Місто гідності та свободи: як Одеса повертає втрачену українську ідентичність

Ключові моменти

• Місто активно повертає українські назви, культуру й історичну пам’ять, формуючи власну сучасну ідентичність.

• Одеса після 2014 року пройшла точку неповернення, захистивши місто від сценарію Донбасу.

• У 2015 році місто пережило хвилю терактів і змогло протидіяти російським ДРГ та спробам дестабілізації.

• У 2022 році Одеса стала морською фортецею та одним із ключових гуманітарних хабів країни.

Всі герої публікації у 2014-му та у 2022-му були серед тих одеситів, які буквально витягли місто з прірви «руського міра». Їхні історії – це хроніка спротиву та доказ того, що українська Одеса не просто є – вона бореться, зростає і повертається до себе.

Одеса: 2014 рік як точка неповернення

2014 рік став моментом, коли Одеса побачила своє справжнє обличчя.

Громадські активісти, волонтери, студенти, науковці й ветерани Афганістану утворили перший потужний бар’єр між містом та проросійськими силами, що мріяли повторити тут сценарій Донецька і Луганська.

Сергій Гуцалюк, старший офіцер морально-психологічного забезпечення, згадує:

«У 2014-му до Одеси приїхали люди з окупованих територій. Вони бачили «рускій мір» із середини, і їхня присутність дуже змінила настрої в місті. А водночас чимало прихильників імперської ідентичності просто виїхали. Це був перелом».

Саме тоді одесити найяскравіше показали, що вони не дозволять чужинському проєкту розгорнутися у їхньому місті.

«Майдан в Одесі був дуже активний і креативний. Зі щемливих і повчальних історій, напевно, можна згадати, як ми з Вікою Сибір поїхали в Крим на так званий референдум в середині березня 2014 року. Ми таємно знімали на смартфони, як російські військові окупували український півострів. Було страшно. Після повернення в Одесу мені було зрозуміло, що це – війна, і вона надовго, а «георгіївська стрічка» – це символ російської окупації. Вони недарма її придумали – абсолютно брехливий символ. Як виявилося, я мала рацію», – згадує журналістка Олена Балаба.

Як Одеса зірвала план створення «ОНР»

Після захоплення Криму та Донбасу Росія намагалася створити «Одеську народну республіку». Однак, на відміну від Донбасу, в Одесі не вдалося захопити жодну адміністративну будівлю.

Ключові фактори спротиву в Одесі 2014 року:

• 14 березня 2014 року – одесити зірвали спробу проросійських організацій встановити триколор на будівлі облдержадміністрації.
• Квітень 2014 року – групи «тітушок» із Придністров’я та Криму намагалися увійти до центру міста, але їх блокували самооборонці.
• Травень 2014 року – одеські волонтери та патріоти сформували мобільні групи підтримки силовиків, які працювали спільно з поліцією та СБУ.

Одеса вистояла тому, що була організована. Місто буквально трималося на людях.

Прихований фронт 2015-го: вибухи, ДРГ і волонтери

Але якщо про 2014 рік знають усі, то про 2015-й – значно менше. А саме тоді в Одесі відбувалася тиха, але вкрай небезпечна боротьба.

За 2015 рік у місті сталося понад 30 вибухів, більшість з яких були спрямовані на:

• волонтерські центри,
• склади допомоги війську,
• офіси патріотичних організацій,
• центри мобілізації.

Російські ДРГ намагалися дестабілізувати ситуацію, створити атмосферу страху, щоб місто «здалося зсередини». За офіційними даними, СБУ знешкодило більше 20 диверсійно-терористичних груп, багато з яких мали прямий зв’язок із російськими спецслужбами.

Одесити тримали оборону разом із силовиками: волонтери чергували біля штабів, забезпечували їх охороною, навіть розробляли власні схеми контрспостереження.

Тарас Войтенко, волонтер – один із тих, хто у 2014 році возив допомогу на Схід і охороняв волонтерський центр після хвилі вибухів.

«У нас вибухнули двері, але наступного дня ми все одно відкрилися. Не було страху – була злість. Ми розуміли, що якщо здамося, місто впаде. Волонтерські центри тоді були фактично командними пунктами спротиву. Їх хотіли придушити першими».

Олена Балаба, журналістка й мистецтвознавиця, про активізм говорить жорстко, але чесно:

«Громадянське суспільство – це не коли ти чекаєш на активістів. Це коли ти сам піднімаєш свій «тухес» і стаєш активістом. Інакше прийде окупант і забере навіть твій закуток».

Одеса 2022 року: морський десант, ракетний терор і фортеця на узбережжі

У перший місяць повномасштабного вторгнення Росія реально готувала морську операцію проти Одеси.

• Десантні кораблі ЧФ РФ зблизились із одеським узбережжям.
• Українські військові створювали мінні поля та укріплення на пляжах.
• Одесити цілодобово будували блокпости та барикади.
• ППО збивала десятки ракет щотижня.

Після знищення крейсера «Москва» загроза десанту зникла, і Одеса змогла зосередитись на обороні та роботі гуманітарного хабу, через який тисячі людей виїжджали на Захід.

«Ми чекали десант кожного ранку. Були дні, коли кораблі стояли настільки близько, що ми бачили їх крізь туман. Але місто не панікувало – це вражало. Пляжі були всіяні «їжаками», бетонними блоками й мінами. Одеса була готова до бою», – розповів морський піхотинець із позивним «Моряк».

Що має робити Одеса зараз?

За 11 років Одеса пройшла шлях від напівросійського міста з промитим інформаційно середовищем – до міста, яке гордо говорить українською, воює за незалежність і формує нову культурну ідентичність.

Одеса – це місто, яке:

• вистояло у 2014-му,
• не допустило повторення сценарію Донецька,
• пережило хвилю терактів,
• у 2022-му стало морською фортецею,
• сьогодні повертає собі українські вулиці, музеї, культурні коди.

Одесу захищали й захищають люди: волонтери, військові, вчителі, студенти, лікарі.

Одеса гідності – це Одеса, яка виборює себе щодня.

Читайте також: 

• Як фрегат «Гетьман Сагайдачний» Одесу від «русской весны» рятував
• Як одеська вулиця стала символом зміни епох: від генерала Цвєтаєва до Героя України Геннадія Афанасьєва (відео)
• «Українська чи російська?»: одесити висловилися, як має розвиватися мова в місті – опитування