У жителя міста Рені виноградаря Костянтина Маджара є безліч нагород, серед них — дипломи Національного інституту виноградарства та виноробства імені Таїрова «За найкращі грона» та «За найкращі грона». Одного разу фермер зняв з лози гроно, яке могло потрапити до Книги рекордів Гіннеса. Але розпорядився нею інакше.
У Костянтина Михайловича на трьох гектарах – колекція із 202 сортів винограду! Він збирав їх у всіх континентах. Фермер із Рені завжди намагався брати участь у симпозіумах виноградарів. Один із таких проводився у Криму до його тимчасової окупації – поїхав. Знав, що, крім іншого, проводитиметься конкурс на найвагоміше гроно винограду.
— У той рік у мене одна грона налилася до 7,9 кілограма. Я її зняв, уклав у коробку, занурив у багажник. У Сімферополі заїхав до старого товариша: сіли, повечеряли, випили. А він запитує: Виноград, випадково, не привіз? Я йому про конкурс розповідаю, відкриваю коробку, показую. «Торгати її не можна?» — Запитує товариш. «Чому це не можна? Хто нам з тобою може щось заборонити? — Відповідаю. Ну і «розпакували» ми ту грону. Всю, звісно, не з’їли, але у такому вигляді на конкурс уже не повезеш. Приїжджаю до Ялти. Переможцем конкурсу стає хлопець із Нової Каховки з гроном вагою 3,6 кілограма. І тут голова журі каже: «До рекорду Гіннеса трохи не вистачає. Рекорд – 3,9 кілограма». Моя, виходить, двічі перевищила рекорд! Але я не шкодую, що так сталося – я ж почастував товариша. Є люди, які працюють для того, щоб заробити гроші та славу. А я – просто хворий.
У мирний час до фермера приїжджали по столовий виноград покупці з багатьох областей України та столиці – продавався весь урожай.
— Цього року не приїжджають, бо на дорогах Придунав’я великі пробки, — розповідає Костянтин Михайлович. – Друга причина: у мегаполісах поменшало населення і, відповідно, скоротилися постачання. Цього сезону я продаю виноград в основному за місцем проживання, по 75-100 кілограмів на день. Але це – крапля у морі. Очевидно, доведеться залишки врожаю продавати на вино. А ще робити вино самостійно.
Є проблеми і на розпліднику фермера. Якщо минулі роки Костянтин Маджар продавав десятки тисяч саджанців, то цього року покупця немає.
– Адже були роки, коли за моїми саджанцями столових та технічних сортів приїжджали не лише із Закарпаття та інших областей України, а й навіть із Грузії, – каже фермер. — Тільки в Криму моїм виноградом, судячи з проданої кількості, засаджено близько тисячі гектарів!
Кілька років тому Костянтин Михайлович розбив плантації малини та ожини, і ті чудово плодять. Незабаром дозріє інжир — його Маджар має понад 10 сортів. Навіщо стільки?
— Я випробовую їх: спостерігаю, які сорти витримують наші зими, як дають урожай. Ще в мене є гранат, ківі, фісташка та хурма – всі вони плодять. Спробував навіть банани посадити, але цей досвід не вдався. Товариші мене називають експериментатором.
На ділянці фермера є дерева, які він зараховує до розряду «зеленої аптеки». Наприклад, зизифус, що активно використовується в китайській медицині.
І, звичайно, ростуть традиційні для півдня Одещини сливи, яблуні, абрикоси, персики, груші: гілки ледь витримують тяжкість плодів. Знайшлося місце і для волоського горіха аж восьми сортів!
Земельні ділянки Костянтина Маджара розташовані між містом Рені та селом Долинське. У дев’яності роки тут було виділено великий масив землі для садівництва та городництва: сотні людей отримали наділи. Спершу городяни працювали, старалися, але з роками землю закинули. В основному через те, що почало процвітати злодійство.
Костянтин Михайлович викупив у сусідів кілька десятків ділянок. Провів до них власним коштом лінію електропостачання, пробурив артезіанську свердловину для забезпечення краплинного зрошення і навіть простяг природний газ. Збудував біля своїх виноградників, саду та городу будинок – просто у степу. Передбачив готельні номери для тих, хто приїжджає за продукцією.
Попри велику різноманітність продукції, головна гордість Костянтина Михайловича – виноградники.
Він відмовився від традиційної шпалери — запевняє, що обробляти на перголі набагато ефективніше.
Пергола – це ряди арок, увиті виноградною лозою. Такі можна побачити у розписах стародавньої Помпеї. Перголами, повитими виноградником, прикрашали будинки римських патрицій.
Але для фермера з Бессарабії – це не дурощі.
— На перголі більша площа харчування виходить, за рахунок цього збираємо 50-60 тонн винограду з гектара. Лоза пасе практично сама, грона висять внизу, на рівні очей — одне задоволення прибирати такий урожай.
Обрізання виноградників Костянтин Михайлович не довіряє нікому – лозу на всіх трьох гектарах формує власноруч.
Читайте також:
Що святкують в Україні та світі 20 вересня. Історичні події, пам'ятні дати, народження відомих людей… Читати далі
Церковне свято сьогодні, 20 вересня. Розповідаємо, пам'ять яких святих шанують православні віряни цього дня, в… Читати далі
Магнітна буря пішла на спад. Сьогодні сонячна активність не матиме істотного впливу на метеозалежних людей. Читати далі
Завтра, у п'ятницю, 20 вересня 2024 року, в Одесі та Одеській області очікується невеликий дощ… Читати далі
Не любите пекуче літнє сонце? Активно працюєте влітку і немає часу на відпустку? Тоді відпочинок… Читати далі
Шістнадцятирічний Назар Ковальчук з невеличкого села Вербове Ананьївської громади з дитинства бореться з важкою недугою,… Читати далі