їдають усе, що попадеться – косуль, зайців, фазанів, куниць, падаль, усе. Головне, щоб не шкодили людям, щоб була рівновага.
Віра Степанова, мешканка с. Плачинда:
– У нашому селі залишилося лише три домівки, де мешкають люди. Село вмирає. Шакали полюбляють такі місця. Взимку тут можна почути їх виття. Люди мене питають, чи не лячно мені жити в селі, – цьогоріч мені виповниться 90 років. А я стільки в своєму житті пережила, то невже мене виття шакалів злякає? Тим паче, вони з такою тугою виють, що навіть жалісно стає.
16 січня 2025 року Одеська обласна військова адміністрація та оперативне угруповання військ «Дунай» випустили спільний наказ, згідно з яким до кінця лютого на території області триватиме відстріл диких хижих тварин. Мета – зменшення популяції та боротьба зі сказом.
Аналогічне нетривале полювання було проведено в минулому році.
У цьогорічних заходах, за інформацією Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, беруть участь 117 бригад мисливців до 20 людей в кожній.
Як зазначила директорка департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОВА Ірина Шатохіна, «ці бригади узгоджуються з військовим командуванням. Також разом з військовим командуванням узгоджується територія проведення, час здійснення відстрілу та перелік мисливців, яких буде залучено».
Але мисливці вважають, що це не дає ефекту. Чому? Про це – у наступних публікаціях.
Як повідомляє Держпродспоживслужба, Одеська область входить до п’ятірки регіонів з найбільшою кількістю випадків сказу серед тварин, і щороку їхня кількість зростає.
За інформацією Одеського обласного центру контролю та профілактики хвороб, за десять місяців 2024 року на Одещині зареєстровано 109 лабораторно підтверджених випадків сказу.
Матеріал підготували: Антоніна Бондарева, Юрій Федорчук, Юлія Валієва
Читайте також:
За даними Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, завтра, у четвер, 6 лютого 2025 року, в… Read More
Сьогодні ввечері, у середу, 5 лютого 2025 року, ворог атакував ракетою Одеський район. Під ударом… Read More
У департаменті соціальної політики одеської мерії не знайшли підстав для надання статусу члена родини загиблого… Read More
Одеська міська рада звернулася до голови обласної військової адміністрації Олега Кіпера через виключення Одеської області… Read More
Два місяці зими здивували нас своєю погодою. Спочатку сонце і плюсова температура, а потім дощі… Read More
Президент США Дональд Трамп вважає, що Україна є перспективним місцем для розвитку нерухомості. І найпривабливішим… Read More