Думська – Біржова: яке ім’я найкраще для головної площі Одеси (відео)

Ключові моменти:

• Сучасна Біржова площа – це серце історичної Одеси;
• На Біржовій площі залишилося чимало символів минулого;
• Історія перейменувань одеської площі Думської-Біржової;
• Що не так із назвою «Думська».

Місце, де перетинаються епохи

Сучасна Біржова – це серце історичної Одеси. Вона межує з кількома важливими вулицями: Італійською (колишньою Пушкінською), Театральним провулком (раніше провулок Чайковського), Приморським бульваром і Ланжеронівською вулицею.

У кількох хвилинах звідси – Оперний театр, Потьомкінські сходи, Воронцовський палац, Англійський клуб (нині Музей морського флоту), Археологічний музей (колишня бібліотека), а головне – будівля міської ради.

Але все починалось не з влади. Спочатку тут звели біржу. В 1829 році почали будівництво, яке спершу призупинилось через чуму, а вже потім, за вісім років, було завершене. Проєкт розробили італійські архітектори Франческо Боффо і Джорджо Торрічеллі.

Будівля біржі була вражаючою. Колони, алегоричні скульптури Церери та Меркурія, символічні фігури Дня й Ночі, – усе створювалося як візуальний маніфест про багатство, стабільність і модерність міста. Навіть годинник замовили в Лондоні – у одній із найпрестижніших фірм свого часу.

Сьогодні на площі залишилось чимало символів минулого. Наприклад, гармата, знята з британського фрегата «Тигр», – той брав участь у Кримській війні, обстрілював місто, але сів на мілину. Корабель підірвали, а одесити витягли гармату з моря і встановили на площі. Вона досі дивиться на море – ніби нагадування про міську стійкість.

А ще тут стоїть Пушкін. Памʼятник йому встановили в 1889-му, хоча планували ще за девʼять років до того. Одесити не надто охоче збирали кошти, тому процес затягнувся. Сьогодні ж думки містян щодо його зносу розділилися, і він залишається у центрі обговорень та скандалів.

До теми: Чи потрібен Пушкін в Одесі: опитування одеситів про знесення пам’ятника (відео)

Історія перейменувань

Згодом функція будівлі змінилася. У 1886 році сюди перебралася міська дума – виконавчий орган самоврядування. І площу почали офіційно називати Думською. Цікаво, що певний час тут працювали і біржа, і дума – до того, як фондову діяльність остаточно перенесли в нову біржу, де зараз Філармонія.

У 20 столітті цей шматочок міста став обʼєктом справжнього топонімічного торнадо. Площа змінювала назви раз за разом – від Біржової до Бібліотечної, від площі Революції до площі Комуни.

Радянська влада активно «переписувала» мапу міста під свої ідеологічні потреби. Наприклад, назва Комуни з’явилася на честь Паризької комуни – символу пролетарського повстання, який у реальності ніколи не мав стосунку до Одеси.

Після розпаду СРСР площі повернули назву Думська. А вже у 2024-му вона знову стала Біржовою. Тепер офіційно.

Перейменування стало частиною масштабного процесу деколонізації в Одеській області. У лютому 2024 року обласна військова адміністрація ухвалила зміни до понад 400 назв у регіоні, майже 80 з них – в самій Одесі. Вулиці, названі на честь російських письменників і діячів, втратили свої імперські імена: Пушкінська, Буніна, Жуковського, Катаєва, Паустовського, Ільфа й Петрова.

Ви також можете дізнатися: Вулиця, яка більше не сміється: від Ільфа і Петрова до сім’ї Глодан (відео)

Суперечки не забарилися. Особливо обурився міський голова Геннадій Труханов. У своєму публічному зверненні він назвав перейменування «порушенням закону» і натякнув, що це може поставити під загрозу статус Одеси як літературного міста ЮНЕСКО. Також він висловив занепокоєння щодо демонтажу пам’ятника Пушкіну – мовляв, це загрожує автентичності міського простору.

Проте за словами не настало дій. Міська рада не ініціювала юридичних кроків, щоб зупинити деколонізаційні зміни.

А що не так із назвою «Думська»?

Здається, вона нічого не символізує – просто вказує на будівлю. Але насправді ця назва має імперське коріння. В Російській імперії «дума» – це орган влади, який із дорадчого перетворився на законодавчий. У XX столітті – це Державна дума. У XXI – російська Держдума, яка санкціонувала повномасштабну війну проти України.

І навіть на окупованих територіях росіяни відтворюють цю модель – створюють «думи» в Криму, Луганську, Донецьку. А от український шлях інший: віче, магдебурзьке право, козацькі ради. Саме «рада» – наше історичне, самоврядне поняття. А не «дума».

Повернення назви «Біржова» – не жест «назад у минуле». Це описова, змістовна назва, яка розповідає історію місця, а не навʼязує ідеологію.