Долю цього подружжя з Кодими 80 років тому визначили звичайні галошики

Як можуть поєднати галошики

Зінаїда Антонівна і Анатолій Петрович родом з села Луканівка, що на Кривоозерщині. Малою, 1943-го року, коли село було під окупацією, Зіна загубила галошик з одного валянка. Матуся ходила селом, шукаючи пару до нього. А допомогла їй мама майбутнього чоловіка Зіни: вона віддала запасний галошик сина. Подружжя каже, що їхні долі поєднано ще відтоді. 

Потім сім’я Зіни виїхала до міста Саврань. А дівчинка часто навідувалася до бабусі й дідуся у Луканівку. Якось дівчата сиділи на березі річки Кодима, а хлопець привів коней на водопій. Анатолій Петрович розказує, що з усіх дівчат він вирізнив саме Зіну, бо в неї були дуже гарні бантики в косах. А вона запам’ятала, як він гордо сидів верхи на коні.  

Втретє вони зустрілися у Зіниної подруги на весіллі. 

– То було кохання з першого погляду. І, слава Богу, єдине і на все життя, — розповідає Зінаїда Антонівна.

А потім були чотири довгих роки розлуки і спілкування листами. Анатолій пішов до армії, а вона навчалася в університеті та працювала у балтській районній газеті «Народна трибуна».

Ти вийдеш за мене заміж?

Коли Анатолій повернувся додому, у перший же вечір їхньої зустрічі він запитав Зіну: «Ти вийдеш за мене заміж?».

Побралися молоді у березні 1963 року. Після весілля осіли у місті Балта. А потім переїхали до Кодими.

Зінаїда Антонівна працювала в редакції на посаді головного редактора — аж півстоліття. Анатолій Петрович — водієм. Вони свого часу не ставали під вінець у храмі. Але коли народилися діти, то їх хрестили потайки. 

— Тоді всі хрестили дітей, але це робилось таємно, — каже жінка.

Сьогодні їх тішать троє правнуків і четверо онуків. І діти, які щоденно відвідують батьків.

Для щастя всім потрібна Перемога

— Цьогоріч виповнилося 80 років, як мами галошиками поєднали наші долі, 75 – як зустрілися на річці, 65 – як познайомилися і 60 років — як одружилися, — сміється Зінаїда Антонівна.  

Берегиня роду зайнялась відтворенням Родинного дерева. І вже віднайшла майже 400 родичів. Загалом подружжя свято плекає родинні стосунки. Наприклад, перший лист Анатолія Петровича своїй коханій зберігається серед цінних паперів, як дорога реліквія. І внуки, перечитуючи дідусеве послання, захоплюються його ніжними почуттями до бабусі.

– Дякую Богу, що діти, внуки і правнуки роблять нашу старість затишною. Радіємо одні одним. Дітям допомагаємо. Ще якби Перемога прийшла, було б зовсім добре, — ділиться Зінаїда Антонівна.

Колись славили Різдво потайки

— Різдво — це наше родинне свято, коли ми всі разом готуємо Святу вечерю. Я обов’язково печу різдвяні пряники, «панянки» і «коники». Навчилася від бабусі. Пам’ятаю ті часи, коли до храму заборонялося ходити, та й вдома славили Різдво потайки. Цьогоріч атмосфера Святвечора і Різдва з тривогою й у молитвах за наших воїнів, — каже Зінаїда Вінницька. — Але кожен з нас може подарувати рідним, знайомим і нужденним людям часточку тепла і різдвяні смаколики. Хай вони стануть символами світла і вселять у серця віру в Перемогу України! 

Два рецепти різдвяних пряників від Зінаїди Вінницької

Перший рецепт пряника

• 1 склянка молока;
• 2 склянки цукру;
• 1 сірникова коробочка амонію (або 2 чайні ложки);
• 5 яєць;
• 1 пачка маргарину або вершкового масла, борошна додавати стільки, щоб тісто було не дуже круте.

Тісто розкачують, видавлюють форми і фарбують соком буряка або моркви. Після випікання глазурують:

• 2 столові ложки крохмалю;
• 1 столові ложки борошна;

Розколотити із холодною водою до густини сметани, і поверх малюється узор через конвертик із вощеного паперу.

Другий рецепт пряника

• 1 склянка води;
• 2 склянки цукру;
• сірникова коробочка амонію;
• борошна стільки, щоб тісто було не дуже круте.

Глазур: 

• 1 столова ложка крохмалю;
• 3 столові ложки борошна;
• трішки водички.

Коли випеклись, глазурувати різними кольорами. 

Святкові пряники дають змогу відчути отой піднесений настрій Різдвяних свят для багатьох поколінь дітей, які ходили від хати до хати з «панянками», «кониками з паничами», «півниками» в торбинках або в хустинах селами України.

Рецепт «панянок»

• 1 склянка води;
• 2 склянки цукру;
• 2 чайні ложки розпушувача тіста;
• 3 столові ложки олії;
• дрібка солі;
• борошна «на око», щоб тісто було не дуже круте.

Добре вимістити, розкачати до 0,5 см завтовшки, видавити форми і поставити в духовку на 15-20 хвилин при температурі 100°. Вийняти, остудити. 

Готовий виріб заввишки 20 см і завтовшки 1 см прикрашаємо так глазур’ю:

• білок із трьох яєць;
• 1 склянка цукру;
• 1 чайні ложки лимонної кислоти — збити на міцну піну.

Готову масу розділити на порції, додати харчові барвники. Пензликом розмалювати прянички, як підкаже фантазія, й підсушити до готовності.