Рівно дев'ять років тому, 22 лютого 2014 року, четвертий президент України Віктор Янукович втратив статус глави держави – за це проголосувала Верховна Рада.
Після невдалої президентської кампанії 2004 року, коли Янукович програв вибори Віктору Ющенку, і відставки з посади прем’єр-міністра у 2007 році після розпуску Верховної Ради, він з’явився на горизонті великої політики лише через два роки і 14 лютого 2010 року здобув перемогу над Юлією Тимошенко у другому турi президентських виборів.
У внутрішній політиці основні дії Януковича були спрямовані на побудову президентської вертикалі влади – було відновлено конституцію 1996 року, яка послаблювала владу парламенту, а масштаби кадрових змін на всіх рівнях державного апарату перевершили «кадрові чистки», що відбувалися після Помаранчевої революції. На більшість керівних посад у державі призначалися вихідці з Донбасу за принципом особистої відданості президенту, що сприяло небувалому зростанню корупції на всіх щаблях влади.
Незважаючи на оголошену політику економії та скорочення апарату, витрати на президента безперервно зростали, і у 2011 році Янукович потрапив на третє місце у світі за видатками на президента країни, а оголошена у 2011 році на «Всесвітньому економічному форумі» у Давосі програма з 21 реформи практично так і не було реалізована, про що Янукович сам заявив у січні 2013 року, звинувативши у саботажі тодішнього прем’єр-міністра Миколу Азарова.
Крім того, під час каденції Януковича в Україні посилився тиск на засоби масової інформації та почалося переслідування громадських активістів, журналістів та політичних опонентів президента. Так, до грудня 2011 року було заарештовано близько півтора десятка членів з уряду Тимошенко, а вона сама 5 серпня 2011 року була засуджена до семи років ув’язнення за перевищення влади та службових повноважень.
У зовнішній політиці Янукович проводив політику зближення з росією та митним союзом росії, білорусії та Казахстану, незважаючи на законодавчо затверджений ще 2003 року курс країни на євроінтеграцію. Коли в листопаді 2013 року відмова Януковича від підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, робота над якою тривала попередні шість років, стала доконаним фактом, у Києві, а потім і в інших містах країни почалися масові протести проти Януковича та його уряду.
Протистояння, яке отримало назву Євромайдан, що пізніше переросло в Революцію Гідності, тривало до лютого 2014 року і привело до численних жертв як з боку мітингувальників, так і силових структур.
21 лютого 2014 року лідери опозиції за посередництва представників урядів Польщі, Німеччини та Франції підписали з Януковичем угоду щодо врегулювання кризи в Україні, згідно з якою до грудня 2014 року мали бути проведені позачергові президентські вибори. Увечері того ж дня Верховна Рада проголосувала Постанову про поновлення легітимного конституційного устрою, що позбавило Януковича можливості впливати на дії уряду.
Побоюючись за свою безпеку, у ніч з 21 на 22 лютого 2014 року Янукович залишив Адміністрацію президента і втік спочатку до Харкова, а потім через Крим – до російського Ростова-на-Дону. З того часу він звертався до українців та нової влади переважно з російського телебачення.
А 22 лютого 2014 року о 17 годині 11 хвилині Верховна Рада України 328 голосами народних депутатів ухвалила постанову про самоусунення Віктора Януковича з посади президента України, аргументуючи таке рішення самоусуненням Януковича від виконання своїх обов’язків, і призначила позачергові вибори президента України на 25 травня 2014 року.
Через два дні прокуратура порушила проти екс-президента Віктора Януковича кримінальну справу за масові вбивства мирних громадян і оголосила його в розшук. Станом на 15 травня 2014 року щодо нього розслідувалось шість кримінальних справ щодо зловживання владою.
4 лютого 2015 року Верховна Рада позбавила Януковича статусу президента України.
В історію України Віктор Янукович увійшов не лише як президент, який довів країну до Революції Гідності, якого заочно засудили за державну зраду. Також українці згадують курйози, які часто траплялися з Януковичем під час його керівництва країною. Ось деякі з них:
Джерело: jnsm.com.ua та ТСН, заголовне фото: Depo.ua
Одеська вулиця, що пам’ятає Воронцова, радянську індустріалізацію і яка десятиліття існувала під ім’ям генерала Червоної… Read More
Хочемо порадувати одеситів новиною про відкриття нових просторів. Минулоо тижня ми вже анонсували події в… Read More
Фахівці одеського комунального підприємства «Сервісний центр» обробляють міські пам'ятники та інші об'єкти монументального мистецтва, які… Read More
Село Долинське Ренійської громади – самобутнє. Всі місцеві хлопці й навіть дорослі чоловіки люблять грати… Read More
На 84-му році пішов із життя політик Юрій Борисович Крук, який представляв у Раді Одеську… Read More
Мешканець Таїровської громади самовільно захопив частину місцевого стадіону, побудував там басейн і вживав психотропи. Його… Read More