У Хаджибейському районі Одеси провулок Союзний отримав нову назву — на честь вченого та колишнього ректора Одеського університету Олександра Юрженка. Його життя пов’язане не лише з наукою та розвитком вищої освіти, а й з історією півдня України. Разом із ним у пам’яті збереглося й ім’я його брата — знаменитого хірурга Петра Юрженка, який врятував тисячі людей.
Ключові моменти:
Свою сучасну назву — провулок Олександра Юрженка — ця невелика вулиця у Хаджибейському районі отримала 19 травня 2016 року в рамках виконання Закону України про декомунізацію. До цього десятиліттями тут існував Союзний провулок — типовий радянський топонім, який напряму відсилав до СРСР та його ідеології. Після початку декомунізації такі назви потрапили під обов’язкову заміну.
Цікаво, що перейменування відбулося не з ініціативи міської влади. Одеська міськрада у встановлені законом строки так і не ухвалила рішення щодо низки радянських назв, тому право остаточного вибору перейшло до Одеської обласної державної адміністрації. Відповідне розпорядження підписав тодішній голова ОДА Міхеіл Саакашвілі.
Так на карті Одеси з’явився провулок Олександра Юрженка — вченого-хіміка, доктора наук і ректора Одеського державного університету імені Мечникова, який очолював виш у 1960–1970 роках. Саме за нього університет стрімко розширювався: відкривалися нові факультети, наукові лабораторії та напрями підготовки. Рішення назвати вулицю ім’ям ученого стало своєрідною спробою замінити радянську символіку пам’яттю про людей, які справді створювали інтелектуальну історію міста.
Втім, історія на цьому не завершилася. Уже у 2017 році Одеська міська рада спробувала скасувати частину «губернаторських» перейменувань епохи Саакашвілі та затвердити власний список топонімів. Це рішення викликало гучний суспільний резонанс, судові суперечки й у підсумку було скасоване.
Чи потрібно було перейменовувати Союзний провулок? Сумніваєтеся? Тоді достатньо згадати самий початок гімну СРСР: «Союз нерушимый республик свободных сплотила навеки великая Русь…». У цих словах — уся суть імперської ідеології, де «свобода» інших народів існувала лише доти, доки вони залишалися частиною «великої» держави.
І сьогодні, коли російські «шахеди» летять на українські міста, питання про те, чи варто було позбавлятися таких назв, для багатьох уже не потребує відповіді. Тож Одеса, схоже, зробила цілком логічний вибір — замість радянського символу залишити в пам’яті міста ім’я людини, яка справді працювала для розвитку науки та освіти.
Юрженко Олександр Іванович (1910–1999) — ректор Одеського університету ім. Мечникова у 1960–1970 роках. Народився він у селі на Миколаївщині. Після школи закінчив у 1932 році інститут, працював на кафедрі Ленінградського університету, захистив дисертацію та у 1937 році став кандидатом хімічних наук.
У 1941—1945 роках Олександр Юрженко працював завідувачем лабораторії Всесоюзного НДІ синтетичного каучуку в блокадному Ленінграді. Працював, зрозуміло, на оборону країни, хоча пояснити його дослідження простою мовою непросто — йшлося про закономірності полімеризації у дисперсних системах та пошук ефективних ініціаторів і емульгаторів для промислового синтезу полімерів різних типів. У 1945—1949 роках очолював кафедру біохімії Львівського політехнічного інституту. У 1949 році захистив докторську дисертацію.
У 1960 році Олександр Юрженко переїхав до Одеси, де заснував і до 1970 року очолював кафедру фізико-хімії полімерів в університеті.
«Одеське життя» підготувало для своїх читачів Повний список старих і нових назв вулиць Одеси (оновлено). Сподіваємося, він стане вам у пригоді.
З 1960 по 1970 рік Юрженко був ректором Одеського державного університету імені Мечникова (нині — ОНУ). За роки його керівництва відкрили три нові факультети — юридичний, романо-германської філології та загальнонауковий; з’явилися нові кафедри й спеціальності, серед яких правознавство, загальна та морська геологія, біохімія, англійська, німецька та французька мови. Кількість студентів сягнула 12 тисяч. Вперше були створені 11 проблемних і науково-дослідних лабораторій, а також електронно-обчислювальний центр.
У 1970—1971 роках Юрженко був професором кафедри Одеського технологічного інституту ім. Ломоносова. У 1971—1989 роках — завідувач кафедри та професор Київського технологічного інституту легкої промисловості. Звідти він пішов на пенсію у 80-річному віці. Результати його досліджень опубліковані у понад 160 наукових статтях. Олександр Юрженко підготував трьох докторів наук і 23 кандидатів наук.
Я вважав би цю історію неповною, якби, будучи херсонцем, не згадав рідного брата Олександра Юрженка — Петра Івановича Юрженка (1898–1975), талановитого, як кажуть, від Бога хірурга, заслуженого лікаря УРСР, головного лікаря та завідувача хірургічного відділення Херсонської обласної лікарні.
У 1915 році він закінчив Херсонську військово-фельдшерську школу, до 1917 року працював фельдшером лазарету в Очакові. У роки Громадянської війни очолював фельдшерський пункт у селі на Миколаївщині (1917—1922). У 1922—1927 роках навчався в Одеському медінституті. З 1927 по 1937 роки — завідувач хірургічного відділення лікарні в Донецькій області. У 1937—1941 роках — головний лікар і завідувач хірургічного відділення лікарні у Херсоні. У червні 1941 року захистив дисертацію та став кандидатом медичних наук. У роки Другої світової війни був начальником і головним хірургом військово-польового госпіталю. Його госпіталь провів кілька тисяч операцій. Петро Іванович був нагороджений трьома бойовими орденами.
У вересні 1945 року підполковник медичної служби Петро Юрженко став головним лікарем і завідувачем хірургічного відділення Херсонської обласної лікарні, де працював до 1961 року. Після цього залишив посаду головного лікаря, але продовжував очолювати хірургічне відділення до 1975 року. Саме він став одним із засновників грудної хірургії на півдні України, організатором хірургічної допомоги в Херсонській області та ініціатором створення вузькопрофільних спеціалізованих відділень у лікарні.
У Херсоні, на жаль, поки що немає вулиці чи навіть провулка Петра Юрженка. Щоправда, його ім’я присвоїли обласній лікарні, а на стіні її першого корпусу встановили меморіальну дошку. Але цілком можливо, що в нинішню епоху перейменувань топонімів на карті Херсона все ж з’явиться ім’я Петра Юрженка. До речі, водами Дністровського лиману ходив побудований у 1991 році пасажирський 120-місний теплохід «Хірург Юрженко» з портом приписки Білгород-Дністровський. Ось такими були два гідні брати — Олександр і Петро Юрженки.
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Трагедією завершилася прогулянка біля моря в місті Південне Одеської області для 34-річної жінки – вона… Read More
Метеорологи прогнозують грозу та шквальний вітер в Одесі й області. Міська влада закликає не паркувати… Read More
Щороку в Україні утилізують 2,7 мільйона тонн харчових продуктів, і значна частина з них ще… Read More
В Одесі викрили схему можливого ухилення від податків на тлі масового продажу зарядних станцій та… Read More
В Одесі у День вишиванки започаткували нову щемливу традицію «Вишита стрічка пам’яті». На Алеї Героїв… Read More
Село Шершенці на півночі Одещини колись було заможним і людним, а сьогодні поступово вимирає: молодь… Read More
